Ось, що мені сказав Бог:

Слухай Мене у правді своєї душі. Слухай мене в почуттях свого серця. Почуй Мене повсюди. Коли б у тебе не виникло питання, просто знай, що Я на нього вже відповів. Потім відкрий очі і подивись на світ. Моя віповідь може бути в статті, що вже опублікована. В проповіді, яка вже написана і ти скоро її почуєш. В фільмі, який зараз знімається. В пісні, яку тільки вчора написали. В словах, які тобі ось-ось скаже улюблена людина. В сердечності твого товариша, з яким ти найближчим часом познайомишся.

Я не звик вихвалятися, тому про те інше швидкісне я не згадував.

Це ваше право вважати що ваш дар лікувати людей від Бога. Я не маю права цього заперечувати. Чи це так чи ні знає тільки Бог!
Я лишень казав що є багато людей які не вірять в Бога і також лікують руками. Цьому навіть можна навчитися! Може ви чули про безконтактний масаж для прикладу.

Моя істина в шепоті вітерця, в зюрчанні струмочка, у гуркоті грому, у легкому стукоті дощу... Це і запах землі, і тонкий аромат лілії, і тепло сонця, і приваблива краса місяця.
Моя Істина (і сама надійна допомога тобі в час потреби) грандіозна, як нічне небо, - і проста, незаперечлива і довірча, як лепет дитятка.
Вона голосна, як стук серця, і тиха, як дихання, співпадаюче з Моїм.

Я не залишу тебе, Я не зможу тебе покинути, тому що ти Моє створення і Моє творіння, Моя донька і Мій син, Мій замисел і Моє... "Я".
То ж поклич Мене, коли б і де б ти не опинився відокремлений від спокою, котрий є Я.
І Я там буду...

То хто ж це мені говорив? Бог? Чи хто?..

[i]Цьому навіть можна навчитися[i/]

Ну, от і навчіться, бо мені вдруге якось...
Тим більше, що не вчився я зовсім...

Пане Ярославе, пане Ярославе. Скільки в світі талановитих людей які пишуть такі ж чудові речі як і ви, але нажаль, нажаль це не вказує що саме Бог їм це диктує. Ну не ображайтеся ви! Ви маєте право вірити в що хочете і в Кого хочете. Це ваше право, і я це право поважаю. Давайте будем дружити .

А-а-а-а! Тепер я зрозумів. Істинний Бог диктує про насилля і вбивства, про згвалтування, голод і смерть. Ось тепер все стало на свої місця. Що ж я скорше не подумав про це?!.

А дружити ми обовязково будемо. Ми вже дружимо...
Мир вам!

Я не розумію ваших слів... На світі багато чудових письменників які пишуть про мир, добро, любов, відданість, дружбу і так далі, на віщо бачити тільки погане?

Причім тут письменники, чоловіче добрий?! Вони то без сумніву пишуть... А я розповідаю про те, що я чую всередині себе, в глибині серця і душі своєї.
Невже не зрозуміло, що таким чином Бог розмовляє зі мною???
А не письменники, або ще хто інший...............

Але ж Бог покарає людей, які чинять зло і вони попадуть до пекла. То як тут можна казати, шо зла нема?

//Стефан Л. Але ж Бог покарає людей

Тебе добре навчили всім цим теологічним міркуванням, що дозволяє представляти Бога, як караючого Бога - і при цьому виходить, що Бог не несе за це відповідальності.
Але хто створив ці Природні Закони? Адже якщо припустити, що це Бог встановив їх, то навіщо би Бог, встановивши такі закони, потім дав би людству владу не підкорятися їм? Якщо Бог не хотів, щоб вони діяли на людей - якщо Божа Воля була в тому, щоб Божі чудові діти ніколи не страждали - то навіщо би Бог створював саму можливість людських страждань? І потім, навіщо би Бог став продовжувати спокушати людей вдень і вночі порушувати встановлені Ним закони?

Людство спокушає не Бог, а диявол.

Знову ти представляєш все так, як ніби Бог ні за що не відповідає. Хіба ти не бачиш, що єдиний шлях пояснити вашу теологію - це представити Бога безпорадним? Чи розумієш ти, що ваші міркування можуть мати сенс лише в тому випадку, якщо в Його Божих діях сенсу немає? Тебе дійсно влаштовує ідея про Бога, який створює істоту, дії якої не може контролювати?

Я не бачу наразі відповіді на моє запитання, тому дозволю собі розвинути думку про теологію.

