О, жовтий квіт мелодії, розстань

О, жовтий квіт мелодії, розстань
Над строгими квадратами перонів...
І тихий сум. І подано состав,
І ти пливеш од мене на платформі.
Прощай... Мій плащ на осені прижух,
І в тебе очі затаїли муку.
А можна б раптом перейти межу,
І ти моя. І к бісу всі розлуки.

Приспів:
Ну, що ж, прощай, - у котрий уже раз
Губами вимальовую похмуро.
А ти – і не дружина, а ти – і не сестра –
Кладеш долоню на мою зажуру.

Сказати полустанкові: "Прости.
Набридли рейки. Час і до спокою".
Але тоді вже й ти була б не ти
І я б уже не був самим собою.
То ж знов прощай. Состав мій одійшов,
Щоб ти виходила чекати знову,
Щоб хтось дрібненько розтрусив смішок
Над дивом платонічної любові.

Приспів.

А я щасливий, що вручила ти
Мені одвічну тугу за тобою,
І хоч тебе лиш вигадав такою –
Зате вірнішу тебе не знайти.
Зате я певний: ти, немов сосна,
Чекатимеш на сірому пероні
Тоді як навіть спиниться состав
І я уже вийду із вагона.

Приспів.

Поділитись сторінкою: