Вирішила я підняти от таку темку. Вона стосується багатьох людей, а в першу чергу особисто мене. Ніяк щось не виходить мені знайти свою половинку. Якось думала, що знайшла і він став половиною мене, але я не стала його половиною...Все те вийшло не взаємне. І от ця невзаємність (або Я не кохаю, або МЕНЕ) іноді ставить у повну безвихідь. Але на все Божа воля - я в це вірю. І сама не хочу опускати руки, а хочу шукати скрізь. І подумала я: а чому не на моєму рідному сайті пісень? Може, колись, і відгукнеться?.. Тому, будь-ласка, не проходьте повз. Заглядайте іноді на мою сторіночку, там є деяка інфа. Більш детальніше або тут, або по асі, або по мейлу - багато є способів. Чекаю...

у мене поступово з'являється така думка що "половинка" це не дуже корректно. якщо є людина з якою суперово спілкуватись, якщо перейти до спільного життя з'являться "страшні" "сімейні проблеми" які псуватимуть бочку меду. тобто може не варто шукати олл ин ван бо можеш і не знайти а залишити тиху домівку і веселі пригоди окремо? це якщо коротко.

а ще варто збільшити коло спілкування в яку-небудь сторону де теоретично багато шуканого.

Ги-ги, перетворили у сайт знайомств... )

Ото недавно був у Старочки на весіллі і під час тих традиційних ритуалів-забав виявилося, що скоро женитимусь. Може б це і мені когось пошукати з цією метою?

---

А фраза DaBaGa "а ще варто збільшити коло спілкування в яку-небудь сторону де теоретично багато шуканого" є прямо в яблучко

Я теж ту фразу помітила. Але ДЕ в Києві це можливо??? Підкажіть. Я ходжу на різні вечорниці, українські танці, концерти, кінотеатри, кав"ярні. Де ще???

п. Юльцю, Ви фактично відповіли собі сама. І досить жорстко. Коли вже в Києві, за такого активного відвідування громадських зібрань, половинка не знаходиться, то, значить, справа не в місці пошуку, а в чомусь іншому. В чому?

Це, власне, вже інше питання. Навряд чи я на нього відповім, але хочу зауважити таке. Сьогоднішній "комфортний" світ не сприяє шлюбній культурі. Будь-які серйозні стосунки - це пряма, до болю очевидна відповідальність. А молодій людині, яка звикла до комфорту, забав, розваг, пригод, яка не звикла до тяжкої праці, яку на всі боки роздирають зваби цивілізації, аж ніяк не хоче відповідальності.

Здихатись відповідальності! Уникати відповідальності! Та це ж найвища мрія гомо сапієнса, заради неї він навіть Бога придумав (от на кого можна зіпхнути всі свої гріхи, промахи, злочини - на все-бо Його воля...).

Увага, питання: хто більше схильний уникати природної (шлюбної, з продовженням роду) відповідальності, хлопці чи дівчата? І чому?

До речі, як перший раз прочитав назву статті, то подумав, що шукають Наталку Половинку

От, а якщо так повсюди шукаєш і не знаходиш, значить у собі треба щось міняти...

Abiturient, а я тебе бачив) правда на фотках. з фотика що був на весіллі. та й не сайт знайомств - душевні муки можуть сильно заважати.

пане Василь, я ж хотів уникнути жорсткої фрази))) крім того зміни можуть відбутись якраз під впливом певного набору людей.

Взагалі-то життя не просто жорстке, а жорстоке. (Життя - це страждання, казав наш далекий родич Будда). Звідси з необхідністю випливає, що спроби обійтися м'якими фразами приводять до брехні.

Дівчина заговорила про болючі речі - в цьому її правдивість і готовність стати до бою з життям.

То мені здається, що шляхетно було б не підсолоджувати пігулку, а чесно прийняти виклик на правдиву розмову.