Все залежить від того, що ти сприймаєш за мету життя - а значить, і як основу теології.
Якщо ти віриш, що життя існує як тест, період випробувань, щоб оцінити, чи "гідний" ти, то теологічні учення починають набувати сенсу.
Якщо ти віриш, що життя існує як можливість, процес, проходячи через який, ти відкриваєш - згадуєш - що ти гідний (і завжди був гідний) - то ваші теології виявляються безглуздими.
Якщо ти віриш, що Бог - це осереддя егоїзму, який вимагає уваги, обожнювання, захоплення і любові - і уб'є, щоб добитися цього - ваші теології знаходять сенс.
Якщо ти віриш, що у Бога немає ні его, ні потреб і що Він - джерело всього, місце, де мешкає вся мудрість і любов - ваші теології розпадаються.
Якщо ти віриш, що Бог - це караючий Бог, ревнивий в Своїй любові і грізний в Своєму гніві, то ваші теології виглядають досконалими.
Якщо ти віриш, що Бог миролюбна і радісна в Своїй любові і пристрасна в Своєму екстазі, то ваші теології даремні.
Я говорю тобі: мета життя не в тому, щоб догодити Богові. Мета життя в тому, щоб пізнати і відтворити, Хто Ти Є. Поступаючи так, ти дійсно догоджаєш Богові і одночасно славиш ЇЇ.

Я вмисне представив Бога в жіночому роді, щоби всі зрозуміли, що Бог – це УСЕ СУЩЕ.

Господь якраз і контролює дії людей. Але в той самий час він дав нам розум і серце, щоб ми ними керувались по життю і могли жити по Його законам.
"Все нам можна, але не все іде на користь."

Я не закликаю нікого сповідати релігійну віру! Дійсне вірування не потребує агітації. Віра ніколи не була помічницею в справах тим, хто далекий від самопізнання, не прагне до самовдосконалення, а сподівається лише на амулет на шиї, молитву на вустах, та святу воду після лицемірного покаяння.
Мир вам!

Саме так, Квітонько. Народ, як правило, вибирає те, що йому шкодить. На жаль...

"Тебе дійсно влаштовує ідея про Бога, який створює істоту, дії якої не може контролювати?"

Бог дав людині свободу вибору

"Віра ніколи не була помічницею в справах тим, хто далекий від самопізнання, не прагне до самовдосконалення, а сподівається лише на амулет на шиї, молитву на вустах, та святу воду після лицемірного покаяння"

стоп. Ще раз без віри, в принципі, нема чого далі робити. Покаяння не мусить бути лицемірним. Ну і молитва - це хіба не розмова з Богом?

-В навушниках Оркестр Янки Козир
-Очі швиденько перебігають усі вище написані пости.(Тяжко долучатися до дискусія "опосля", а не "під час". Тільки один день не заходила, а стільки втратила)
-В очах сльози
-По тілу мурашки
-В душі безмежна радість (Дякую Богу за можливість і доступність усього вище переліченого)

Я дуже хочу зараз щось написати, але не можу. Надто багато емоцій. Добре може пізніше щось напишу!!!

Покаяння не мусить бути лицемірним
А як іншими словами його назвати, коли людина виходить і з храму і робить те саме, або іще гірше.
Бо помилка усіх (майже без винятку) в тому, що "сповідь", "покаяння" повинні здійснюватись через посередника (священника), такого ж грішного, як і ви самі. Адже він, з ваших слів, теж народжений у грісі. Це ж ви підтримуєте таку думку: народження у грісі.
Не впав же священник з неба. І не народився від непорочного зачаття...
Немає сенсу продовжувати. Тут - все, як на долоні.

Галушка
Бог дав людині свободу вибору

Для Галушка:
Прошу перечитати, уважно перечитати, пост від 17.04.2007 19:53 про Десять Зобов'язань. Там все написано. А в кінці - особливо; там дається відповідь на запитання про свободу.

Для всіх:
ЛЮДИ добрі! Пошкодуйте час і свій, і чужий! Уважніше читайте пости. Не повторюйте запитань, на котрі вже давно є відповіді. Якщо ви не бачите відповіді, то це тільки ваші проблеми. Навчіться міркувати і аналізувати прочитане, тим самим самопізнаватись і самовдосконалюватись. Умійте робити висновки не тільки з прочитаного, ала й побаченого, відчутого, пережитого. Не оглядайтесь назад. Тільки вперед - з новим, незвичним, неординарним мишленням. Ставте "з ніг на голову" любе питання. І виявиться, що ви зробили навпаки: "поставили з голови на ноги".
Мир вам!

"ала й побаченого" - опечатка. Читати: "але".

Я теж чую деколи ну, не те що голос, але щось мені підказує робити так, а не інакше. Що це? Інтуїція, а може і «внутрішній голос»?

А хіба має значення в якому вигляді чує кожен в собі слово? Головне, щоб воно:
а) збудило в кожному бажання невпинно розвивати і удосконалювати триєдність головних сил свого життя (про триєдиність головних сил я буду говорити трошечки пізніше);

б) укріплювало прагнення кожного на щастя і радощі для інших, а значить і для себе;

в) виховувало віру перемоги добра над силами зла;

г) затверджувало особисте безсмертя кожного, що спрямовує своє «Я» до світла, учило творити і творити в урочистому поклонінні творчому початку.

Не важливо в яку форму вдягає кожна людина культ своєї віри, важливо, в що вона вірує, і яким силам - добра або зла - вона дала здолати себе сьогодні.

