"От бачиш, значить він сволоч. А ти ще його любиш. Звісно, "любов зла - полюбиш і козла", та все ж обдумавши все ти ж рада, що все скінчилося, правда?"

Він ні в якому разі не такий. Поки що дійсно люблю, але потрібен час для забуття...поки ще не дуже рада, що скінчилося...розумію, що для НЬОГО то є кращий варіант, але я радості від розлуки не відчуваю...

Та, певно, дійсно треба ставити крапку в цій темі.

Навряд чи вийде поставити крапку.
Тема існуватиме доти, доки є кохання і нерозділене кохання.
Коли воно обопільне, про те закохані мовчать
Коли ж ні, то інша справа...
Про це хочеться говорити, бо стає легше...

Подивилась щойно один фільм, де почула досить мудре висловлювання щодо кохання: КОХАННЯ - це повна довіра, жертовність, відповідальність за свої вчинки, вміння пробачати, вміння визнавати помилки, жити заради коханої(коханого).

Згоден

Маю ще додати, що це ще й вміння вчасно відійти в сторону, якщо це кохання обтяжує обрану дівчину.
Кохання нічого не вимагає і не є розсудливим.
Його неможливо купити, або підкупити і ті, хто думає про це, або навіть підсвідомо сподіваються на це - роблять фатальну помилку.
Воно може зародитись від поваги і зникнути від зневаги.
Це така неймовірно прекрасна і інколи болюча річ, що коли його немає - страждаєш від фантомного болю, а коли воно є теж страждаєш, але від невимовного щастя або сердечного щему від нез`єднаності.

Є ті, хто тікають від кохання, навіть забороняючи собі думати про нього, як щось, що зробить їх вразливими.
Я відповім їм так.
"Якщо не кохав, значить ти не жив і не дихав"...

"Якщо не кохав, значить ти не жив і не дихав"...

Я покохала - трохи пожила і подихала. Тепер можна померти для кохання...нічого більше не хочу...

Тільки не вмирай Українців за статистикою і так все меншає
Хто ж тоді переламуватиме ці тенденції?

Не знаю...Я вже не маю сил... Мені одній дуже важко без підтримки...

Йой, чисто як малі діти... Багато хто через це проходить і нічого
Йди з кимось погуляй або займися тим, що втягне всі думки (напр., якась тривала комп. забавка).

"Якщо не кохав, значить ти не жив і не дихав"...
на мій погляд, це всього-навсього якась цитата. просто гарні слова, які не мають нічого спільного з дійсністю. адже життя таке багатогранне! і не можна допустити, щоб відсутність якогось там кохання в даний момент його зіпсувала!

Як для мене - КОХАТИ і БУТИ КОХАНОЮ - це головний сенс життя. Був. Напевно, і продовжує бути...

До Нацпатріотки: перевір свою пошту,там невеличке підбадьорення

Якщо ти говориш за свого "давнішнього" листа, то я дійсно відчула якусь підтримку і зрозуміла, що я не одна така - з таким горем... Дякую . Чи, може, ти кажеш про щось новеньке?

Ги, цікаво читати подяку за підтримку, яка проявляється у такому ж горі... Це щось новеньке

Всьо, дівки, збивайтеся з тої хвилі. А то ще як я почну розказувати, як мені бувало тєжко, то ще мене' будете заспокоювати

А Ви б поділились своїми історіями . Ми б і ВАС заспокоїли .

во-во!
історії - в студію!

Е, не хочу

Так не чесно...Можливо, ми ЩЕ якого досвіду наберемося. А?

Бе!

Нічого вам не розкажу

Я знову піднімаю цю тему, бо мені надіслали одну гарненьку легенду про ... Дізнаєтесь, коли прочитаєте . Отож,
Якось одного разу шаленість (безумство) запросила до себе на чай друзів. Всі прийшли, було весело: танцювали, співали, а після тортика шаленість запропонувала погратися в хованки: "Я рахую до 100, а ви ховаєтесь. Перший, кого знайду, буде знову рахувати до 100...". Всі погодились, окрім страху і ліні.
-Один, два, три...- почала рахувати шаленість.
Паніка заховалась першою, куди попало.Радість забігала по саду. Сум заплакав, думаючи про тлінність життя. Заздрість чіплялась за радість і заховалася аж за високими скелями. А безумство все рахувало...Відчай був у розпачі, так як шаленість вже дорахувала до 99-ти.
-100,-прокричала шаленість.- Я йду вас шукати!
Першою знайшли цікавість - вона виглядала в сподіванні побачити, кого знайдуть першим. Висячим на паркані безумство знайшло сумнів, який висів в нерішучості, з якої сторони паркану все ж краще заховатися... Всіх знайшли і раптом цікавість запитала: "А де ж кохання?". Всі кинулись шукати. Шаленість в пошуках зайшла далеко-далеко, і раптом опинилась в чудовому запашному, духмяному саду...в кущах щось зашаруділо. Шаленість розсунула трояндові гілки і почула зойки. Це було кохання, шипи троянд прокололи йому очі...Шаленість метушилась, ломаючи руки, вибачалась, на колінах просила пробачення...навіть пообіцяла коханню назавжди залишитися з ним. Кохання погодилось. От з тих пір кохання сліпе, а шаленість завжди знаходиться поруч з коханням і водить його за руку...

Прикольно!!!

дуже-дуже гарно

Гарна розповідь
Записав і собі її...