Та ти ШО!!!

Нуууууууу, до речі, ЧАСТО так кажуть щодо мене Але пісенНу (з двома "н") творчість обговорювати треба в інших тематичних розділах форуму це - логічно, прочитавши НАЗВУ ЦІЄЇ ТЕМИ.

Нацпатріотко, я, може, щось пропустила, читаючи переписку цього форуму

...а зі своїм коханими ви саме тут стрілися?

Моє перше кохання (львів"янин) знайшло мене ТУТ (на цьому сайті), потім написало мені в асю і поїхало..але не приїхало в потрібному мені напрямку. 9 місяців їзди туди-сюди, начебто, кохання, але воно було справжнім лише з мого боку. Хлопець мене покинув. А моє ДРУГЕ і ОСТАННЄ кохання (мій чоловік) знайшло мене через асю. Він з Тернопільської області. Перше побачення (він мене перед тим не бачив на фото - лише той маленький фрагмент з асі в аватарі) відбулося на львівському з/д вокзалі. У нього було кохання з першого погляду, у мене воно виявилось пізніше. За місяць він запропонував одружитись, а я дала згоду лише за 5 місяців потому. І от - одружені. А саму цю тему почала, коли була розчарована стосунками і знову розпочала пошук "половинки"

...Дивилася на фотки на твоєму сайті - ви гарна і гармонійна пара... Щастячка вам, діточок, покровительства вищих сил!

Напевне той львівянин нині журиться, адже цінується часто те, що втрачається...

Діточок "нащастила" Мавка) Двійко.
Львів"янин, до речі, не журиться. Він знайшов дійсно ТУ, ЙОГО:терпелива, спокійна, трошки менша за віком, хороша дівчинка, галичаночка. Одружились. І на днях у них народився первісток.
А от хто журиться, так це я... Не все виходить так, як хотілось би...

А може те, що нащастила Мавка, окрім двійко діточок, ще попереду?..

Буду сподіватись, хоча віра з кожним днем гасне...

Я Вашу тему пам'ятаю з тих пір, як на цьому сайті спілкувалася з Мавкою. Вас так давно ТУТ не було!
Чому Віра гасне? Якщо вона загасне взагалі, тоді з Вами і не буде нічого нового. Спробуйте глянути на себе в люстерко з правого боку. Потім з лівого. Для цього Вам треба взяти два люстерка. Спробуйте уявити собі слухача і з ним дуже активно порозмовляти на будь-яку тему, дивлячись водночас на себе то в одне люстерко (міміка Вашої правої частини обличчя), то в друге (міміка лівої частини обличчя). Що подобається, а що ні? Але це маленькі поради самооцінки.
А якщо глибше, то для чоловіка Ви повинні бути загадкою (найголовніше - не дозволяти йому спілкуватися з Вашими лікарями і не бачити Вас у лікаря (неважливо, хто він за фахом!).
А ще якщо глибше - то Ви є молода і гарна жінка. Якщо якийсь львів'янин залишив Вас з двома діточками, то за ним нема що шкодувати. Зараз важко діткам, але життя візьме своє.
...не знаю, як Вас і потішити...

п. Юльцю,
То гасне не віра, то гаснуть ілюзії. І це, як пізніше переконаєтесь, у будь-якому разі на краще.
А зараз не діткам важко, а мамі. А Ви частіше сюди заглядайте. Тут Вас пам"ятають і люблять.

Ох, Макоша і накрутила понавигадувала)
Давайте-но я уточню деякі факти
Львів"янин мене покинув ще 2008-го року. Потім зі мною в асі познайомився тернопільчанин (із с.Лідихів, що недалеко від Почаєва)Степан. Через місяць він якимось чином відчув, що я є саме тією його жінкою життя і, подарувавши обручку (до речі, придбану у Львові), запропонував вийти заміж. Я відмовила, бо ще не бачила між нами такої любові, щоб до кінця своїх днів. Він це сприйняв і дав мені рік часу на роздуми. Але десь через 5-6 місяців я все ж погодилась. Після львів"янина мої почуття вже ні до кого не були такими пристрасними і такими гарячими, тому, чого було мені ще чекати? А зі Степаном - то мирились, то сварились і так постійно. Начебто, вже і звикла до того, втягнулась. Розумом розуміла, що у нас може вийти нормальна сім"я. Серце завжди вагалось.. Але час іде, Господь іншу людину мені не посилав і якось, сидячи в трамваї, їдучи з ним на службу, я відповіла "так". Це не були ті емоції, які я колись собі уявляла, про які я мріяла, що мене тут зараз піднімуть на руки і закружляють! Це все було буденно. Хоча і в якісь миті радісно. 26 грудня зранку ми пішли до РАГСу забрали папірець і паспорти зі штампіками, а потім поїхали вінчатись до костелу в національних строях. Свекруха і моя мама були проти такого вбрання, їм хотілось оте набридле всім біле... На вінчанні, коли ми проголошували обіцянки, я навіть просльозилась, я відчувала радість!
Жили собі, мандрували трошки, працювали (я брала на себе любі роботи, які мені пропонували, а Степан постійно обирав щось малооплачуване, де або не платили, або платили дуже мало, або затримували зарплати; у нього чомусь не виходило знайти себе десь конкретно, щоб і подобалось, і, щоб платили, та ще й без затримок), Степан подумував про діток, а я ще не була готова морально. Тепер я розумію, що до цього і не треба готуватись, то само собою приходить.

Коли я вже носила Богданчика в животику, я ще працювала на трьох роботах, щоб мати нормальне фінансове забезпечення і я вірила, що, коли я буду в декреті, Степан піднатужиться і знайде якусь достойну роботу. Але так не вийшло... І до цих пір все от так... Ніяк... Працює в Метробуді. Лише перед пуском станції було пару місяців зарплати в 5000 грн, а то все інше - 900 грн, 1500 грн, 2000 грн... То взагалі відправляють в безоплатну відпустку, то примушують до кінця року використовувати всі свої відпустки - і основні, і додаткові. То відправляють на роботу по 1 год./день з відповідною оплатою... А у нас вже двоє діток... На двох ми отримуємо 1900 грн. Цього вистачає лише на молочні суміші, памперси і кашки. А за що купувати одяг, взуття, рибу, м"ясо, крупи, яйця, фрукти, сири, іграшки?..
Проблеми почались головні тоді, коли я пішла в декрет. Чим більше виникає проблем, тим лінивішим стає чоловік. А мої підганяйки його не влаштовують, а сам він не хоче зайвий раз погратись з дитиною. Для нього найвірніші друзі - телефон, телевізори. Звичайно, є дні просвітління. Але це, на жаль, буває рідко. Вже і міцніші слівця пішли з його сторони, але він бачить проблему лише в мені, що я на нього сварюсь... Сам змінювати своє ставлення до ситуації не хоче і не бачить проблем (або просто хоче бути сліпцем, так простіше, напевно). Він лише на словах каже, що він міняється, він робить все, що треба робити, а я чіпляюсь за дрібниці. Але в реальності це не так. Я не розумію, чому він цього не бачить. Проблема і в фінансовій незабезпеченості (зараз затримка вже більше місяця з/п в розмірі 2000 грн з хвостиком, вперше в моєму житті мій чоловік брав в борг в знайомого гроші, щоб вистачило на проїзд!), і в нешанобливому ставленні до мене, і в неналежній допомозі в хатніх справах і щодо дітей. Тому, віра в краще втрачається щодня. Я би не сказала, що я виходила заміж в ілюзіях. Тоді мене шанували, поважали, любили, допомагали. Була постійна проблема із роботами.

Але я сподівалась на те, що це якось розв"яжеться з часом. Я не насідала, я радила, я терпіла, я чекала. Але нічого не вийшло з цього хорошого. Тепер - я сварюсь.

Це випробування. І якщо з нього вийдете достойно, то буде і нагорода. (У мене також майже три роки не було сталої роботи. А це Бог дав більш-менш нормальну).

Зі статті:
"Кожна чеснота вашого чоловіка несподівано може обернутися для вас величезним недоліком. Якщо він гарний, розумний або сексуальний, то готуйтеся до того, що вам доведеться миритися з постійною увагою до його персони з боку інших жінок. А чи готові ви цьому відповідати - бути красивою, яскравою, інтелектуальною, цікавою, впевненою в собі, а головне - не псувати свої нерви через ревнощі?"

Кожна його чеснота ніколи не обернеться для мене недоліком.
Степан досить симпатичний, на нього і так звертають увагу. АЛЕ. Я знаю, що він ВІРНИЙ. Цього в нього не віднімеш. Тому, ревнощі бувають вкрай рідко і так, в легкому варіанті. Якщо симпатичність вважати чеснОтою, то я їй теж відповідаю.
Щодо розуму - тут складніше...Дуже рідко на моєму шляху зустрічались чоловіки, розумніші від мене. Та і взагалі - я не розумію до кінця той термін "розумний". Кожен компетентніший в своїй галузі, але ще існує кмітливість, наприклад. Мудрість, освіченість. В цьому мій чоловік мені поступається, на жаль. Він може постаратись і підвищити ці якості, але він просто не хоче. Тому, для мене це теж не проблема.
Сексуальність? Вона у Степана завжди була вищою і "чеснотою" я би це не назвала. Це називається іншим словом). А я вже пройшла той молоднявий період хочухи))). Все в міру. Успішний - не означає сексуальний. Хоча я теж можу так виглядати і відповідно себе поводити, якщо треба. Питання, чи треба?))
Підсумок: я лише радію, коли на мого чоловіка звертають увагу інші жінки; для мене не проблема виглядати стильно, красиво, я є яскрава, цікава, впевнена в собі особистість, досить інтелектуальна.Так що, не залякати мене успішністю чоловіка))

Читаємо далі:
"Якщо він пристойно заробляє, то вам доведеться миритися з тим, що він часто буде затримуватися на роботі або виїжджати у відрядження, вести активний спосіб життя, але в основному без вас. А чи готові ви сидіти вдома одна, самостійно виховувати дітей і не висловлювати своїх претензій з приводу відсутності його уваги? "

Степан і так витрачає багато часу, поки доїжджає додому. Бо,поки дійде до дільниці, поки прийме душ, поки громадськими транспортами доїде півтори години додому...Я сама прошу чоловіка вести активний спосіб життя. Все ж колись наступають вихідні дні, в які він може присвятити час сім"ї. І великий плюс успішності чоловіка в фінансовій забезпеченості сім"ї. Зараз чоловік все одно мало приділяє нам уваги, та ще й не забезпечує при цьому. А був би успішним - було б все так само, але із забезпеченням. Різниця ж є, правда?

1. Визначтеся з критеріями успішності
Успішний для мене - той, який має житло і стабільну з/п.

2. Повірте в чоловіка
Підтримувала у всіх починаннях, проговорювали плюси і мінуси робіт, терпіла всі малі оплати праці, чекала всі затримки зарплат, не сварила, натякала на пошук нових робіт, віднаходила аргументи і пробувала пояснити, скільки місяців йому затримують з/п, що це мала з/п, його робота коштує набагато дорожче, ніж йому платять і т.д. Це так було до мого декрету, два роки терпінь, шукань, переконувань, я сама шукала в інтернеті йому роботи і за спеціальностями, і без них. Але наша "галя" балувана: то не хочу, там складно, там важко, там нема досвіду, там без оформлення, там можуть не заплатить і т.д.

3. Навчіться надихати
Два роки надихала. Начебто, за словами чоловіка, я є ним кохана жінка. Але щось гори вернути не хоче, а пливе за течією, або краще сказати - стоїть на місці...

4. Не забувайте про себе
Бажань у мене купа! З усіма ділюсь із чоловіком, далеко не на всі знаходжу позитивні відгуки з його боку і знову ж таки, на виконання бажань потрібен спонсор. У мене його нема. Пішла на днях заробила співом 75 грн, чоловік гордий, не взяв їх на проїзд, сказав, щоб витратила на себе. Пішло мені на проїзд, коту на їжу, і головне: зробила торт, який давно хотіла зробити. Оце мрія...

"Потенціал чоловіки зростає в кілька разів, коли у нього є заради кого добиватися своїх успіхів. Секрет простий: "Хочете жити з успішним чоловіком? Станьте успішною дружиною!"
НЕ ПРАВДА! Який може бути ще більший потенціал заробляти гроші або мати стабільну роботу? ДІТИ! ДВОЄ! Через 3-4 місяці на Богдана закінчаться держ.виплати!!! Треба ще щось??
І, до речі, я була УСПІШНОЮ дружиною. Але при мені успішній чоловік таким не був і не став. Такі статті не знаю, для кого пишуть...

"Щоб стати генеральшею, треба вийти заміж за лейтенанта".
Кажуть, що зробити з лейтенанта генерала - це справа рук жінки. Але це справді дуже нелегко.

Так, і це я теж читала. Я робила все можливе перші два роки, але, або я вийшла заміж не за лейтенанта, або він надто лінивий та інфантильний, бо генеральшею я не стала. Якщо три роки тупцяти на місці, то навряд чи на четвертий чи на шостий він щось витупцює...

Юлю, а він читає, що Ви пишете? Чи він давно все це чув?

Він це чує ледь не щодня) Читати якісь книжки, статті по цій темі - не хоче. Він вважає, що допомагає мені з дітьми достатньо, що інші он і Памперса поміняти не можуть, а він такий герой! Що ж ще хотіти від чоловіка? Він не хоче рівнятись на кращих, він рівняється на гірших і почуває себе одним ледь не з найкращих...Щодо фінансів - він каже "Ти ще не бідна, ти ще не знаєш, що таке бідність!". Хоча ми зараз вже тижнів з два виживаємо, взагалі жодної копійки з його зарплати нема.. Добре, що є дитячі, трохи використовуємо для їжі, бо зараз наша черга скуповуватись (в родині три сім"ї і кожна купує комплекс продуктів, всі по черзі, зараз наша...). Дитячих грошей і на НИХ бракує, а ми ще й на свої потреби з їх каси берем, вже взято більше 250-ти гривень. А всього на дітей дають обох 1900 грн. Ще 2 тижні до нової виплати, а в них залишилось всього 300 грн. Але мій чоловік не вважає це за бідність... От так.

Як на мене, то бідність - це поняття відносне. Я думаю, що у вас, Юлю, є бідність. Тільки це - не фінанси. Це - ваш чоловік.
Але у вас і багатство є! Маєте для кого жити - ваші діточки. Скрутно зараз матеріально, але пам'ятайте, що ви ще дуже молода, гарна, сповнена сил. Постійно так не буде, хоч вивести дітей у люди без фінансів дуже важко.
Я вас дуже розумію, адже так само жила з першим чоловіком. Добре, що син уже дорослий, бо було дуже важко як матеріально, так і морально. Терпіла заради сина, щоб батька мав до повноліття. Зрештою, не витримала і зламала цю клітку, полетіла на волю. Важко було, бо без роботи, без житла (чоловік усе забрав собі), у маминій маленькій квартирі (добре, що мама тут живе, а не десь у Верховині). А воля дала нові сили, нові крила, нові контакти і можливості. Так я й ожила!..
Головне - витримати оцей відрізок життя, коли дітки ростуть.

Дякую за розуміння... Господь дав мені можливість підзаробити грошей, от трошки тримаємось.
Іншого чоловіка я не можу мати, бо сама просила в Господа благословити шлюб саме з цим чоловіком... Тепер маю 2 виходи: або сама, або лише з цим...
При всьому цьому чоловік каже "я тебе все одно кохаю, попри твої сварки"... А дивитись в глиб сварок він не хоче...

Хай Бог Вам допомагає у Вашій довірі Йому! Хочеться сподіватися, що ці випробування тимчасові, бо у багатьох людей на перших порах подружжя виникають труднощі. Але і труднощі часто допомагають повернути всі негаразди на добре.