У Природі співають самці. Часом це так хвилює самиць, що й вони пробують. Але то так, скромне сокотіння, скоріш як аплодисменти головним виконавцям. І це все добре відоме біологам, і вони детально пояснили феномен.

А от у людей (ну, майже у всіх народів) це зовсім не так. І всім це відомо, і ніхто цього не пояснив. Чи може хтось може пояснити? Чому так охоче вчаться співати дівчата і так неохоче - хлопці? Хоча результати практично однакові...

Діду Василю!Доброго Вам здоров'я! Хочу похвалитися сином. Він у мене теж співає! А ще грає на гітарі! А ще знаєте, що вчудив?.. Його відправили на війну в АТО, у Маріуполь, а мені він збрехав, що їде на військові навчання у Яворів. І брехав більше місяця, щоб я не хвилювалася. Коли вже приїхав, тоді і правду сказав.
Щось мовчить Макоша... Як там її Юрко?..
Ой! а тема про співи! Та ну її!Пізніше!

У мене були технічні непорозуміння з інтернетом... А що буде далі - побачимо.

Макоша й мене тривожить. Як можна так довго мовчати. Невже якісь проблеми?

Пані Лесю, а чому Ви припинили розповіді про дідуся? Розповіді знаменитих людей або про знаменитих людей насправді не такі цікаві: усвідомлення тієї величі вільно-невільно примушує оповідача прибріхувати, а у простіших людей більше правди.

А все ж таки: чи хто знає, де наша Макоша, чом не обізветься?

А знаєте, навіщо вчитися співати?
А щоб жити довго й щасливо.
Щоправда, це мало кому вдається. Бо, як зауважила Ліна Костенко немає епохи для поетів (а справжні співаки - це справжні поети). Я знаю лише одного справжнього (аж занадто) співака - Івана Семеновича Козловського, - який зумів прожити належні йому 93 роки серед совкового гадючника, і прожити щасливо! Адже співав таке, за що іншому шию скрутили б. Це - і вміння, і везіння.

Але насправді співакам жити важко, болісно, кривдно. Досить згадати Марусю Чурай, Явдоху Зуїху, Соломію Крушельницьку та, зрештою, майже всіх талановитих Українських співаків.

Більш того, людина ніколи не вибирає й не гадає, "навіщо вчитися співати". Це я поставив воза поперед коня, щоб було видніше, а не щоб їхати. Бо співати - це таке покликання, коли питання "навіщо?" недоречне. Я знав (і чув про) людей, які, вмираючи, зізнавалися, що спів був найголовнішим у їхньому житті. І їм таки належало сто літ жити, та світ полював на них - і багатьох упіймав. Загубити себе й свій співочий талант, понадившись на світські втіхи, - дуже легко.
Чи це світ такий паскудний, чи я помиляюсь, і ніякої особливої долі співак не заслуговує?

Ми тут з Дідом Василем поспілкувалися на Фейсбук і Він порадив, що дане питання буде доречним у цій темі. А мова йде про дихання співака.
Я процитую:
ДІД ВАСИЛЬ: "Просто співати, не мордуючи себе вправами, - це вже саме собою і є дихальні вправи. Сама пісня нав'яже вам правильне дихання.
Можна було б і не теревенити про це, але ж буває так, що співак, хай хоч який мастак, того дихання не впійме ніяк - та й соває ногами: то йому повітря мало, то навпаки, ніяк його з легень вчасно не випустить. Що тоді?"

Ну і мої маленькі думки: "щоб не совали ногами на ферматах, то є принцип "економії" дихання. Маленька настанова для початківців: запалити свічечку, узяти її в руки і біля неї зінтонувати коротку мелодію так, щоб полум'я свічечки не гойднулося.Згодом мелодію продовжувати і змінювати..."

Ніколи не пробував співати на свічку. А це ж ще й дуже сприяє пісні як медитації. Про дихання зрозуміло, дуже красива вправа. А от медитація... це тонка штука.

Власне, кожна пісня є також медитацією, якщо виконується відповідно. Сучасникам легше це зрозуміти на протилежному прикладі - співі "на автопілоті". Це коли людина виспівує добре знайомий матеріал і водночас думає про Химині кури або перебирає картоплю на посадку. Це теж непогано, але тут немає медитації або вона є, але з піснею не пов'язана. Часом після такого автопілотного співу людина за 5 хвилин уже не пригадає, що вона співала.

Медитація - це слово можна перекласти як "роздум", "замислення", але щодо співу це не завжди правильний переклад. Колись Ошо наводив один дуже цікавий приклад: в лузі на зеленій траві пасеться бичок - цей бичок перебуває в стані найповнішої медитації! Тобто, тут важливі не премудрі розумування, а гранично просте й разом із тим гранично уважне й інтенсивне зосередження на ЧОМУСЬ - у випадку бичка на поїданні трави.

Дуже схожий із цим повноцінний спів. Співак звужує свою увагу до змісту пісні, він перестає помічати оточення, слухачів, забуває про критиків, про мікрофони, про будь-які Химині кури, і чим далі вони відпливають від його "поля зору", тим більше в нього можливостей цілковито увійти в пісню, розкрити весь її зміст. Схоже також на мікроскоп: звуження поля зору не зменшує кількості інформації, а тільки змінює її характер, бо водночас стають видимими деталі, які без мікроскопа не помітиш і не зрозумієш.

Отаке заглиблення й потрібне в співі. Співоча медитація - це не вимикання свідомості (про яке люблять патякакти доморощені йоги), а граничне її зосередження на певному об'єкті - на змістові пісні.

Як це поєднати з свічкою - не знаю. Це не табличка множення, це трохи складніше. А може не так і складно, як незвично.

У мене якраз сьогодні був урок зі старшою дуже талановитою дівчиною. І якраз ми і працювали не тільки над технічною стороною, а над змістом пісні. То так "заїхали" в сюжет, що забули, де знаходимося і котра година.

Тепер щодо свічки. Я на уроках такого не практикую, бо маю інші методи заставити дитину "економити" повітря, глибоко його не вдихаючи (інакше голова закрутиться). Просто даю пораду це зробити вдома з батьками. Я ніколи не привласнюю собі чужі ідеї і ця ідея не моя. Я також вчуся на чиємусь досвіді, перевіряючи правильність на собі. Автора цієї ідеї я не знаю. Навіть не пам'ятаю, звідки я це взяла, але перевірила. Ідея класна!

Аллаху Акбар 228. Игил с нами

Отаким чином, пане Модераторе, москалі і займаються блокуванням антиідеологічних або просто небажаних сайтів. Як підкидання наркотиків поліцією =)