У Містечку Богуславі Каньовського-пана

        Послухайте люди добрі що буду казати
        Я о Дівці Бондарівні буду вповідати

У Містечку Богуславі Каньовського-пана
Там гуляла Бондарівна як Пишная Пава

У містечку при ратуші капелія грає
А там Дівка Бондарівна день і ніч гуляє |(2)

Ой казали-говорили Старі Люди стиха
Ой не гуляй Бондарівно буде ж тобі лихо

Ой хоч ходжу хоч гуляю до свеї охоти
Таки ж бо я не втеряю Дівоцької цноти

Був в тій порі пан Каньовській в місті по охоті
Довідавсь о Бондарівні і о її цноті

Ой як крикнув пан Каньовський давайте сідельце
Там гуляє Бондарівна кипить моє серце

У Містечку Богуславі Танець Дівок ходить
А там Дівка Бондарівна усім перед водить

Ой приїхав пан Каньовський та темної ночі
Ісподобав Бондарівну за карії очі

Звелів-звелів пан Каньовський музиці заграти
А сам узяв Бондарівну й пішов танцювати

А сам узяв Бондарівну й пішов танцювати
Став Молоду Бондарівну за грудь потискати

Молодая Бондарівна тих жартів не знала
Як відвела праву ручку тай по личку дала


Ой казали говорили Старі Люди стиха
Тікай-тікай Бондарівно буде ж тобі лихо

Утікала Бондарівна помежи горами
А за нею два жовняри з гострими шаблями

Ой спіймали Бондарівну на новому мості
Ходи-ходи Бондарівно кличе пан у гості

Як привели Бондарівну у панські світлиці
Прицілився пан Каньовський з срібної рушниці

А чи хочеш Бондарівно ізі мною жити
А чи волиш Бондарівно в сирій землі гнити

Ти думаєш пан Каньовський ми собі не рівні
Бо ти єси граф Потоцький а я Бондарівна 

Краще ж мені пан Каньовський в сирій землі гнити
Ніж з тобою по неволі на цім світі жити
Ніж з тобою вражий ляше по неволі жити


А як тілько Бондарівна сеє ісказала
Як вистрілив пан Каньовський Бондарівна впала |(2)

А в тієї Бондарівни Червона Мережка
Куди несли Бондарівну крівавая стежка

А в тієї Бондарівни Червоная Стрічка
Куди несли Бондарівну крівавая річка


Ой ідіте ж до Бондаря дайте Батьку знати
Нехай іде свою Доньку на смерть наряджати

Ой вдарився Старий Бондар в стіну головою
Дочко ж моя Бондарівно пропав я з тобою |(2)

Ой посунув пан Каньовський по столу таляри
Осе ж тобі Старий Бондар за личко рум'яне

Бери-бери старий Бондар таляриків бочку
Осе ж тобі Старий Бондар за хорошу Дочку


Ой поклали Бондарівну на дубову лавку  
Поки скаже пан Каньовський викопати ямку

Лежить-лежить Бондарівна сутки ще й годину
Поки скаже пан Каньовський зробить домовину

Звелів-звелів пан Каньовський малярів найняти
С тої Дівки Бондарівни патрет змальовати


У Містечку Богуславі музики заграли 
А вже ж тую Бондарівну навіки ховали

Задзвонили у всі дзвони попи заспівали
А вже ж тую Бондарівну навіки сховали

А хоч тую Бондарівну навіки сховали
Але Слава не поляже однині й довіку

Поділитись сторінкою: