Я колись теж так думала. І вважаю, що Ви абсолютно ПРАВІ. Я для себе колись поставила за ціль стати людиною, з якою будуть рахуватися, гарно вдягатися, гарно говорити і говорити УКРАЇНСЬКОЮ мовою, щоб вижити той дурний образ "україномовний - значить неосвічений селюк". Здається, в мене виходить. Чого і Вам бажаю.

"7 липня Донецька область завершила святкування свого 75-річчя величезним концертом на центральній площі Донецька. У програмі впевнено домінували російські виконавці, було також кілька українських артистів, але лише ті, що співають російською мовою. Виключенням були лише Mad Heads XL. Їхні пісні українською зовсім не засмутили людей, що зібрались на площі. Донечани радо вітали музикантів і дружньо підхоплювали приспів Надія Є , а на запальну версію народної пісні про два дубки площа відповіла бурхливими оваціями. Тим часом місцевий телеканал Україна , що транслював концерт із невеличкою затримкою в часі, вирізав виступ Mad Heads XL із телеверсії..."

Висновок: потрібно стати зразковою лидиною (фізично, духовно, інтелектуально, естетично і етично), такою, якою би себе хотіли бачити інші.

Це справді дуже сильна позиція та ще й стимул до самовдосконалення.
Але скажіть, що робити 20 мільйонам заляканих хохлів, котрі безумовно симпатизують рідній українській мові, пісні, звичаям - але яким явно не вистачає мужності й потужності не те що когось переконувати, а навіть собі ніздрі прочистити...

Таким треба все ж намагатися ставати більш мужнішими та впевненішими. Іншого шляху немає. Зараз є ситуація такою, що КОЖЕН мусить про це думати і ЙТИ до цього. Хоча би і малесенькими крочками, але ВПЕРЕД.

Сумко сказав те, що треба робити нам усім.
Будьте кращими в усьому і вам почнуть наслідувати.
Отже - вчіться і вдосконалюйтесь.
Вчіться розмовляти бездоганно і з багатою лексікою і водночас не бійтесь помилятись, бо інакше будете мовчати (дякувати Діду Василю що попередив мене про цю психопастку).
Вчіться, шановні пані та панове (це і до мене відноситься).
В тому наш порятунок як нації.

P.S. Думаю, що в наступному році я вам усім зроблю подарунок у вигляді введення у широкий вжиток другої черги лінгвістичного порталу НАН України.

"Про коцики і пляцки та інші "вигадки бандерівців". Кого цікавить - читайте ТУТ: http://nbb.com.ua/index.php?id=14&tx_ttnews[tt_news]=1004&tx_ttnews[backPid]=12&cHash=cdf8a78e9d

Познайомтесь, будь ласка, із вмістом сайту вчительки української мови. Добре, що наша нація має таких працьовитих і наполегливих вчителів.
http://www.lositskaya.iatp.org.ua/

Молодчинка!

Вітаю Господарку сайту і всіх гостей з Новим Роком! На всяк випадок повідомлю (не знаю - чи це сюди і чи згодиться) наступне. Я перекладаю Українською поезію класиків. Переклав, зокрема, 76 байок І.Крилова і 44 вірша з лірики срібного віку. На всяк випадок залишаю їх адресу http://h.ua/art_geld.php?id=25678
Тамечки є і переклади дитячих віршів. Успіхів!

Щойно почув гарну приказку, яка доповнить колекцію про дурнів.
Отже:
"Дурними будуть й мудрі речі, якщо торочиш не до речі."

А от на російській не як не звучить. О!

Донецк, к вашему сведению, никогда не был украинским. его немцы притяпали в первую мировую, а потом коммунисты оставили, чтобы было на Украине побольше пролетарской крови. так что если во Львове поют песнь на мове, тов донецке - наа Русском языке, и это правильно!

Чим розумний стидається - тим дурний величається!
P.S. А Вам ще ніхто не казав, що "узкава язика" немає і ніколи не було? Всі росіяни(московіти) говорять "на расійскам язикє". Відчуваєте різницю?

Анатолію, дякую за лінву.
Я буду посилатись на неї зацікавленому товариству, якому близька ця тема.

