PS: "БЕЗМЕЖНО КОХАТИ не можна! Треба бачити якісь межі... Бо потім при розлученні(розходженні) дуже болить..."
Як казала одна знайома, чим болісніше розставатися, тим на вишому небі будеш від наступної закоханості.
Якщо з самого початку почнеш себе "контролювати", то хєрньою, за перепрошенням, будуть твої стосунки.
Насолоджуйся моментом (це я про час, а не про клей ), бо все в житті має свій початок і кінець (тривалість стосунків). Зрештою, якщо надмірно себе контролюватимеш, то твоєму напарнику(чи то партнеру, чи як тут доречніше сказати) буде здаватися, що або ти його не любиш, або він чимось тебе не задовільняє.

Ой, щось я заговорився... Пора йти гуляти

"чим болісніше розставатися, тим на вишому небі будеш від наступної закоханості"

але я на тому етапі кохання, коли НЕ ХОЧУ іншої закоханості. Дуже потребую тієї, тому і важко...

"Насолоджуйся моментом, бо все в житті має свій початок і кінець (тривалість стосунків)."

Я так не хочу жити! Я на сьогоднішній день хочу сталих стосунків. Тих, які НА ВСЕ ЖИТТЯ! Я знаю, що так буває. І мені здавалось, що так і буде в МОЄМУ житті. В тій моїй мрії(чи сподіваннях) і була помилка... Я колись жила "моментами життя" - ЗАРАЗ НЕ ХОЧУ! Не ті маю потреби. Дуже сподіваюсь, що мені Господь подарує такі стосунки, які будуть мати тілесний кінець тільки по нашій смерті на цій землі, а душевного кінця ніколи не буде. Я цього дуже хочу! А коли дуже-дуже хочеш - то іноді стаються дива. Буду чекати на диво!

Вах-вах-вах. Всі так хочуть (сталих стосунків). Але життя не таке... Все з часом набридає або просто стає такою собі буденністю...
Успіхів (чекай свого дива).

"Насолоджуйся моментом, бо все в житті має свій початок і кінець (тривалість стосунків)."

я з цим цілком і повністя згодна

Прийшла весна,
бубнявіють бруньки,
цвіте нове кохання!

Де???

Що це в тебе синя і скисша пика? Ранковий будун?

От сиджу і думаю, а якби він до тебе вернувся, що б ти зробила? (як-не-як, з одного боку ти хочеш вернути, а з іншого знаєш, що він плахой чєлавєк).

Він ніяк не "плахой чєлавєк", він просто мене розлюбив ,правда, ще не зовсім розумію ЗА ЩО. Але він дуже хороший хлопчина ,який не може розібратися в своїх почуттях, і на якого мають вплив деякі родичі, і який боїться будь-якої відповідальності. Але, звичайно ,я його люблю і прийняла би в любу секунду, але, якщо б він був вже БІЛЬШ впевненіший в своїх почуттях і бажаннях. Бо ще раз таке пережити я не хочу...Але вже знаю, що він до мене нічого не відчуває...окрім жалю...От так Серцю не накажеш...

О, бачу у твоїх словах вже якісь зрушення вперед Напр., усвідомлення, що "Він ніяк не "плахой чєлавєк", він просто мене розлюбив". Отже, ти почала думати головою, а не с.... (серцем в значенні ).
Так думаю, що якщо почали діяти певні хімічні реакції у його мозку, які спричинили "зникнення кохання" по відношенню до тебе, значить причетна до цього і ти, бо не подіяла певними діями, які б "зачіпляли за живе" його психіку. Себто не була систематичним збудником його почуттів.
От такі вони вищі матерії... Усьо робиться на клітинному рівні... А якщо розкласти ті клітини - матимемо певний літраж вони, трохи заліза (на два цьвоки), кальцію і ще кілька елементарних неорганічних речовин. І все це у певних пропорціях викликає кохання, винаходи по створенню нових речовин та ін. Жах...

PS:А якщо він боїться будь-якої відповідальності, то на мою думку й добре, що ви розійшлися.

