Так, про це також написали в порталі "Наш формат"
http://nashformat.com.ua/index.php?go=News&in=view&id=243

У Києві презентували першу україномовну розвиваючу іграшку http://5.ua/newsline/234/0/49345/

В мене є гарнесенька новина

24 квітня 2008 року сталось те, чого давно чекали українці-патріоти, які чудово розуміють
важливість ствердження української мови як робочої в сфері, яка є надзвичайно важливою
для підсилення державності в Україні.

Мова йде про нервову систему будь-якого конкурентоздатного бізнесу - інформаційну систему
управління підприємством (АСУП).

24 квітня світовий лідер серед постачальників програмних рішень для управління бізнесом
для будь-яких ринків і будь-яких галузей, компанія SAP через представництво в Україні
- компанію SAP Ukraine провела презентацію української версії інтерфейсу бізнес-рішень SAP.

Компанія SAP Ukraine - перший в Україні постачальник автоматизованих систем управління
підприємством найвищого класу, який розробив повноцінну українську версію своїх продуктів.

Щоб ви розуміли непересічність події.

Компанія SAP найбільший і найуспішніший у світі виробник програмних рішень для бізнесу (ERP-систем)

В Україні її технології використовують життєвоважливі для державності української нації заклади і органи:

Національний банк України
Міністерство оборони України

а також стратегічно важливі підприємства енергетики, важкої промисловості і др.

Компанія SAP AG інвестувала в проект перекладу інтерфейсу продуктів, що тривав
16 місяців більше ніж 1 мільйон євро (це досить вагома сума, погодьтесь).

В проекті брала участь міжнародна команда SAP, яка складалась з координаторів,
експертів-перекладачів та менеджерів з якості (зверніть увагу ! менеджерів з якості !)

Стівен Р. Джонсон - керівник проекту Globalization Services (SLC) SAP AG:

"Команда SAP Language Services вже має 35 мовних стандартів і рідко має нагоду вийти
на новий ринок з новою мовою інтерфейсу. Цей проект з перекладу системи на українську
мову був непростим, хвилюючим та абсолютно виправданим.
Цим проектом ми проклали шлях до майбутніх проектів з перекладу на українську мову і я
переконаний, що наші зусилля сьогодні - це перший крок до успіху майбутніх проектів"

Шановні пані та панове. Вітаю Вас усіх із ствердженням української мови як однієї з світових
мов. Але це ще не все...

Олена Лопушенко, директор департаменту розвитку та розробки продуктів SAP в Україні:

"Наші програмні продукти локалізовані з 1998 року. Вони повністю відповідають вимогам
українського законодавства та фінансового обліку. Рішення про переклад інтерфейсу
на українську мову - це наступний крок компанії, який було зроблено для розвитку ринку,
що свідчить про стратегічне значення України для бізнесу SAP".

Олександр Мельніков, керуючий директор SAP Ukraine:

"Україномовний інтерфейс продуктів SAP - це здійснення моєї професійної мрії.
Я впевнений, що для багатьох українських компаній та міжнародних бізнесів, якими
керує український менеджмент, важливо реалізувати управлінські процеси українською мовою,
і я пишаюсь, що тепер це можливо зробити з використанням продуктів SAP".

Мій коментар.

Шановні пані та панове.
Гарний подарунок українській нації до Великодня зробила міжнародна компанія SAP.

Без усякого перебільшення я можу сказати, що це історичний крок лідера ринку,
який відкриває шлях до аналогічних кроків з розробки українського інтерфейсу
усіх без виключення конкуруючих розробників бізнес-застосувань.

Ще раз наголошую, що цей крок безумовно свідчить про невпинне ствердження
української мови як світової мови і мови українського БІЗНЕСУ, щоб про це
не казали скептики та недоброзичливці.

Джерело інформації: журнал ComputerWorld Україна № 17 від 26 квітня 2008 року.
Стаття "SAP "заговорил" по-украински" журналіста Сергія Кувека.

МОЛОДЦІ!!! Браво!

"Заява МЗС Росії вражає своєю некомпетентністю, оскільки жодний державний орган в Україні і, передусім, Національна рада як єдиний регуляторний орган у сфері державного мовлення, не дала жодного приводу Росії для для заяв про загрозу "виключення з системи кабельного телебачення України програм російських телеканалів", - заявив Шевченко.
http://www.pravda.com.ua/news/2008/5/27/76608.htm

Я зараз активно читаю книжки сімейно-релігійного змісту і часто натрапляю на Свічадівські. Деякі пишуть звичною мовою, а деякі починають якось по-новому випендрюватись, типу: "варіЯнт", "діЯлект" і тд. Хтось мені може професійно пояснити, чому одні пишуть по-нормальному, як мене вчили в школі і як я реально вимовляю, не спотикаючись за оті "я", а інші пишуть так, що у мене очі на лоба вилазять і вже не читаєш сенсу, а подумки язик ламається отими "я"?..