Тут вище завели, що робити 20-м мільйонам хохлів... - далі по тексту. Питання, гадаю, недоречне. Нічого корисного з того, що ми тут виведемо, як ЇМ жити, не буде, рівно як і з того, якщо ми ЇМ це ще й скажемо, ба навіть дуже гучно, аби всі почули. Залишаюся при думці, що впливати на оточення треба через себе, але не оминаючи цю ланку комунікації, не діючи відразу назовні - такий вплив штучний і невластивий, швидко забувається, не справивши враження. Ось, наприклад, є ж різниця між тим, щоби просто прочитати книжку і прочитати її після ознайомлення з біографією автора?
Про Донецьк. Думаю, жодна більш-менш освічена людина не заперечуватиме, що Слобожанщина - українська земля. Так само, як Причорномор'я. Але так вже вийшло, що оті молодісінькі міста - Донецьк, Одеса, сьогоднішньо Дніпропетровськ та інші - справді попервах заселялися в значній мірі неукраїнцями (але тут кажемо не лише про росіян, в морських воротах імперії євреїв, скажімо, було чи не стільки ж, як і московитів). Скажіть будь-ласка, як повинно поводитися російськомовне населення (нащадки прийшлих сюди нещодавно чужинців) молодого міста на українській землі? Пропагувати свою культуру, дущачи культуру автохтонного населення, чи, поважаюти-таки елементарні правила, котрими заведено користуватися, перебуваючи в гостях?
Я не розумію, звідкіля береться ота уся пиха, котра дає вам, п. Павле, змогу відверто зневажати народ країни, в якій живете, вважаючи себе правомочним називати "моє" все, на що ваше око ласе згляне? Звідки нахабність, котра дозволяє вам думати, що маєте право жити серед народу, історія і мова котрого значно старші за ваші, і нав'язувати їм свій світогляд і свою говірку? Чому не вистачає розуму втямити, що всьому на світі не тільки свій час, а й своє місце? - є Україна, а є й Російська Федерація. Є українці, а є й росіяни. А серед тих останніх деякі живуть в Україні, бо тут їм любо, вони вивчають культуру й мову, аби не почувати дискомфорту в чужому середовищі. Чого ж ви, сякий-перетакий, з

думали, що це середовище має підлаштовуватись під вас?! Ви прийшли до чужої хати й чогось здумали, що можете себе поводити, ніби ви в ній хазяїн А Україна для вас чужа, ой чужа! Введете себе, як загарбник, як окупант і хочете, аби до вас ставилися толерантно - дзузьки!
... Як же стомлює. Як хочеться миру й братерства серед слов'янських народів. Як остогиділи оці чвари. Але хто ж винен? Той, хто б'є, чи той, хто захищається? Той, хто прагне звести все барвисте різноманіття слов'янських культур до убогого напівазійського дикого алкоголепросотаного недемократичного - рабського - матюкливого побуту, чи той, хто це різноманіття прагне вберегти, плекаючи свій Богом даний дар? Хто винен?

Вчора 5 канал дивився, програма була у вигляді огляду подій що минули за рік, останньою подією була наступна:52% жителів країни розмовляють Українською мовою!

Я за різноманітність слов`янських культур (українська, болгарська, польська, чеська і т.д.)
А нахабні плани про те, що ніби усі слов`яни будуть говорити однією - московітською, вважаю оголошенням війни і злочином проти людства, яке має бути засуджено так само як і геноцид.
Та й взагалі - лінгвоцид це складова та невід`ємна частина етноциду, який я по злочинності прирівнюю до фізичного винищення - геноциду.
Ось тому я космополітів вважаю злочинцями, що ховають свою імперську сутність під овечою шкірою ліцемірної любові, яка насправді є ідеологічно обгрунтованою байдужістю та людиноненависництвом.

п. Сумко,

Не можу не приєднатись до Вашого ляпаса тому "гостеві".
Але доля 20 мільйонів, про яких я казав вище, як і доля тих 25% мешканців України, які вважають рідною російську, в такий спосіб не вирішиться. І виробити етику й тактику стосунків із ними просто необхідно, інакше Україна втратить не тільки їх (що було б не так і погано), а й їхніх дітей та учнів.

Тут я лише хочу зауважити, що ляпаси таким павлам не виключають поваги до них. Скоріш навпаки, було б негуманно не звертати уваги на їхні болісні корчі.

А ще питання до Павла. Коли українці Кубані чи Зеленого Клину, не маючи там жодної української школи, поступово переходять на російську мову і пают пєсні саветскіх кампазіторов - ета тоже правільна?

Мабуть що правильно, бо велич і мудрість Росії не викликає сумнівів. Але тоді будьте ласкаві звикайте й тут (потихеньку) до української мови та співайте українських пісень. Вони того варті. До речі, чи не підкажете донецького сайта з гарними російськими піснями?