Бо було б як у анекдоті:
-Мамо, мато, а це правда, що татко несміливий?
-Так, синку, бо якби він був хоч трішки сміливішим, то ти б був на 5 років старшим

а моє кохання так і ніколи не буде поруч.......а так хочеться,щоб він був біля мене,обняв,поцілував,сказав,як я йому потрібна,підтримав у тяжку хвилину,розвеселив. Хочеться іти темною нічкою і рахувати з ним зірки на небі,з ним,з ним і тільки щ ним!тільки він мені потрібен...........

До Смайлички:
Він що, загинув? Якщо ні - то чекай, як Нацпатріотка, дива. Усяке ж трапляється...

Зрештою, може й дочекаєшся іншого дива. Може, навіть, симпатичнішого

"О, бачу у твоїх словах вже якісь зрушення вперед Напр., усвідомлення, що "Він ніяк не "плахой чєлавєк", він просто мене розлюбив". Отже, ти почала думати головою, а не с.... (серцем в значенні )."
Та я ж ЛЮБЛЮ його! Я не можу кохати погану людину. Але те, що він зробив деякі помилки - факт.

"Так думаю, що якщо почали діяти певні хімічні реакції у його мозку, які спричинили "зникнення кохання" по відношенню до тебе, значить причетна до цього і ти, бо не подіяла певними діями, які б "зачіпляли за живе" його психіку. Себто не була систематичним збудником його почуттів."
Я справді не можу зрозуміти, ЧОМУ. В нього були деякі побажання щодо моєї поведінки чи моїх дій. Я ЗМІНИЛАСЬ. РЕАЛЬНО СЕБЕ ЗМІНИЛА заради того, щоб змогти далі будувати гарні стосунки і мріяти про майбутнє. І навіть він САМ казав, що я змінилась в кращу сторону і йому це сподобалось. Я, нарешті, думала, що все далі буде чудово. Але, виявилось, що він ще згадав мою минулу поведінку, додав до того свої непевні відчуття(вона в НЬОГО ніколи не були певні - завжди сумнівався) і пару зауважень декількох членів його сім"ї. І вийшло от таке...Тому, СВОЮ провину я в цьому не бачу. Навпаки - я робила БАГАТО чого задля збереження і процвітання стосунків, але "насильно милою не будеш", як би я не старалась. Просто стосунки затягнулись, тому і дуже не приємно було...Розумом я розумію, що ВАРТА КОХАННЯ, але чому так стається, що, або Я кохаю, а мене - ні, або ВІН кохає, а я - ні? Несправедливе життя до мене. В когось головне в житті - робота, в когось - ще щось, а для мене - будування гарної української сім"ї, кохати і бути коханою. Жити в Києві і мати такі плани - це дуже не просто. Я цього дуже потребую, але, чомусь, Господь не дає мені того щастя...Помоліться за моє жіноче щастя, кому не байдужі мої переживання...

"а моє кохання так і ніколи не буде поруч.......а так хочеться,щоб він був біля мене,обняв,поцілував,сказав,як я йому потрібна,підтримав у тяжку хвилину,розвеселив. Хочеться іти темною нічкою і рахувати з ним зірки на небі,з ним,з ним і тільки щ ним!!!тільки він мені потрібен..........."
ДУЖЕ розумію... Якщо чесно - то після прочитування цих рядків - заплакала...

"Якщо ні - то чекай, як Нацпатріотка, дива. Усяке ж трапляється... "
Я вже нічого не чекаю, якщо чесно...Див не буває

Дівчатка,як я вас розумію,в мене була ідентичеа ситуація.....

Але ти вже "хеппі"?..

Треба було прикласти багато для того зусиль,але так мабуть мало статись,бо після того,як ми розійшлись,я дуже,дуже багато чого зрозуміла в житті!а ти?

Це тема про яку можна говорити і говорити))) і наскільки я зрозуміла по тому,що ти писала то в нас з тобою ну дуже вже схожі ситуації!!!

Напиши мені на мейл Patriotka@voliacable.com або в асю 360903518. Цікаво. Можливо, ти якось розрадиш мене...

Шановно панно Юліє Квіточко.
Ситуація "він кохає, вона ні", або навпаки - зустрічається настільки часто, що коли відбувається взаїмне кохання, то це викликає в мене відчуття, ніби на моїх очах хтось виграв в лотерею джек-пот.

