Ох і не люблять сучасні українці природного (причина - наслідок) ходу речей! На все в нас - як не воля божа, то збіг обставин, або доля, або "так мало бути", або "так там написано", або "ми цього не проходили".

Бо таки якщо визнати причинно-наслідковий світ, то дуже треба буде самому ворушитися, а не чекати збігу обставин. А це важко. Краще сидіти та молитися (називається "душу спасати"). Дуже допомагає колективне моління. Або колективне голосіння. А ще є така чудова річ, як телевізор: повна ілюзія реального життя, але ні участі в ньому, ні відповідальності за те, що мигає на екрані, не передбачено. От добре...

Ну, що, Юлічка, думку чоловіків ми почули (тобто побачили ) - пропонують нам шевелитися Згодна, що під лежачий камінь вода не тече, що в багатьох ситуаціях наш успіх великою мірою залежить від затрачених зусиль. Але не можу погодитись з тим, що ці "шевеління" чи зусилля конче призведуть до якихось змін. На жаль, не маю даних репрезентативної вибірки (як у випадку з дівчатами, які повиходили заміж після співу веснянок)... але досвід мій та певної кількості знайомих вказує на те, що "шевеління" чи ініціатива з боку жінки здебільшого сприймаються неадекватно і, відповідно, не мають ніякого продовження.
"не зумів свою долю сформувати"
Скажіть мені, будь-ласка, а як ви пропонуєте формувати долю молодій симпатичній дівчині (от як Юлі)?
Розумію, що виклачу чиєсь невдоволення, але скажу: якби чоловіки не були такими пасивними, а часом і боязкими, то питання це, може, взагалі б не піднімалося.

ага, веснянки - то дуже специфічний феномен.
Все постає у рожевому світлі

Але співання закінчується, а дівчата залишаються ... реальні, земні...

Та, найпростіше вину спихати на когось... ;-Р
(це про campanella, 17.11.2008 17:48)

Був би тут на сайті каталог хлопців, які прагнуть женитися - пошуки б, мабуть, полегшали...

Та, найпростіше вину спихати на когось..
Ха!! чогось подібного я і чекала! але, думаю, ми тут не поб'ємося, хоч кожен і залишиться при своїй думці

Був би тут на сайті каталог хлопців, які прагнуть женитися - пошуки б, мабуть, полегшали
Не думаю, що якийсь каталог тут може допомогти та, власне, мені це й не потрібно

Знайшла пару хвилин заглянути сюди, а тут ТАК ВСЬОГО БАГАТО НАПИСАЛИ!
Отже:
"Бо таки якщо визнати причинно-наслідковий світ, то дуже треба буде самому ворушитися, а не чекати збігу обставин."
Трохи не так. Бозя дав нам вільну волю обирати свою долю, свою дорогу, якою треба йти. Але кращу дорогу ми(християни) обираємо, опираючись на Бога, на його "правила життя". Тобто, я не сиджу, склавши руки. Я вже вище описувала, чим займаюсь у свій вільний час. Тому, повторюватись не буду. В збіг обставин не вірю, бо на все є своя причина.

"Дуже допомагає колективне моління. Або колективне голосіння."
Колективна молитва ДІЙСНО допомагає. Я пересвідчилась у цьому на своєму досвіді. Тому, брати-сестри, моліться за моє щастя .

"Скажіть мені, будь-ласка, а як ви пропонуєте формувати долю молодій симпатичній дівчині (от як Юлі)? "
І мені цікаво .

"якби чоловіки не були такими пасивними, а часом і боязкими, то питання це, може, взагалі б не піднімалося."
Згодна на 100%!

"Був би тут на сайті каталог хлопців, які прагнуть женитися - пошуки б, мабуть, полегшали... "
Так, напевно . Тоді було б відразу зрозуміло, хто чого хоче в цьому житті.

Але останнім часом мене це все дістало. Я вже нічого не хочу, нікого не хочу. Залишаю все, як є і не хочу більше перейматися тим питанням. Майже всі кажуть "саме прийде". От хай воно і іде. Більше я НІЧОГО не буду робити, щоб те, що йде, нарешті прийшло . Набридло. Те, що від МЕНЕ залежало, я вже ВСЕ робила. Зупиняюсь. Якщо все ж Бозя має для мене чоловіка - він мене віднайде, візьме за руку і скаже: "Будь моєю часточкою життя, ти створена Богом для мене, хочу розділити з тобою всі радості і горя свого життя, хочу бути тобі підтримкою у всьому, КОХАЮ тебе, стань моєю дружиною перед Богом і людьми."

все правильно кажеш!
бажаю успіхів!

Дякую

Досить цікава дискусія, особливо коли вперше заходиш на ваш форум, але, скажу відверто, відразу ж кидається у вічі, що дівчата тут чекають якогось нереального принця на білому коні.

Дуже відверта тема!




Проблема у самотності.

Якщо бути серед натовпу , серед людей і навіть і з ними спілкуватися,
це не означає що не є самотніми, на одинці буває навіть легше.
Серед людей можна ще більше "затертися".

Можна вести досить активну життєву позицію, але при цьому не слідкувати за своїм приватним життям.


"Я хочу щоб моя половинка була і такою і сякою"
"Вони мене люблять-жадають-хочуть, а я не даюсь-не ведусь- не хочу, бо вони не гідні щоб навіть поглядом на них подивилася.

Який егоїзм!!!

А де ж золоті слова,
"кожен день я жадатиму тебе як єдиного,
і все зроблю для тебе як і ти для мене,
і взаємність поєднає в пристрасті"

натомість муки, конфлікти,
не хочу створювати скандалів,
життя важке, яка зануда -це життя,

надягаємо різні шмотки на себе і всіх із розуму зводимо.
В кожного 16 вже ерекція наступила, а не хочу, бо в одного-
морда крива, другий-каліч, третій дибіл - не тумить цому все життя писвячується, четвертий - тхне навозом, п ятий - не подобається як причмокує вухом по потилиці, шостий - трудоголік буде пахати все життя не помічаючи мене, сьома - класна дівка -але ж мені потрібне те це,
вьомсий - класний друг - не хочу стоунки псувати, дев ятий - тормоз,
десятий - козел, я хочу а він імпотент - шаленіє від картинок журналу плейбой, одинадцятий - пенсіонери нам не друзі, дванадцятий - такий хороший як улюблений ведмедик все йому але я не рабиня, тринадцятий- чортяка ще той тільки в ліжко затягне- кінчить -до стіни повернеться і захропе що оглохнути можна, чотирнадцятий - заучка, п ятнадцятий - ... слідуючий, шістнадцятий - мене нагадує - це просто жах - ні хвилини не можу переносити в товаристві разом!

вище викладене не стосується нікого хто причетний до цього сайту.
а для того щоб задуматися наскільки ми всі пихаті самозакохані егоїсти, що шукають свій ідеал , замість того щоб змиритися із тим, що ця божевільна фантазія не хоче поступитися реаліям, бо в телевізорі показують як він(вона) може цілих 24 години чудити те від чого шаленію,
і перед нами всі мають стати навколішки і лизати нам зади, бо вони мають це робити, і так буде завжди... у ві сні всі шизануті мрії свої бачать, що краще напитися і переспати не пам ятаючи з ким,
уява, уява - не дружить із реальністю.

Взаємини справжні створені на порозумінні, а не на спільних проблемах,

кохання буде тоді - коли ви будете кохатися, а не змикати ноги
кажучи це для мого уявного принца чи принцеси,

коли лунають добрі щирі слова - взаємини покращуються,

життя будують разом - коли довіряють один одному.

коротше кажучи - не натягуюте на себе одягу, який вам не пасує.

очевидно, що наболіло... а взагалі стиль викладу нагадує мені десь модернову прозу: потік свідомості! класно!

Класна темка!
+безмежність

Я сам колись часто піднімав подібні теми, переважно з мене всі сміялися.
Ніби то зараз подібних тем не піднімаю, але проблема (аналогічна) все одно залишається, навіть хоча я її не піднімаю...

Взагалі я вже дуже давно не заходив на цей сайт, не було потреби.
Не збираюся ніяких пісень сюди додавати, та й ніяких пісень не потребував знаходити. Недавно вирішив другу переслати слова пісні Миколай Бородатий, на компі не знайшов, вирішив зайти на сайт, щоб правильно слова переписати. Побачив цю прикольну темку - майже зразу здогадався, хто її написав але це навіть добре

Що я можу сказати - шкода лише, що подібні теми піднімають дівчата, які вважають мене занадто молодим для себе.

Було би набагато прикольніше, якби аналогічні темки піднімали дівчата, які не вважають мене занадто молодим для себе, тобі - опа! можна було б їм зразу контрприклад навести, мовляв, а чому ти зі мною не гуляєш? І навіть не пробувала познайомитися?


Та тема, яку ти відкрила 21.10.2008 о 14:57 стосується не тільки багатьох людей, вона стосується також і особисто мене.
Хоча взагалі, якщо я так не зміг знайти, підібрати собі щось підходяще (чи то пак, мене дівчата не змогли знайти) на відповідних спеціалізованих сайтах знайомств, то навряд чи я собі знайду деінде, на сайтах, неспеціалізованих для знайомства. Хоча це все умовності в будь-якому випадку.

Мені теж щось ніяк не виходить знайти свою половинку, вже на протязі багатьох років, яким би мене молодим для цього не вважали інші.
Мені вже остогидли одноманітні фрази від інших людей: "У тебе все ще попереду".

...To be continued...

Насправді, я люблю впадати в крайнощі, і я вже переживав різні періоди, які часто циклічно повторюються в хаотичному порядку:
* Період, коли я принципово ні з ким не спілкуюся, не переписуюся, не гуляю, і взагалі, не підтримую жодних контактів з дівчатами.
(Такий період може бути наслідком наступних подій.
а) Мене просто вже в черговий раз всі "наявні" дівчата дістали
б) Я дуже зайнятий, наприклад, здаю сесію, або знайшов нове захоплення, що не пов'язане з дівчатами, і в мене на спілкування з дівчатами просто немає часу.)
* Період, коли я зустрічаюся, спілкуюся і переписуюся зі всіма наявними дівчатами, з якими я познайомився
* в реалі
* в контакті
* в чатріксі
(спеціалізовані сайти знайомств як джерело знайомства з новими дівчатами вже давно відпали як неперспективні)
Такий період виникає, як правило, внаслідок тривалого попереднього періоду ізоляції, або при величезній соціальній потребі, потребах у спілкуванні, нереалізованих і акумульованих у підсвідомості.
Як правило, під час такого періоду я шукаю якусь одну-дві дівчини, на яких можна було б зосередитися, і зустрічатися тільки з ними.
* Період, коли я зустрічаюся, спілкуюся і переписуюся переважно з одною дівчиною (а з іншими або не спілкуюся взагалі, або дуже рідко)
Цей період виникає як наслідок потреби мінімізувати круг спілкування, і являє собою плавний перехід до фази ізоляції.
Він може також переходити знову до другої фази набування досвіду і розширення кола знайомств.
Переважно (як правило), цей період закінчується тим, що я в черговий раз розчаровуюся в конкретній дівчині, а якщо вона була вибрана як оптимальний варіант з-поміж множини доступного вибору, то я автоматично розчаровуюся у всіх знайомих дівчатах, і переходжу до фази ізоляції, коли я не хочу спілкуватися ні з якими дівчатами.

...To be continued...

"Якось думала, що знайшла і він став половиною мене, але я не стала його половиною..."
Кожного разу, коли я заходжу в третю фазу, я вважаю, що я знайшов, і обрана дівчина - є справді тією взаємною половинкою. Тобто, вона - моя половинка і я - її половинка. Але набутий алергічний цинізм рано чи пізно наводить на думку, що всі мої рожеві ілюзії у примарному світі - це повна фігня. Я так і не став її половинкою, як і вона - моєю.
(при кожному виході з третьої фази)

"Все те вийшло не взаємне. І от ця невзаємність (або Я не кохаю, або МЕНЕ) іноді ставить у повну безвихідь."
В мене так само так завжди буває. Тільки в мене ніколи не було випадку "я не кохаю". Навіть якщо на початку знайомства я не був не в особливому захваті від дівчини, переважно все закінчується тим, що вона каже "я тебе не кохаю".
Хоча, з іншого боку, через цей алергічний цинізм я теж перестав кохати.
Перестав закохуватися. Так легше розійтися.
"Але на все Божа воля - я в це вірю."
А мені вже надоїло покладатися на Бога, чи на це когось іншого, ми самі є ковалі своєї долі.
"І сама не хочу опускати руки, а хочу шукати скрізь."
Ти знаєш, я теж шукав скрізь. Шукав в Черемоші, на вулиці, в чатріксі, в контакті.
Потім ходив гуляти з декількома десятками дівчат, а толку? З більшістю з них я зустрівся лише раз. Якщо не враховувати здобуття досвіду, як люблять завжди робити оптимісти: у всьому бачити позитив, то цей весь мій час був намарне витрачений.
"І подумала я: а чому не на моєму рідному сайті пісень? Може, колись, і відгукнеться?.. Тому, будь-ласка, не проходьте повз. Заглядайте іноді на мою сторіночку, там є деяка інфа. Більш детальніше або тут, або по асі, або по мейлу - багато є способів. Чекаю..."
Ну і як результати?

Наскільки я бачу, як ти написала 21.11.2008 12:53
"Але останнім часом мене це все дістало. Я вже нічого не хочу, нікого не хочу. Залишаю все, як є", ти знову перейшла до першої фази в моїх позначеннях

And one more thing, як казав лейтенант Коломбо.
"Увага, питання: хто більше схильний уникати природної (шлюбної, з продовженням роду) відповідальності, хлопці чи дівчата? І чому?"
Я вважаю навпаки. Насправді, це - дівчата набагато більше схильні уникати відповідальності. Принаймні, серед тих, які мені траплялися, я вже не одній пропонував серйозні стосунки, аж до весілля і народження дітей, але нікому з дівчат відповідальності насправді не потрібно.
Мені казали люди, що це через те, що ті дівчата, яким я пропонував, були лише 18-літні, але я вважаю, що це не принципово.
Тут суть важливіша.
Дівчата завжди заявляють про те, що вони шукають серйозних стосунки, і наганяють на хлопців, що останні такі не серйозні, а насправді, якщо розібратися в суті, то дівчатам самим не потрібні серйозні стосунки.
Мені ще часто докоряють тим, що, мовляв, я б не міг покищо забезпечувати сім'ю, і всяке таке.
Насправді, це все - також фігня. По-перше, головне бажання, а можливість з'явиться. Коли мій вуйко женився, він теж не мав можливості утримувати сім'ю, але він на це не зважав. Зрештою, з огляду на те, що він женився, йому віддали цілу квартиру, а його батьки разом з моєю мамою і її сестрою отримали нову квартиру і перейшли жити туди. Навіть не зважаючи на те, що він квартиру занехаяв, він добився свого. І не надто переймався тим, де будуть спати його діти, і чим він буде їх забезпечувати.
А по-друге, ще півроку, і я буду отримувати ще більшу зарплату, і вже точно зможу забезпечити сім'ю. Але чи знайду я того часу підходящу дівчину? З огляду на мій цинізм і скептицизм, а також на мої попередні "успіхи", навряд чи.
Але це таке.

І ще кілька слів.
Юлю, ти б ще до свого опису "Для того, щоб потім не розлучатись - я хочу знайти саме ПОЛОВИНКУ: той, хто буде мене розуміти найкраще за всіх (я не кажу, що у всьому, але найкраще), хто буде майже у всьому підтримкою, хто зможе віддати якнайбільше ніжності і любові, хто в життєвих позиціях буде збігатись зі мною якнайбільше (якщо буде не так - будуть постійні суперечки, а я їх дуже не хочу)." хоча б якоїсь конкретики додала, наприклад, віковий ценз.
А то Робік: "до речі...на цих вихідних буду в Києві..радий би був декого з сайту наживо увидіти...якщо також маєте бажання зі мнов здибатись...пишіть-телефонуйте.." вочевидь, розчарувався

Щодо коментаря ДідВасил'я

"До речі (абсолютно до речі): розказував один чоловік із Луцька, що дівчата, які приходять до його гурту вчитися веснянок та інших обрядовмх пісень, дуже швидко виходять заміж. Як потрактуєте? Доля - чи щось інше?"

Якась статева дискримінація тобі отримується.
Я, наприклад, в Черемоші колись та що там веснянки, та я там і веснянки, і колядки, і щедрівки, і ще купу інших обрядових пісень вчився, а толку.
Чи то пак, ця шняга тільки на дівчат діє? Тоді так не чесно.

Що тоді хлопцям залишається робити?
Їздити в Луцьк і вибирати когось із дівчат, які вчаться веснянок???

Як на мене, то найкраще самому їх навчати, не підпускаючи й близько суперників. Ех, оце б тільки скинути ну хоча б років сорок п'ять...

А коли серйозно, то, схоже, молодіжна громада дозріває неймовірного відкриття: колись було краще! Тато або мама брали за шию та й одружували, не дуже переймаючись згодою своїх чад. А звичай ще й забороняв розлучатися. "Какой ужас!" вопіють наші пані й панянки. А певне що ужас, бо втекти від відповідальності не вдавалося ні в які фази, треба було запрягатися в господарство - і от там уже визначалося, хто кому половинка.

А сьогодні до ваших послуг усе - клуби й сайти "знайомств", можливості навчити одне одного не те що веснянок, а й найвищих досягнень світової порнографії, ну вже так собі можна пару підібрати, щоб підходила як чортові суха верба... І що ж? Попри всі ці "вдобства", 60% молодіжних шлюбів розпадаються протягом року, а котрі й тримаються, то щось там щастям не дуже пахне, а коли й пахне, то все одно дітей народжувати не хочуть, а коли й народять, то одне-півтора, та й ті нікудишні.

То може згадаємо давні наші звичаї? Перейняти їх, звісно, кишка тонка, але хоч згадати. Між іншим, гуртові співи (тільки не збудливих гоцавок, а справжніх народних пісень) дають учасникам відчути ту глибину душевної відповідності, яка й не снилася сьогоднішнім тусовкам.

уууу) чєли, смажите!)))
а ну да:
--"Але на все Божа воля - я в це вірю."
--А мені вже надоїло покладатися на Бога, чи на це когось іншого, ми самі є ковалі своєї долі.
точно - хіба ж ми для того медицину придумували)

"щоб задуматися наскільки ми всі пихаті самозакохані егоїсти, що шукають свій ідеал"
Щодо мене - то я маю егоїзму трохи, але НЕ самозакохана. І не думаю, що мене можна назвати пихатою. В крайньому випадку, мене ще так не називали. І шукаю я не те, щоб ідеал. Я була закохана не в того хлопця, який був ідеальний. Просто до нього потягнулась моя душа. Можливо, ЩЕ тягнеться. Але то вже інша тема. Суть в тому, що я кохала НЕ ідеал. І, сподіваюсь, ще покохаю. І знову ж таки НЕ ідеала. Бо ідеалів не існує, крім Бога, який є досконалий. І себе я не ставлю вище за інших дівок: типу, я от ТАКА і ТАКА ВСЯ КЛЬОВА і мені такий самий кльовий поц потрібен. Просто я ЗНАЮ, як я себе почуваю, коли я КОХАЮ, або коли знаю і відчуваю, що то МОЄ. Я вже таке СВОЄ відпустила...чи намагаюсь це зробити...І я не почну зустрічатись з тими, до яких моє серце і душа не захочуть іти. Не тому, що я така егоїстка, а тому, що я реально розумію: потерплю, скільки витримаю. А потім?? Я не зможу зробити щасливим того, кого не покохаю. І мені буде ШКОДА тієї людини. Тому, краще навіть не починати, бо потім буде боліти обом. І сильно... І, до речі, навіть не у віці справа, чи в шкідливих/нешкідливих звичках. А просто-напросто люди повинні ВІДЧУТИ з першої зустрічі одне одного; з наступних зустрічей відчути ЄДИНСТВО і ГАРМОНІЮ, КОМФОРТ і кінець кінцем бажання жити заради одне одного, допомагати одне одному. Бувають різні пари: вона старша, він молодший, наприклад. І це НОРМА. Головне - вони відчули одне одного і зрозуміли, що 2 половинки єдиного цілого. Це буває дуже рідко. Але буває.

"Мені теж щось ніяк не виходить знайти свою половинку, вже на протязі багатьох років, яким би мене молодим для цього не вважали інші."
Трохи знаючи тебе, я тобі вірю, що ти ХОЧЕШ мати сім"ю, дітей, дружину і ГОТОВИЙ до того. Але для створення міцної сім"ї потрібн почуття ОБОХ. ВЗАЄМНІ почуття. Тому, ти не такий вже і молодий . Проблема у невзаємності. Тобто, ще не знайшлась та, яка побачить в тобі своє майбутнє.

"Мені вже остогидли одноманітні фрази від інших людей: "У тебе все ще попереду".
Мені так само ). Я її терпіти не можу, бо реально розумію, що по різномудолі складаються і я повинна думати про ВСЯКІ-РІЗНІ варіанти. І про САМОТНІСТЬ так само. Є багато людей, які не мають своїх половинок - або вони їх якось проґавили в житті, або в Бозі були інші плани щодо їх життя.

""Але на все Божа воля - я в це вірю."
А мені вже надоїло покладатися на Бога, чи на це когось іншого, ми самі є ковалі своєї долі."
Господь дає нам широкий вибір і голову на плечах з мозком. Тому, ми маємо обрати свій шлях самі, але все одно за волею Бога, бо лише ВІН дає нам ті "стежки".

"І подумала я: а чому не на моєму рідному сайті пісень? Може, колись, і відгукнеться?.. Тому, будь-ласка, не проходьте повз. Заглядайте іноді на мою сторіночку, там є деяка інфа. Більш детальніше або тут, або по асі, або по мейлу - багато є способів. Чекаю..."
Ну і як результати?"
З сайту? Та ніхто, начебто, не рвався в бій заради мене ). Але те, що ми обговорили - це досить важливим є для мене. Дякую всім, хто долучився до розмов.

для campanella:
Ні не наболіло!

Для інших: слухав я по радіо програмку: стандартна , в принципі - звучать пісні певної музичної групи, а в паузі між ними , учасники гурту розповідають про ці пісні, як вони створювалися, співалися на концертах, і звичайно хіт - критика самих себе.
Протягом 20 хвилин програми я почув разів 30-50 одноманітні фрази які звучали у відповідь на різні питання : " це кайфово... ", " це кльово..."
Ми ловили кайф..."
"Офігенно... чи офігенні..." "Прикольно кайфанули на вечірці.."
"ми ловимо кайф від музики, бо вона кльова..."

Мене мало не знудило від такого.

Невже наша мова не така гарна що говорити прекрасні слова,
в тому числі слова кохання????????????!

Квітко!
А можливо ти цьому питанню дуже багато уваги приділяєш?!.
А у вирішальну мить ...
... нічого.

Немає відповіді.

Ab Ovo!

Почніть з елементарного: щиро посміхнись.

І відволіктися потрібно- відпочинь від страждання, насолоджуйся життям.

"відпочинь від страждання, насолоджуйся життям"
Що зараз і роблю . Якщо ти думаєш, що я насолоду отримую від страждань - то ти помиляєшся . І я вже ДАВНО хочу забути про те, що моє особисте життя не складається. Але все одно кожного дня я про це згадую (не по своїй волі), коли бачу щасливі пари на вулицях, в транспорті; коли спостерігаю, як вони разом ходять по магазинах, разом прогулюються вечорами по парках, разом гуляють з дітками і т.д. Я про це ХОЧУ забути. Але є моменти в житті, які нагадують про те, що я не маю своєї половинки. От так.

"Як на мене, то найкраще самому їх навчати, не підпускаючи й близько суперників."
Чуваче, ти рулиш!!!
Скільки б років тобі там не було!

"А коли серйозно, то, схоже, молодіжна громада дозріває неймовірного відкриття: колись було краще! Тато або мама брали за шию та й одружували, не дуже переймаючись згодою своїх чад."
А я вже давно про це кажу. Тільки моя мама не дуже хоче брати мене за шию і з кимось одружити.

"А сьогодні до ваших послуг усе - клуби й сайти "знайомств", можливості навчити одне одного не те що веснянок, а й найвищих досягнень світової порнографії, ну вже так собі можна пару підібрати, щоб підходила як чортові суха верба..."
Точно. Правда.
"Попри всі ці "вдобства", 60% молодіжних шлюбів розпадаються протягом року, а котрі й тримаються, то щось там щастям не дуже пахне, а коли й пахне, то все одно дітей народжувати не хочуть, а коли й народять, то одне-півтора, та й ті нікудишні."
Я так не хочу.

"То може згадаємо давні наші звичаї? Перейняти їх, звісно, кишка тонка, але хоч згадати. Між іншим, гуртові співи (тільки не збудливих гоцавок, а справжніх народних пісень) дають учасникам відчути ту глибину душевної відповідності, яка й не снилася сьогоднішнім тусовкам."
Давай.
Приїжджай до Львова на Великдень, на гаївки, і покажи, як треба.
А то в нас гаївки ніби то є, забави ніби то є, особливо гвалтування (коди) - рулять, а от співів нема.
Мені вже надоїли стандартні черемошанські виступи.
Стандартні пісні, прийшов хор, відспівав і пішов.
Я хочу, щоб співали всі. Весь люд, що зібрався.
І щоб учасники справді відчули ту глибину душевної відповідності, яка й не снилася сьогоднішнім тусовкам.

DaBaG:
"точно - хіба ж ми для того медицину придумували)"
І не тільки медицину!

Нацпатріотка-квітка-юля.
"Проблема у невзаємності. Тобто, ще не знайшлась та, яка побачить в тобі
своє майбутнє."
Ну і що з того?
Порадиш, як розв'язати проблему невзаємності?
Або як знайти саме ту, що побачить в мені своє майбутнє?
Наскільки я вже описував, де я шукаю таких, отже, я шукаю не там чи не уважно шукаю???