В мене язик не ломається
Українська мова - фонетична.
Як вимовляється так і пишеться.
Ми вимовляємо так, як НАС НАВЧИЛИ в радянській школі, тобто "варіант" (наприклад), а не "варіянт" (взагалі ці словотворчі норми було засуджено як "націоналістичний ухил" ще у 33-х роках минулого століття)

До речі, нещодавно придбав собі книжку Караванського "Секрети української мови" видавництва "БаК" Львів.
Відкрив для себе багато нового.
Окрім цього користуюсь книжкою І.Фаріон "Мовна норма: знищення, пошук, віднова" де дотепно та обгрунтовано доведено правомірність застосування навіть таких незвичних нам (звиклим до сталінського правопису) слів як "катедра", "атени", "авдиторія" тощо .
Додатково користуюсь щотижневими витягами з книжки "А українською кажуть так..." В.І.Островського, Г.Ф.Островської, в-ва "Астропринт" Одеса в газеті "Українське слово"

Ще хочу Вам порадити, пошукати надзвичайно цікаву книжку Л.Масенко "Українська літературна мова: історія становлення і розвитку" http://varnak.psend.com/lmasenko.html#ch1
та додайте до цього дослідження І.Фаріон про становлення української мови в літературі у дошевченківську добу "Отець Маркіян Шашкевич - український мовотворець" в-во "Свічадо"

Оце "по-новому" існувало задовго до сталінських правописів. Див., наприклад тут:
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81

Особисто я намагаюсь дотримуватись "варіЯнт", "діЯлект" і тд. Та й звучить воно гарніше.

Вимовте "іа"
Вимовте "ія"
Відчуйте як працює мовний апарат.
Порівняйте відчуття.
Особисто для мене мелодійніше звучить "ія", ніж "іа"

Далі.
Вимовте "ау"
Вимовте "ав"
Та ж особливість вимовлення що "ау", що "іа". Обидва ці варіянти вимагають більшої праці мовного апарату.

Ми кажемо, Австрія (Аustria), автомобіль (automobile), то ж з якого дива ми мусимо ламати собі вимову, коли кажемо аУдиторія (auditory), аУдієнція (audience) замість природнього для українського мовця, який намагається мовити гармонійно, стисло, без напруження мовного апарату - авдиторія, авдієнція?

Щодо "ау", "ав" - то ще можна якось зрозуміти, бо слова іноземного походження, можан варіювати. Але ви мене вбийте, а брехати не буду: ну, НЕЗРУЧНО вимовляти "варіЯнт" - я вимовляю тоді спеціАльно (ще один прикол пишуть "спеціЯльно" якогось дідька)зайву літеру "й", яку я не вимовляю при вимові слова "варіант". Я кажу варіАнт, спеціАльно, діАлект. Вже більш логічніше було б писати "варянт, дялект" - якосб воно більше схоже по звучанню, аніж з "я". Кому зручно - мені того не зрозуміти. Може, вам і зручно. Мене це калічить. І якого біса я маю зараз себе ламати під того, хто колись десь там писав таким чином?.. То не була загальноукраїнська практика. Хай то буде на рівні якогось українського діалекту. Мені потрібна професійна офіційна відповідь: як ПРАВИЛЬНО писати на сьогоднішній день і який ... і коли це змінив (якщо офіційно змінив) і на якому підґрунті? Бо, якщо наша мова продовжує зберігати правило "як говоримо, так і пишемо", то я говорю не так, як пропонують деякі видавництва. І чула дуже мало тих людей, які спеціально вимовляють літери "я", коли наша мова вже стало звикла до "а". Якщо колись наша мова позичила багато чого зі староболгарської, то хіба ми повинні повертатись до того, що було ЩЕ раніше? Якою мовою писане Пересопницьке Євангеліє? Не українською сучасною. То, може, перейдем всі разом на ТУ, СТАРЕЗНУ-ПРИСТАРЕЗНУ? Який сенс? Аби сказати, що колись хтось так казав? НАВІЩО псувати нормальну укладену мову тим, що колись хтось десь там якось казав?... Тупість. І абсолютно необґрунтована.

буква "я" є елементом галицького діалекту, в даній ситуації. доречі як комусь цікаво маю книжку по діалектах і говорах, можу попробувати відсканувати і виставити в неті.

"Професійних" аргуменів (на обидва боки) можна надлубати скільки завгодно. Але на всі ці суперечки йде більше часу й зусиль, ніж на розуміння самих "варіянтів". Наша мова дуже багата синонімами, і чомусь нікого не бентежить, коли в одному тексті стрічається слово "лише", а в іншому "тільки", а то ще трапиться "тільки лиш", а ще буває й "лишень". Та навпаки, ми переконані, що багатою синонімікою треба пишатись. Чому ж тоді нас так дратує "катедра" чи "дириґент"? Розглядаймо їх як синоніми, варіянти/варіанти або й діалекти, тільки з хати не виганяймо. Адже ніякої плутанини вони не вносять, усім зрозумілі, і навіть наша Юльця скоро до них звикне.
Чи ви хочете полегшити життя отим новаторам, що спішать машинізувати мову, аби легше було її заганяти в компи? Тоді я вам співчуваю. Обстругати мову так, щоб там усе було якнайпростіше, якнайзручніше (саме вам) та ще й щоб нічого лишнього, - ой же ж важко то буде зробити...

"Та навпаки, ми переконані, що багатою синонімікою треба пишатись. Чому ж тоді нас так дратує "катедра" чи "дириґент"?"
Так, синонімікою треба пишатись. Дратує те, що, коли читаю подумки текст, оті старо-новаторства заважають читанню. Якщо б то були синоніми - моє око нормально б те сприймало. Але ж це просто переставляння однієї літери, як я не вимовляю і більшість з українців (я так гадаю, бо чула лише ОДИНИЦІ, які реальному житті говорять літери "я" замість "а", і то дядечки з теелвізора - так звані мовознавці деякі). І деякі починають суперечки зі мною, що ТОЙ варіант написання є правильним, бо колись хтось так писав. То я не розумію, для чого написання змінювати, коли читаємо одні літери, а вимовляємо інші. І ще прикол зі словом ІНШІ - пишуть Инші. Ну, хіба це нормально? Я ні від кого не чула в реалі, щоб казали Инші - це ж реально язик ламається, неначе говориш якоюсь казаською мовою (чи як там правильно - мовою Казахстану).

А моя мама казала "гинчі". Я й сам так казав ще довго, вже живучи в Києві. А коли чув "інші", то мені воно видавалось неприродним, манірним, з смішною претензією на "тилігентність".

То я за те, щоб усякий варіант мав певне право на життя (якщо це не явна чужомовна агресія - наприклад, такі покручі, як "бувший", "оточуючі" або "минулорічний", мене дратують куди більше), нічого страшного в тих варіЯнтах немає, просто треба до них прихильніше поставитись. Це наші слова. Різного часу, різних регіонів. Як правило, запозичені від Європи, тільки з різними акцентами - там із галицьким, а там із полтавським. Мине час, мовна стихія "внормує" їх краще, ніж усі мовознавці разом узяті.

Доки українці сперечаються, як правильно вимовляти те чи інше слово, інші "українці-чухраїнці" шалено підписують контракти з продюсерами неспілкування українською мовою з глядачами зі сцени і наявності російського репертуару як основного. Живий приклад - це, так звана, Міка Ньютон (Оксана Грицай з міста Бурштин на Прикарпатті, її дідусь був в УПА і нещодавно помер, думаю, для нього це - занадто!), а про її контракт говорив особисто її батько. Ірина Білик також колись була "україномовною"... Я думаю, що зовсім не важливо, як ти вимовляєш, "варіянт" чи "варіант", воно однаково гарно і зрозуміло, а от боляче за інше!

Велика помилка відповідальних осіб є і в тому, що дозволяють людям позначати у паспортах та інших офіційних документах імена, прізвища українськими літерами у російському варіанті, наприклад: "Нікіта" замість Микита, "Анна" замість Ганна, "Крістіна" замість Христина чи прізвища, наприклад: "Іванєнко" замість Іваненко, "Літвінова" замість Литвинова... це теж псує рідну мову. Потрібен бути вироблений єдиний український стандарт стосовно цього, бо українська мова також має свою власну історичну специфіку, отже імена, прізвища, назви повинні відповідати їй. Ну от так заведено у нас що не "Анна" як скрізь у світі, а Ганна, що не "Ніколай", "Нікола", а Микола. Просто в основному на ці імена негативна реакція багатьох людей, наприклад, на Слобожанщині, нехотять бути "Миколою" чи Ганною, чи Наталкою (доречі бачив у документах тільки "Наталія") а мало чого не хотять, не подобається називатися як належить по-вкраїнські - хай їдуть звідси.

Підтримаю п. Олександра! Мене у свій час відмовились записати Лесею, бо в "совітському союзі" такого імені не було. Пропонували Олександра, але мама була проти. Що ж, записали Оленою. А відносно "крістін", то воно так і є, маю роботу з людьми. От і знайомляться: Діма, Крістіна, а коли називаю їх Дмитро і Христинка, то їх це чомусь бісить.

Ідея заваблива, проте що буде, як Тома Сойєра перефарбувати на Хому Квасоленка?

То буде він, пане Юрію, як той паркан, що він малював!

О-хо-хо, відповідь влучна. Та той Хома був хитрий, інших примусив фарбувати, а сам викрутився, може, й цього разу щось вигадав би. Пані Лесьо, якось знайомий співак Бату (Бартлом) Кравейшвілі з оперного театру у Тбілісі розповідав про гастролі Олександра Піроґова з Великого Театру, приїхав гастролювати та заявив, що його звуть Сандро Хачапурідзе. Регіт стояв гучний, але він сказав: хіба ж так регочуть? Та зобразив, як звик у опері "Фауст" громовий регіт, так що не лише шибки у викнах забриніли, а й східці на другий поверх затремтіли, а вони були мармурові. А на український лад як його звати? Олекса Маторжененко? Мене той Бату Кравейшвілі жартома прозвав Зурабі Пртіанідзе.

Йо-йо-йой! Пане Юрію! Я настільки "непідкована" у даних речах, хоча у мене ціла династія викладачів музики в родині! До речі. моя уся родина зі Звенигородки (земляки Діда Василя!) Але таких розширених понять я не знаю, зате у 80-х роках я грала весілля на клавішах і відносно грузинського виконання Вам щось файне скажу: Замовляють присутні в прикарпатському селі на весіллі грузини пісню "По аэродрому", але щоб була виконана грузинською. Наш басист відповів, що заспіває. І що Ви думали? Співає! Невідомо що, але десь додає якісь незрозумілі склади, такі як "вха", "мха", "тха"... А той грузин підходить, дякує і платить гроші! Отже, з цього можна зробити висновок, що не всі патріоти Грузії знають рідну мову! А ще кажуть, що грузини більші патріоти за українців. Тут я, можливо, промовчу... А українцям раджу не "горбитись", адже наперекір Гітлеру, арії - це саме українці!

Щось цього дня пішла файна розмова, але відхилена від теми. Вранці прочитав, думав прийду з роботи і вставлю свої 5 копієчок у ті 2-3 дописи.
Отже мене трішечки зачепило повідомлення від Валара, що літера "я" після "і" є галицизмом. Це не є вірним твердженням. Все про що говорили- про "ія" (Патріярх) про "Ефір" - "етер" (проблема вимовляння старогрецької "фети") про нашу "вибухову" літеру "Г" (з маленьким хвостиком угору - у мене на компі немає цієї літери) та інше - було закладено у Харківський правопис (десь біля 1927 -1929 р). Його ще називають Скрипниківським розстріляним правописом. Совіти замінили його на інший, ближчий до російського, тому що "дві братні мови повинні незабаром були з'єднатися" у тісному екстазі. Українське мовознавство як наука Харківським правописом зафіксувала Українську Мову саме так, як декому не подобається. Інша справа, що ми звикли до Російського варіянту української мови. Якщо ми маємо повагу до себе і розуміємо, що нас нахабно обламали свого часу, то треба чинити опір. Тому багато із, як було сказано, "так званих мовознавців" і ставлять питання повернення Української мови.
Докладніше про проблему - неберіть і гуглі (немає у мене цієї забороненої братами з Кацапстану літери, аналога латинського "g") - "Харківський правопис".
Десь у 2005 році була спроба повернути цей правопис, але і табачнікі і дехто із обдурених українців знову відклали це повернення, мотивуючи тим, "шта ми ета єлє виучілі."
На рахунок слова "Инші". Справа в тому, що українське "И" не є відповідником рос. "Ы". Це два різних звука. В українців таким звуком "Ы" користуються лише лемки та закарпатські русини. У старій книжній українській мові існували звуки і відповідно літери "Ы", "И", "І" та "Ї". Українська літературна (зафіксована) мова не використовує звук "Ы". Російська не використовує звук "И" та "Ї". Українське "И" вимовляється десь між "Ы" та "І".