"у мене поступово з'являється така думка що "половинка" це не дуже корректно."
Я все ж таки живу ОДИН раз на цьому світі і хочу мати ОДНОГО чоловіка перед Богом. Для того, щоб потім не розлучатись - я хочу знайти саме ПОЛОВИНКУ: той, хто буде мене розуміти найкраще за всіх (я не кажу, що у всьому, але найкраще), хто буде майже у всьому підтримкою, хто зможе віддати якнайбільше ніжності і любові, хто в життєвих позиціях буде збігатись зі мною якнайбільше (якщо буде не так - будуть постійні суперечки, а я їх дуже не хочу). Одним словом, хочу знайти того, який буде найближчим до того ідеалу, якого я покохаю і зможу зробити щасливим. Хлопці, яким Я подобаюсь-Є. Але в мене до них немає почуттів...Думаю, саме із-за того, що вони мені по своїй сутності не підходять і я знаю, що з ними буде дискомфортно і я не зможу їх зробити щасливими ,як би не старалась - це будуть МУКИ. Хоч і написано в Біблії "терпіть одне одного" - але все ж я ще маю час на "пошуки" і не хочу любому хорошому хлопцеві та й собі робити боляче: починати стосунки, в скорому закінченні яких я впевнена на 99%.

На рахунок відповідальності - то п.Василь правий на 100%: мені прямо багато моїх знайомих, яким я подобаюсь, пропонують несерйозні стосунки, бо вони не хочуть відповідальності. Але мені таке не потрібно.

"хто більше схильний уникати природної (шлюбної, з продовженням роду) відповідальності, хлопці чи дівчата? І чому?"
Як за моїм досвідом - то ХЛОПЦІ схильні уникати її, бо вони вважаються тими, хто "кормить" сім"ю, "одягає" дружину і т.д. І мало хто з них хоче такого життя. Є такі люди, які вважають, що вони після одуження стануть одне одному "вантажем" (жінці-прати, прибирати, прасувати, готувати; чоловікові-заробляти гроші, ублажати жінку). Такі сім"ї нещасливі. Є інші, які вважають, що вони не можуть одне без одного, бо вони відчувають, що є підтримкою одне одному в житті, що їм двом буде ЛЕГШЕ справитися з життєвими труднощами. Ці будуть завжди

щасливі при любих життєвих труднощах.

"От, а якщо так повсюди шукаєш і не знаходиш, значить у собі треба щось міняти... "
Я не думаю, що я є найгірший варіант дружини. Я маю негативи в характері, але можу з ними справлятися. Якщо мене буде кохати чоловік і показувати це - то, думаю , проблем не буде: для коханого я готова на будь-які жертви (при чому, роблю це з любов"ю і бажанням) і готова до будь-яких змін себе, якщо то змінить мене на КРАЩЕ. То все перевірено вже на досвіді. А шукаю я не в тому регіоні- це ТОЧНО. Я б мала набагато більше шансів знайи свою долю десь на заході України. Тут - можливо. Але - довго. І щось поки не видно того, хто до душі припав би.

А мені здається, що просто варто жити повноцінним життям, робити свою цікаву справу, і не думати про процес пошуку - доля сама визначає, коли і кого нам треба зустріти. Тут головне не прогавити при зустрічі

От так читаю ці якості для кандидата і думаю, чи справді будеш щасливою, коли знайдеш ідеального чоловіка, зато у твоїй голівонці не пройде певна хімічна реакція, яка створює "кохання"?

Абітурієнт, мені трохи навпаки здається.
Ідеальним чоловік стає після того, коли стається певна хімічна реакція. Тоді і на певні недоліки очі закриваються. Зато в грудях завжди якесь тепле відчуття того, що він саме той, хто потрібен.( По собі суджу )

Думаю, що впринципі визначення ідеального чоловіка немає. Він може бути ідеальним для одної жінки і абсолютно поганим для іншої.

Тема цікава тим, що у місті дійсно важко знайти кохану людину, хоча з першого погляду ніби й людей багато.
Насправді люди стають ще більш самотнішими, ніж вони могли бути в містечку, скажімо, на 25-30 тис. людей.
Мегаполіси роз`єднують людей.
Роблять їх по-справжньому відчуженими один одному, параноїдальними, сумними, або лицемірними у проявах своїх почуттів.
В цьому мурашнику ніхто нікого не Бачить і не Розуміє і навіть знайомства відбуваються за сценарієм (друге побачення - секс).
Хіба це щастя?
Чому стає все більше й більше нещасних людей?
Мій висновок такий.
Суспільство сильно помиляється, коли тримається за стереотип міського життя...
Щасливішим від цього воно не стає...

