Борис Олійник

надав Микола Рудаков

Біографія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Борис Ілліч Олі́йник (*22 жовтня 1935, Зачепилівка Новосанжарського району на Полтавщині) — український поет, дійсний член НАНУ, голова Українського фонду культури.

Творча діяльність
Друкуватися почав ще в школі. По закінченні десятилітки вступив на факультет журналістики Київського Національного університету ім. Т. Г. Шевченка, який закінчив у 1958 році.

Одинадцять років він очолював парторганізацію СП України і пишається тим, що за ці роки ніхто з його колег-письменників не був виключений з її лав і тим паче посаджений за грати.

Побував майже в усіх гарячих точках міжетнічних конфліктів колишнього Союзу, про що розповів в есе "Два роки в Кремлі" ("Князь тьмы").

У травні-червні 1986 року одним з перших побував у Чорнобилі, в зоні, звідки вів репортажі на ЦТ СРСР і України. Того ж року виступив зі статтею в "Литературной газете" (Москва), "Випробування Чорнобилем", в якій викрив злочинну діяльність тимчасовців.

На початку липня 1988 року на XIX конференції КПРС в Москві Борис Олійник зупинившись на сталінському терорі 1937 року, цілком неочікувано для присутніх завершив цю тему так: "А оскільки в нашій республіці гоніння почалися задовго до 1937-го, треба з'ясувати ще й причини голоду 1933-го, який позбавив життя мільйони українців, назвати поіменно тих, із чиєї вини сталася ця трагедія".

Після неодноразового перебування на фронтах Боснії-Герцеговини написав есе "Хто і з якою метою сатанізує сербів?", яке вийшло в Югославії окремою книгою українською і сербською мовами. Коли розпочались бомбардування, прибув до Югославії. Написав есе "Хто наступний?".

Творча спадщина
Борис Олійник — автор понад 40 книг, віршів, есе, статей, які друкувалися в Україні, в усіх республіках СРСР, перекладались російською, чеською, словацькою, польською, сербською, румунською, італійською та іншими мовами. Лауреат всеюгославської премії "Лицарське перо".

Відзнаки і нагороди
Лауреат Державної премії СРСР, Державної премії України ім. Т. Шевченка, міжнародних премій імені Сковороди та "Дружба", Герой України (до 70-річчя з дня народження). Відомий державний діяч: обирався депутатом Верховних Рад СРСР (з 1989 по 1991 рік — віце-голова Палати Національностей Верховної Ради СРСР) та України.

За вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України Президент України Віктор Ющенко 16 січня 2009 нагородив Бориса Олійника орденом Свободи[1].

15 жовтня 2009 удостоєний звання "Почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка"[2]

Твори

1. В оборону хліба
2. Дивовижа
3. До проблеми добра і зла
4. Крило
5. Мелодія
6. Похорон учителя
7. Пізнання
8. Пісня
9. Пісня про матір
10. Сива ластівка
11. Урок
12. Ринг
13. Вибір
14. Пісня Максиму Рильському