Я би Вам радила хоча би в своїй сім"ї говорити українською з чоловіком - нехай звикає. А то виходить якась нерівність. Чому Ви поступаєтесь частиною культури ВАШОЇ країни? Ви говоріть українською, а чоловік нехай говорить російською.Це ж,ядумаю, не проблема. Бо ж як Ви маєте виховувати дітей? Так, щоб вони не знали, яке мають коріння??? Щоб не чули і не знали своєї мови? Навіть,якщо Вам доведеться жити в Росії. Там навпаки я би повела дітей до української школи (якщо такі є). А, якщо нема - то добивалась би створення такої. Бо щось наші "українці" соромляться зберігати свою культуру на чужих теренах - НЕ ТРЕБА ЦЬОГО РОБИТИ! Ми маємо ШИКАРНУ БАГАТУ МОВУ! Якщо, звичайно, нею говорити гарно, а не суржиком срср-овським. Сьогодні мені в черговий раз зробили комплімент на рахунок моєї ЧИСТОЇ української мови:
Була я сьогодні в поліклініці (м.Київ!).Мені потрібні були паперові носові хусточки(серветки). Всередині поліклініки розташовано 2 аптеки. Заходжу до першої - кажуть, немає. А в другій працює московитянка(колись щось у неї вже купувала - враження не з приємних). Але іншого виходу не було і я заходжу до ТІЄЇ. Бачу ту ж саму продавщицю. Відпустила вона російськомовну бабцю, назвавши суму в РУБЛЯХ. Поки бабця складає свої речі, гроші та ґражданка дивиться вже на мене типу питаючи "што вам?". Я запитую: "Ви маєте паперові носові серветки?" Вона дивиться на мене ТАКИМ здивованим поглядом пару секунд!!! Потім запитує: "што-што??" Я повторюю більш чіткіше: "Чи Ви маєте ...."і т.д. Вона знову стоїть усміхається трошки і нічого не розуміє. Потім починає вголос перекладати на "узкій язик": "бумажниє насавиє салфєткі"(дуже повільно це все говорячи). І потім з радістю каже: "пєрєвєла!". А та бабця, що збиралась, вирішила ще трошки потовктись там, а потім каже: "да, українська мова гарна... це ми ТУТ - в центрі - якісь перевертні, а от там, на заході..." (я не встигла уточнити, що я не з заходу, а якраз з того ж самого центру) Та ґражданка каже: "я іх толька пал

палучіла і нє знаю єщьо как ввєсті код і цену. Но Ви так красіва ґаварілі на укрАінскам, што я папробую сєйчас для Вас што-то сдєлать..." Потім вона капошилась десь хвилин 10, в цей час розказувавши, що вона - московитянка, а невістка в неї українка, і внук, коли приходить зі школи, починає говорити з нею українською мовою. Але ВОНА йому робить зауваження, що, мовляв, БАБЦЯ-то російською з ним говорить, а її внучок каже "нас в школі навчають української". Я кажу: "і правильно. Якщо Ви вже живете ТУТ, то мусите знати ЦЮ мову. І вчитись спілкуватись ЦІЄЮ мовою." Вона продовжує: "вот он і нє ґаваріт са мной на русскам..." По розмові було таке враження, що вона хотіла мені сказати всілякими натяками, що я би мАла перейти на "узкій", бо ж ВОНА не знає української. Таке було в мене враження.
Все закінчилось мирно.

Днями отримую от такий комплімент - не так мені, як нашому сайту:

Дiду,мiй дударику
ти ж було селом iдеш, ти ж було в дуду граеш.
Дякую за возможность находить песни моей бабушки и даже с нотами.

всего доброго!
с уважением , участник хора Свiтанок украинского общества г.Екатеринбурга
Худякова Лида.

Але на тому не кінець. Наступний лист був уже такою мовою:

Дiдуню, добрий вечiр!!
Я дуже рада ,що зв,язок допомагаэ нам спiлкуватися.
Ось уже 25 рокiв я далеко вiд cвоiх родичiв Але нiчого не тривожить так як рiдна мова, вишита рубашка , влучнi слова видатних людей украiнскоi культури..

Моi близкi (чоловiк, син,донька ) терплять мою уперту вiдданiсть найкращим спогадам про життя до замiжжя. ( мабуть у мене багато помиилок, пробачте…)

Ось в 2008 р. Я знову своi новорiчнi канiкулы провела у хатi з мамусею Галъой (приiхали 3-го сiчня ,а назад 8-го поiхали ) в поiздi 4 суток .

Хто не розумiэ чому треба iхати до живих батькiв , той мене не зацiкавить.

І підпис уже трохи інший: Ліда Василівна Нечай.

Давайте ж похвалимо себе й наш сайт!

Мовна поступливість та догідливість є нашою великою проблемою.
Треба бути більш гоноровим щодо свого роду.
Бо ще наплачемось.
А як будемо свій рід та мову поважати, то й інші так з нами будуть ставитись, як ми самі до себе ставимось.

Читаю зараз А.Чайковського "Сагайдачний".
Скільки там слів цікавих віднайшов!
А як цікаво розмовна мова звучить!

І ще рекомендую Ю.Сороку "Хотин", хоча він більш осучаснену прозу пише, але теж цікаво.

Ви знаєте...у мене мати - українка, а батько - молдованин по національності. І крім російської і молдавської я від нього ніколи не чула.
Батько навіть на морозиво каже - Морозіво
а розмовляти українською в Москві - це означає, що проходячи біля міліціонера обовязково тебе зупинять. І від них не відвяжешся.

А з чоловіком - з дітьми я буду розмовляти на українській мові, щоб їм було легко у школі.
Але і російську вони знати будуть.
Мій чоловік не знає української, але розуміє її. Так скалося з початку наших відносин...І я дискомфорту з приводу того, що розмовляю на російській не відчуваю.

До п.Тетяни:
трошки щось я не можу зрозуміти - то Ви кажете, що з родиною будете розмовляти українською, то кажете, що "дискомфорту з приводу того, що розмовляю на російській не відчуваю." То якою все ж таки мовою Ви розмовляєте з родиною зараз? Ви свою дитинку плануєте до УКРАЇНСЬКОЇ школи віддати ("з дітьми я буду розмовляти на українській мові, щоб їм було легко у школі")? В Москві в українську школу? До речі, Вам, людині, яка живе вже певний час там, видно, яким чином забезпечують права нацменшин (українців, наприклад, в Москві). Поділіться, будь-ласка, чи можете Ви легко знайти українську школу для своєї дитини, чи може вона читати хоча б якусь періодику українською? Чи, можливо, якісь книжки українською? Чи Ви маєте змогу ходити на концерти, де виконувались би УКРАЇНСЬКІ КЛАСИКИ (Лисенко, Леонтович, Косенко і т.д.)? Чи маєте змогу чути десь по радіо чи на концертах українські пісні?
Наперед дякую за відповідь.

На всю РФ існує лише одна-єдина бібліотека, де системно зібрані книжки українською мовою.
Але навіть в ній було відсторонено від керівництва людину-ентузіаста, а поставлено жінку, яка приховано ненавидить усе українське і не те що не розмовляє, а навіть не розуміє українську.
Про яку науково-дослідницьку та виховну роботу можна говорити в таких умовах?
Про це навіть наш Президент листа написав Путіну.
Відповідь була звичайною бюрократично-дипломатичною відпискою і супроводжувалась цілою антиукраїнською кампанією щодо нашого суверенного права на фільми українською мовою (наприклад), я вже не кажу про відверте хамство у вигляді так званих заяв МЗС РФ з ліцемірним співчуттям "пригнобленим" російськомовним в Україні.

Щодо школи з українською мовою в Москві - це фантастика, тому що це протирічить офіційній політиці Кремля, який через своїх агентів культурного впливу ("науковців", політиків, журналістів типу "леонть`єва") веде війну проти української мови, та й взагалі проти українського світогляду, вбачаючи в цьому небезпеку для своїх планів по відновленню геополітичного впливу на територіях своїх колоній.