Це очевидно, але на жаль воно того не розуміє

А чому воно того не розуміє?
От - чому?

Тому що є зацікавлені в тому, щоб люди так і залишались на рівні звичайнісіньких пасивних Споживачів.
Так легше ними, непристосованими, керувати.

Але, Діду Василю, усе зміниться.
Я не пророк, лише аналітик, але ще рік назад я прогнозував, що в період 2008 - 2012 р.р. у світі відбудуться тектонічні економічні зсуви і буде набирати силу нова економічна парадігма, в силу якої почнуться зворотні процеси - занепад мегаполісів та зростання ролі та ваги у національних економіках дрібних міст, містечок та великих селищ.
Хуторів не буде.
А Україна буде однією з найперших країн, яка зробить цей стрибок.

Я вірю, що Юлічка Квіточка обов`язково знайде свого Єдиного.

полюбе знайде..
кожний може знайти собі половинку...й для кожного існує людина психологічно повністю сумісна...
Юлічко...ото знайди дані чисельності населення Києва...розділи на 16...і приблизно стільки київлян є психологічно повністю сумісними з тобою...ото серед них тре просто знайти чоловічу стать і таку же би та чоловіча стать трохи клепок в голові мала!

до речі...на цих вихідних буду в Києві..радий би був декого з сайту наживо увидіти...якщо також маєте бажання зі мнов здибатись...пишіть-телефонуйте..80632585440

"...розділи на 16..."

Ааа, Робік соціоніки переслухався

Хоча в даному випадку така наука (соціоніка), мабуть, якраз доречна...

соціоніка нормальна тема.
перевірено на собі і моїх друзях.
працює.
І ще.
В кожній людині приховані усі типи, але один з них найяскравіше проявлений.

Юлічко, зроби собі тестування та визначи свій соціотип.
Ти мій телефон знаєш, дам поради.
Щасти тобі, Квітка

ПН. Мій тип "Вчитель" (або Гамлет, кому як подобається). І мені по цимбалам, що це знання хтось використовуватиме ПРОТИ мене.

Дякую за поради - скористаюсь

не впевнений що приховані усі типи...це мож хіба тіко у Гамлета в середині є всі типи приховані

тестування то фігня...не існує теста який міг би визначити соціотип...всі вони досить часто помиляються...
найкраще у світі соціоніка розвинута в Україні...а саме у Києві...професіонала знайти буде покраще...не знаю чи є у Києві шлюбні агенції в яких працює професіонал-соціонік...
принаймі у Львові така є..

а про таке поняття як "доля" ви не думали?

12 балів, Кампанеллочко!

наперед нічого не визначено. свою долю ми й формуємо.

не знаю-не знаю... я фаталістка.
ти формуєш-формуєш - а воно все одно буде так, як мало бути, а не так як ти плануєш... і можливо, так і буде краще для нас, хоча ми в даний момент часу цього не усвідомлюємо

кожний сам свої погляди формує...
як на мене, то краще брати відповідальність за своє життя на себе...а не перекладати її на те, що "все вже й так визначено"...

формуєш-формуєш - а воно все одно буде так, як мало бути

Справді, так буває, ще й часто. Але це можна трактувати й так, що не зумів свою долю сформувати. Або що "не дуже й хотілося". Або ще якось. Взагалі, перевірити, як же воно насправді мало бути, неможливо. То чи достойний людської поваги такий аргумент?

Та буває й так, що тривалими змаганнями, через помилки й штурхани "долі", таки вибудовуєш свою хату, свою правду і волю. І от цього вже не потрактуєш, що "так мало бути". Де ж воно "мало", коли стільки довелося плуга перти, і то наперекір долі... Тут уже страшна казуїстика потрібна, щоб отак взяти й списати на "долю" свою ж таки гідність.

До речі (абсолютно до речі): розказував один чоловік із Луцька, що дівчата, які приходять до його гурту вчитися веснянок та інших обрядовмх пісень, дуже швидко виходять заміж. Як потрактуєте? Доля - чи щось інше?

збіг обставин мабуть...