Я вважаю, що нестиковка почастішала тому, що люди не цінують людське спілкування, вважаючи, що втративши друга, вони миттєво знайдуть собі іншого...
Ще одна клята ілюзія міста, в якому можна бути в натовпі самотнім більше, ніж в пустелі.
Але інший, можливо, думає так само і виходить замкнуте коло загальної легковажності у стосунках.

Ого, як ви тут усі розписалися... Аж лєньки читати...

Ех, що тут казати, життя ... прекрасне

До Нацпатріотки:
"СЕБЕ ЗМІНИЛА заради того, щоб змогти далі будувати гарні стосунки"
Всі ми такі люди, що пам'ятаємо лише те, що нам поганого заподіяли. А навіть у кілька раз більше добро не запам'ятовуємо. Так що не думай, що лише ти для нього змінювалася (можливо, він для/заради тебе зробив набагато більше, ніж ти для/заради нього, просто згідно свого егоїзму ми цього не замічаємо).
Зрештою, дуже багато кому ми не відповідаємо взаємністю, але навіть над цим не задумуємося, а як нам хтось відмовить, то починаємо ненавидіти весь світ.
Все у нас є в гармонії - сумарна кількість відмов нам рівна сумарній кількості відмов нами комусь (парна функція, бо люди ми такі, що кучкуємось попарно).

PS: звісно якщо дуже хочеш, можу сказати, що "він козел - так погано поступив з тобою і що ти для нього все робила, а він на нічого для тебе", але ти крім кількахвилинного блаженства від підтримки з боку інших нічого не отримаєш. + Стане ще тяжче. А коли вдумаєшся у всі його дії, то побачиш, що все було взаємне і ніякий він не козел. Всього-навсього, як співали Гадюкіни, "пройшла любов, відцвили помідори". І ніц тут не зробиш. І не подумай, що я його виправдовую, але життя іде далі. Як казав мій один дуже хороший друг, земля йому пухом, "якщо ти з кимось розійшовсь - значить не стоїш на місці". Отже тішся, що минувся застій

Щось ви так скиглите, ніби ті ваші кохані люди пішли з життя. Але ж насправді вони живі-здорові! Та якщо вашим коханим, хоч і з іншими є краще, то тіштеся! Але якщо ви із цього не тішитеся, значить кохання ваше не ідеальне. А якщо не ідельне - може будь-коли зникнути. А якщо може зникнути, значить може і з'явитися нове до когось іншого
Прямо як в анедкоті

"Всі ми такі люди, що пам'ятаємо лише те, що нам поганого заподіяли. А навіть у кілька раз більше добро не запам'ятовуємо. Так що не думай, що лише ти для нього змінювалася (можливо, він для/заради тебе зробив набагато більше, ніж ти для/заради нього, просто згідно свого егоїзму ми цього не замічаємо)."

Він для мене ТОЧНО не робив більше, аніж я для нього. Я не буду уточнювати, але він САМ знає, що я старалась набагато більше зробити його щасливим. А, коли пройшли перші місяц закоханості - старатись взагалі перестав...Я би навіть сказала, що "жив в своє задоволення", не намагаючись робити щось задля того, щоб Я БУЛА ЩАСЛИВА. Жив, як жилось - без ніяких намагань зробити якісь сюрпризи, приємності, зайвий раз приїхати до Києва і т.д. Бо знав, що я його ітак люблю. Йому старатись не треба було. Але і з цього приводу я робила деякі зауваження. Хоча, людина, яка кохає - вона САМА це розуміє, а тут потрібні були постійні поштовхи. Каже, що колись кохав. Але в моїх думках то є під питанням. Кохання просто так не зникає. Воно переходить в ІНШУ стадію - бажання створення сім"ї. Напевно, все ж то в нього було сильне захоплення...Шкода, що він раніше не сказав всього того(можливо, було б легше це все перенести). Тому, і почала цю тему зі слів "І ще одна порада: якщо Ви бачите зі сторони чоловіка(хлопця) ВАГАННЯ щодо потрібності ваших стосунків - КИДАЙТЕ ЙОГО ВІДРАЗУ!!! Бо одного чудового дня, коли Ви будете думати, що у вас нарешті все налагодилось, ВІН кине Вас..." Ділюсь своїм життєвим досвідом…

"він козел "
ні. він не козел. просто не збагнув, які почуття мав...але постраждала від цього Я. і трішки ВІН. бо впевнена, що йому теж не приємно мені робити боляче...