===Бо помилка усіх (майже без винятку) в тому, що "сповідь", "покаяння" повинні здійснюватись через посередника (священника), такого ж грішного, як і ви самі.===
І якще Ви бачите вихід. Каятися самим перед собою?

2 Стефан Л.:
Інтуїція - це трішки інше. Як на мене, то це вміння трішки відчути наперед розвиток подій. Щодо мене воно спрацьовує.

Щось підказує - це може бути сумління, або ж інші зовсім зовнішні чинники - обставини. А якщо правильно розуміти п.Ярослава, то тоді це голос Божий.
Я ж вважаю, що усі знання, увесь досвід (і Віра в цьомі числі звичайно і все інше), який ми накопичили протягом життя формує певні правила/принципи(про те в якійсь іншій темі я уже детально розписувала) і за дотриманням їх слідкує наше сумління, яке і говорить - роби так, або переважають якісь новаторські нотки, які підштовхують - роби інакше.

Ще кілька слів про Той Сам Голос. Котрий хтось чує, а хтось - ні. Хтось може про це сказати, а хтось боїться, що його порахують за ненормального, за богохульника, - як завгодно, - а хтось не чує, або не бажає слухати. А хтось думає, що тільки особливі люди можуть спілкуватись з Ангелами, з Богом.

Всі люди — особливі, і всі моменти дорогоцінні. Немає людини або миті особливіших, ніж інші.
Багато хто вважає за краще думати, що Бог спілкується по особливому і лише з особливими людьми. Це звільняє масу людей від відповідальності за почуті Божі послання і прийняття їх (це не одне і те ж), і дозволяє їм прийняти на віру слова інших. Немає необхідності слухати Бога, якщо ти вирішив, що інші вже почули від Нього про все на світі і тобі тепер потрібно слухати їх.
Слухаючи те, що інші люди, як їм здається, почули від Бога, тобі взагалі не доведеться думати. Це найголовніша причина, по якій більшість людей відвертаються від Божих послань на особистому рівні.
Якщо ти визнаєш, що безпосередньо отримуєш Божі послання, ти стаєш відповідальним за їх тлумачення. Значно безпечніше і набагато простіше приймати тлумачення, що належать іншим (навіть тим іншим, які жили 2000 років тому), чим прагнути зрозуміти послання, яке ти, цілком можливо, отримуєш в цей самий момент...
Між іншим, багато чого являється у снах, багато чого спостерігається на досвіді інших людей, з більш потужною вродженою енергією, так званих "контактерів"... І ось тут виникає питання про достовірність такої інформації. Іншими словами, чи вона є справжня, від Бога?..
Про це далі. Причому, обовязково, - для того щоби відкрити очі не віруючим. А рішення кожен в праві для себе прийняти своє. Таке, яке підкаже серце.

Отож, не всі відчуття, не всі думки, не весь досвід і не всі слова — від Бога. Багато слів було вимовлено іншими від Його імені. Багато думок і відчуттів було народжено без Божої прямої участі. Багато досвіду з'явилось результатом всього цього.
Проблема полягає в розрізненні. Вся трудність — в тому, щоб розрізняти послання від Бога і дані з інших джерел.
Розрізнення стає простим і легким, якщо дотримуватися основного правила:
Божими завжди є твої Найвищі Думки, твої Найясніші Слова, твої Найбільші Відчуття. Все, що менше цього, —із іншого джерела.
Тепер завдання розрізнення стає простим — адже навіть для учня, що починає, не повинно бути складним виділити і визнати в собі все Найвище, Найчистіше, Найбільше.

Але Бог дає усім ще і наступні повчання:

Найвища Думка — завжди та думка, яка містить радість.
Найясніші Слова — ті, що містять істину.
Найбільше Відчуття — те, яке ви називаєте любов'ю.
Радість. Істина. Любов.
Всі три взаємозамінні, і одне завжди веде до інших. Не має значення, в якому порядку їх поміщати. Користуючись цими повчаннями, легко визначити, які послання — від Бога, а які — з інших джерел. Питання лише в тому, ЧИ БУДУТЬ ВІДМІЧЕНІ ЙОГО ПОСЛАННЯ?

Продовжимо пізніше.
Мир вам!

Файна виходить розмова.
Хотілося б нагадати,коли розпочинається мова про Бога і зло,- потрібно пам"ятати, що Господь,- це є Все в Одному,- вселенська гармонія добра і зла, світла і темряви, любові і ненависті,- ГАРМОНІЯ, і тільки людина,яка була створена на подобу божу, постійно через спокусу робить спобу вивести всю Систему з рівноваги, вона ж повинна повернутися в стан СПОКОЮ. Ніхто нікого не карає, особисто,- це все закладено в певну систему правил існування Всесвіту,- тіж самі 10 заповідей для нас,людей,які до речі,не обов"язково розуміти буквально,але і тлумачення не повинне бути довільним.

Хотілося б нагадати
про те, що Омелян Грубий розповів нам чисту правду. Проте стосується вона тільки матеріального світу. По ту сторону "завіси" усе інакше.

Довідка: "завіса" - це перехід з матеріального світу в духовний.