А доньку у 1984 році я за

А мені не зрозуміло, чому раптом слова іноземного походження такі, як "метро", "кіно" та їм подібні зненацька у нашій мові почали відмінюватись (у метрі, у кіні). Я ще можу змиритись з якимись "варіянтами", але коли мова йде про те, що "у кіні" або "у метрі" та їм щось подібне - це на мою думку невігластво!

Пане Святославе, літера ґ на вашому компі безумовно є,
натисніть лише звичайне г водночас з Alt Gr (праворуч), та все прекрасно вийде.
Приємно, що сучасна молодь обговорює проблеми українського правопису, вимови та освіти, ца дає надію на відродження української культури в найближчому часі, та у цьому сумніву не було, лише радісно бачити, що це вже відбувається.

Лесю, а "кофе" у російській мові "он" чи "оно"? Усі чомусь думають що "он". А відкрийте радянський орфографічний рос. словник і побачите дві форми і "он" і "оно". До чого я веду. Українська мова має також власні правила і хіба ті слова, які давно вживані, як "метро" чому повинні мати інші правила від "вікна". Класики чомусь писали "у пальті". Чим пальто відрізняється від метра? Я розумію вашу звичку. Але чи є вона правильною? І чи ви впевнені, що "вікно" не є трансформованим іншомовним словом? і чому "метро" не є українським? Але може хай цим займаються українські фахівці. Я себе до таких не відношу, але трохи читав.
Крилатову дякую. Своє "ґ" я знайшов. Не думав, що праве alt відрізняється від лівого. На іншому комп'ютері ґ у мене було десь зверху і справа.

Я згідна з паном Святославом за все, окрім "кофе"! Я не знаю, що то є таке. Я - кавоман і люблю каву, через те якісь поняття типу "кофе" для мене - не поняття.

Українське "И" вимовляється десь між "Ы" та "І".
Але моя вся родина/друзі/знайомі вимовляють чітке І в слові "інші". То для чого приписувати абсолютно інакшу літеру для цього? Де є сенс?

А мені не зрозуміло, чому раптом слова іноземного походження такі, як "метро", "кіно" та їм подібні зненацька у нашій мові почали відмінюватись (у метрі, у кіні).
Це недостовірна інформація. СТБ звідкілясь узяв та й зробив собі "свою" мову. Два роки тому я працювала в школі і спілкувалась із філологами, мене це питання СТБ-ське бентежило з кінами і метрами. То мені вчені люди сказали, що іншомовні слова НЕ відмінюються. А відмінюються наші "пальто". Наприклад, "я купила собі два пальта", але "я вже дійшла до метро". Так мені пояснили два роки тому.

прізвища українськими літерами у російському варіанті, наприклад: "Нікіта" замість Микита, "Анна" замість Ганна
Мою свекруху звати Анна, але назвав її так тато на честь якоїсь німкені Анни (не пам"ятаю детально тієї історії, але росіяни тут ні до чого). Моїх племінниць звати, до речі, Ангеліна та Даніелла. Коли приходять додому педіатри і записують прізвища і імена - то питають "а навіщо так попсували дітям життя?" Але то вже інша історія, бо мій шваґро вірмен..

Щодо паспорту. Була така історія. Якось я задумалась над тим, ЧОМУ в моєму українському паспорті є російськомовна сторінка?.. Мене це ображає, як українку. Не так давно міняла паспорт, бо змінила прізвище на подвійне після одруження. Зфотографувалась у вишиванці і пішла в паспортний стіл. Питаю у пані з прізвищем Сєрая, чи можливо, щоб на тій російській сторінці нічого не писати і залишити її чистою або якимось іншим чином її позбутись? Сказала, що це питання не до неї і сторінка має бути заповнена. Жіночка, до речі, виявилась україномовною. Зацікавилась моїм фото, розпитувала про вишиванку, запитала, чи я не входжу в якусь із націоналістичних партій Потім дійшли до самого прізвища. (продовжу потім - пізно вже

Хоч я теж з цим не згодний але щодо паспорта (російськомовної версії) нічого не вдієш, є Постанова Верховнї ЗРади України N 2503-XII, 26.06.1992, де вказано, що
4. Усі записи в паспорті і відомості про його власника, що вносяться до нього, виконуються українською і російською мовами.
Доречі це був період, коли КПРС була вже заборонена, а КПУ України ще не відновила свою діяльність, проте депутати, що називалися різними "демократами" та "націонал демократами" були майже всі з КПРС і не дивно що ухвалили таку постанову. А керував цим процесом тодішній спікер Плющ!