"тішся, що минувся застій "
напевно, це добре. шкода, що пізнувато він це збагнув...

"Та якщо вашим коханим, хоч і з іншими є краще, то тіштеся!"
я його люблю і, звичайно, бажаю бути найщасливішим з якоюсь іншою дівчинкою...хоча зараз він нікого не має(як сам каже).

Ще зловила себе на думці, що не вірю його словам. Все ж таки деякий час він із жалю, але ГОВОРИВ багато приємних речей і все те виявилось неправдою. Начебто, і не брехав, але і правду не казав. З"явилась деяка недовіра до його слів...і ще з"явилась жахлива невпевненість в собі...

Поталанить тій, яку покохає екс-мій хлопець . Коли він кохає - він ДИВО.

"СЕБЕ ЗМІНИЛА заради того, щоб змогти далі будувати гарні стосунки"

невже ви думаєте, що змінюючи себе на догоду комусь, інша людина це оцінить? сьогодні один, завтра інший - і кожного разу підлаштовуватись під когось? чи немає тут загрози втратити СЕБЕ? чи не краще, залишатись собою?

Справа в тому, що кожна людина схильна до вдосконалення. Я стала дивитися на якісь речі по-іншому, реагувати по-іншому. Думаю, ті зміни пішли мені на користь. Але зараз відчуваю невелику замкнутість - я не можу робити багато речей, які робила ДО розриву стосунків, бо робила це заради коханого. Я ЖИЛА своїм коханим. Можливо, мусить пройти якийсь певний час... Звичайно, що залишається мій характер, емоційність - просто в деяких випадках її треба приховувати. А, можливо, і не треба. Можливо, Ви праві. Має ж знайтись той, котрий покохає мене такою, яка я є, правда? Але щось сама не вірю в те, що пишу...Багато людей залишаються самотніми на все життя. І поки що ніхто не може пояснити, ЧОМУ так стається? Можливо, дійсно, для когось просто не існує другої "половинки". Може, Я відношусь до тих людей...Не знаю. І я вважаю, що, якщо стосунки складаються добре, але комусь із партнерів щось не зовсім подобається - то варто зробити над собою зусилля і спробувати змінитись. Все одно ті зміни НЕ в гіршу сторону (я впевнена), тим паче, те буде робитись задля СПІЛЬНОГО ЩАСТЯ. Але старатись мають ОБИДВОЄ - це дуже важливо. Комусь стосунки даються легко - а комусь їх треба будувати. І в цих обох випадках виходять гарні сім"ї. Головне - кохати і старатись зробити іншого щасливим. Навіть, якщо потрібно САМОМУ трошки змінитись. Свою сутність людина ніколи не втратить, але підкореговувати якісь свої недоліки ВАРТО ( у СПРАВЖНЬОМУ ВЗАЄМНОМУ коханні).

А взагалі - дуже вдячна за всі ваші мудрі думки і все ж таки підтримку .

Самовдосконалення потрібне і для себе і для оточуючих, але воно мабуть трошки має переважати на користь самого себе

Знову понаписували купу всього і мені ліньки перечитувати...

До Нацпатріотки:
От бачиш, значить він сволоч. А ти ще його любиш. Звісно, "любов зла - полюбиш і козла", та все ж обдумавши все ти ж рада, що все скінчилося, правда?

PS: можу навести купу випадків, коли люди змінюються заради коханих, а потім вантажать їх, що через них змінили свій стиль одягу/друзів деяких відігнали зі свого оточенння чи ще щось. Але ж вам було приємно, протягом цього часу, поки було разом. Отже нічого вантажити одне одного. І треба бути собою (як-не-як, а закохалися одне ав одно за вихідних умов "поганого" стилю одягу і не дуже приємної комусь компанії).

Все, давайте закриваємо ту тему.

PS: "дуже вдячна за всі ваші мудрі думки і все ж таки підтримку". От до думок наших не варто прислуховуватися (мало ж яку мету ними ми переслідували і на який шлях істинного лоха направляли )