Якщо будуть реальні дані про школу, в якій є вивчення української буду вдячний.

В мовній боротьбі гонором багато не завоюєш. Тобто, гонор має бути завжди - я б краще сказав гідність. Але мова матиме успіх - і поширення - лише завдяки своїй красі й продуктивності. Про красу української тут не йдеться - вона беззаперечна. А от продуктивність...

Мусимо визнати, що російською мовою сказано набагато більше набагато важливіших речей, ніж українською. Для того є сила-силенна причин, і не всі вони добрі, але важливим є наслідок, а причини люди швидко забувають.

Отже, якщо ми любимо українську (за її красу й рідгий дух), то маємо сказати нею якомога більше такого, без чого людству стане сумно.

І якомога менше дурниць.

Як завжди, пан Василь - МУДРЕЦЬ-МОЛОДЕЦЬ. Гарно сказано.

Н/п, дякую красно, але обережно з компліментами, бо я дуже сором'язливий. А більш нікому вони не в кайф.

Шановний пане діду Василю.
Яку думку маєте про останні заходи Президента у кіногалузі?

Відповідаю.
наразі я розмовляю в своїй родині на російській мові, а в школу дітей буду віддавати на Україні, я тут ненадовго.
а українська мова в Москві не звучить, концертів немає....

Ясно...

Олександр Малінін співає романси українською мовою.
Він завжди був незручним для політиків при владі...

І недарма я, Нацпатріотка, його пісні іноді слухаю і поважаю, як людину, бо він не влазить в політику і поважає мою країну.

а навпаки?

"5" балів вебмайстру!!

28.01.2008 15:44Шановний пане діду Василю.
Яку думку маєте про останні заходи Президента у кіногалузі?

Останні заходи Президента в кіногалузі чимось нагадують мені заходи баби Параски в державному будівництві.

Будь-яка мова від адміністрування тільки програє.

До Нацпатріотки:
"Сьогодні мені в черговий раз зробили комплімент на рахунок моєї ЧИСТОЇ української мови".
На рахунок можна покласти тільки гроші в банку

Наскільки Я знаю ,то цей зворот використовується не тільки в банківській сфері. Але я уточню і тоді дам точну відповідь.

Ясно діду Василю. Поважаю вашу точку зору.
Але.
Чесно кажучи я не погоджуюсь з тим, що вона від адміністрування тільки програє.
Адміністрування російського свого часу їй ніскільки не зашкодило - бо це була державна мова, яка й підлягала обов`язковому застосуванню через адміністрування.
Тепер щодо методів.
Те адміністрування, яке зараз застосовується в цілях затвердження української мови як загальнонаціонального мовного стандарту не йде ні в яке порівняння з тими методами, якими впроваджувалась свого часу польська, а потім російська (а на деяких теренах і німецька).

Ще одне міркування.
Можна скільки завгодно говорити про державну підтримку державної мови, але якщо це не втілюється в конкретні адмінзаходи, то це все з байки "А Васька слушает да ест".

Ще.
Якщо людина не буде чути української мови у різних стилях в кінострічках(а не тільки в новинах та з вуст політиків), то звідки вона навчиться розмовної української? Є ж багато людей, які практично нічого не читають. Таким чином, якщо держава не допоможе адмініструванням, то як ці люди зможуть соціально адаптуватись у нашій великій країні?
Треба усім дати рівний шанс на цю адаптацію.
А то зараз виходить парадокс.
Україномовні чудово розуміють і розмовляють при необхідності російською.
А російськомовні українську ледве-ледве із зусиллями щось там можуть сказати, постійно зупиняючись і згадуючи слова.
Я знаю, що кажу, бо сам через це пройшов.
Отже - ця нерівність знань є недемократичною і спричинює зайву напругу.
Таким чином, впроваджуючи україномовне дублювання стрічок, Уряд України виконує своє завдання по наданню усім громадянам України рівних можливостей і надає усім шанс вивчити українську.