На мій погляд, проблему української мови і володіння нею населення України вирішувати можна через систему освіти. І, власне, це вже й робиться. Завдяки викладанню на всіх рівнях (починаючи з дитячого садочка!)українською мовою, дитина потрапляє в україномовне середовище, завдяки чому і оволодіває державною мовою, навіть якщо у сім'ї спілкуються російською.
Конкретні результати бачу на прикладі свого міста. Якщо раніше половина шкіл, усі позашкліьні заклади і вузи були російськомовними, то зараз лише в одній школі залишилися російські класи. Знаю багато сімей свого покоління, що спілкувалися російською мовою, але діти їхні розмовляють українською. Саме завдяки школі. І батькам, які самі перейшли з російської школи в український вуз, і пам'ятають, як їм було важко перебудуватися, і не бажають таких труднощів своїм дітям. Крім того, люди, які виїхали ще років 10-15 тому, відвідавши знову своє місто, зазначають, що на вулицях, у магазинах переважно чути українську, а не російську, як це було раніше. Просто не все так швидко робиться, як би нам того хотілося.

Дуже рада за Кам"янець! Щиро радію такому прогресу!

хотілось би й за Київ порадіти

Та я ж стараюсь, як тільки можу! Іноді бачу прогрес - а іноді і регрес. От є свіжий приклад: працюю я більше двох місяців за сумісництвом в Палаці дітей та юнацтва. Там всі жінки-колеги проросійські: як не народились в Росії, то мають там родичів. З деякими лагоджу нормально, а з деякими бувають серйозні сутички. От іпару днів тому вирішили продовжити святкувати Новий рік. Звичайно, трохи випили (а Я не вживаю спиртного, але за столом з усіма посиділа) і голівку задурманило. І як почала моя шефова розказувати, яка ж радянська епоха і комунізм КЛАСНІ були! А ще одна додала, що її мамі іншого щастя вже і не треба, бо вона встигла пожити при Хрущьові чи Брєжнєві (вже не пам"ятаю). Як почали ВСІ розхвалювати!!! Яка медицина, працелюбство, яка освіта, яка ЛЮДЯНІСТЬ тоді була! І всі ж з одного тіста ліплені і сидять підТАКУЮТЬ одна одній. Я довго таке не змогла терпіти(хоча думала, що, мо, не тре, бо ж люди троха випили, зараз почнуться наїзди, але...) і різко сказала таке: "але не треба забувати СКІЛЬКИ УКРАЇНЦІВ ЗНИЩЕНО за ту епоху просто за те, що вони були УКРАЇНЦІ!" На якийсь момент стало тихо. Але потім - розгорівся скандальчик. Шефова відповідала троха не в тему, мовляв "то, што я нє ґаварю на укрАінскам - нє азначаєт, што я нє люблю укрАінскіє зємлі і Украіну. Кагда нада - я магу гаваріть і на укрАінскам. Я прєкрасна гаварю на укрАінскам!" Ну, я щось намагалась там їй втлумачити, що я не про МОВУ говорю, а про те, що при срср загинуло БАГАТО українців. І тут влізли ІНШІ: "ґаладамор бил ва мноґіх странах таґда". Я ще трохи пояснила за
Голодомор (аби хоч хтось ЧУВ мої слова і сприймав) і знову наголосила, що я не тільки за ТОЙ голодомор, а за ІНШІ голодомори, за заслання, за тюрми, за ВБИВСТВА за відстоювання своєї національності. Але кажуть "не мечи бісер перед свинями", так от і тут вийшло. Можливо, хоч ТЕПЕР вони не будуть починати при мені оті ДУРНУВАТІ їхні темки з приводу "золотої" доби радянщини.

Залиште мертвим хоронити мертвих.
Працюйте з дітьми.

от-от! золоті слова!

Якщо Дід Василь за мертвих мав на увазі цю кодлу, які кажуть, що "Кагда нада - я магу гаваріть і на укрАінскам", то я згоден.
Хай вони хвалять свої мертві часи.

А наших усіх, хто загинув під час усіх голодоморів та їх ненароджених дітей треба пам`ятати і ніколи не пробачати цей злочин московській імперії.

Запрошую оцінити новий дизайн мовного-інформаційного фонду
http://ulif.mon.gov.ua/ulif/

А по цьому посиланню ви знайдете дуже цікаву роботу провідників залучення наших російськомовних українців до скарбниці української мовної народної культури.
російсько-український словник сталих виразів
http://www.rosukrdic.iatp.org.ua/

Гарна річ!

Я живу в Чернівцях, там практично усі розмовляють російською мовою.
Я навіть з чоловіком російською розмовляю.
А з мамою, братом і всіма родичами по маминій лінії - по українськи. І думаю я по українські. на данний момент пишу з Москви - тут працюю. Тому і розмовляю і наразі теж по російськи.
Вдома наткнулась на те що є місця, де діти не знають української взагалі. Не розумію як на Україні можуть бути румунські школи, ці діти потім навіть сказати те що думають не можуть - мекають і бекають...причому дорослі - за 20 , і ті не можуть висловитися в вищих навчальніх закладах...