Шановно пані Юліє.
Я б сказав так
"мені зробили комплімент щодо (з приводу) (про) моєї (ю) гарної(у) української(у) мови(у)".

Але я б не дуже переймався в розмовній мові зза русізмів та різноманітних зкалькованих з чужинецьких слів новотворів.
Бо одного разу дід Василь сказав, що треба час, щоб "вигавкатись" і не треба цього соромитись, лише вчитись.
І ще.
На теренах України є говірки, де поширені слова, що з точки зору мовного пуріста є болгарізмами, румунізмами, полонізмами, тюркізмами і т.ін.
Мова жива і завдяки цьому всотує в себе різні слова, які вона опрацьовує на свій лад і, якщо експеримент вдалий, то ці слова вливаються без скреготу.

Я перепитала у "мовників" сьогодні з приводу фрази "на рахунок" і сказали так: ця фраза дійсно є поширеною, але вірніше буде говорити щодо або з приводу. Тому, дякую за виправлення.

От-от, без скреготу.

Титрування російських фільмів уже наробило скреготу, і часом він виправданий. Бо фактично титри тільки дратують та ще заважають сприймати (а значить і вивчати) російську.

Я не вважаю російську кращою чи бодай рівною українській. Я прекрасно розумію, що багато скреготу лунає з-між зубів тупуватих "рускіх", котрі насправді не знають, чиї вони.

А все ж відмовлятись від російської людям, які легко засвоюють дві й більше мов, нерозумно. Тим більше що її (російську) нам на блюдечку з усіх боків підсовують. Цією шарою треба розумно користуватися, бо російською сьогодні написано й сказано значно більше розумного, ніж українською. Жаль, але так є. Так ся стало, і ми знаємо, чому.

І ще. Я переконаний (разом із Ф. де Соссюром), що мовні процеси - стихійні процеси. Адміністративні заходи можуть тільки спотворити природний розвиток мови. Вони могли б і сприяти природному розвиткові, але тільки за умови, що адміністратори розуміють, що роблять. Сьогодні це немислимо, бо грамотних серед них немає.

Вибачте, що не прочитавши, про що спілкуєтесь, але назва статті нагадала сьогоднішню ситуацію у ощад. касі, у яку заходив проробити простенькі валютні операції. Стояли там два хлопці років так по 30 арабської зовнішності. Говорили вони з працівницею українськими діалектними словами. Інші люди почали сміятися, що нормально говорити не можуть. Один з них розвернувся і сказав, що "за недовге перебування в Україні добре не те, що освоїли літературну мову (навіть краще, ніж дехто з присутніх), а й повивчали діалекти".
Старша жіночка +/- єврейської національності з вигляду, яка говорила суржиком аж зі злості почервоніла і побігла кудись...

Класно! Вони молодці! А в якому це місті?

Tilko we Lwowie

Якщо вже на ту тему, то 3 роки тому на Великдень в основному нарід ходить у нас в один такий цікавий музей (здається, звенться музеєм народної культури та побуту, коротше кажучи на Кайзервальді/гаю Шевченка). Стою я в черзі (іноді там черга на годину), а переді мною дитина зі старшими родичами, а перед ними 3 негри. Щось та дитина сказала суржиком (чи то "тоже", чи який хрін), так один з негрів обернувся і виправив, мовляв дане слово не є українським!

А ще був випадок, коли вилажу напочатку весни на Говерлу (величезні сніги ще там були повсюди і температура нижче нуля, отже на весну не було подібне). Там купа народу, який в основному спілкувався російською. Посередині 2 негри голосно розмовляють чистою українською. Народ почав їх на камери знімати (коли ж то на Говерлі можна побачити негрів, що розмовляють українською???), зразу всі с русскава начялі пєрєхадіть на украінскій...

Жаль, що вже всіх деталей цих історій не пригадую... (чим більше бачу того, тим менше голови тримається. Треба буде якось величезний записник завести)

Точно! Бо ж це такі повчальні історії - я б в деталях діткам розповідала .