для StarochKa
Воістину: дівоча пам'ять!

хм...

...гм

Я вже колись писала, що розпочата досить гарна тема. Але буду говорити не про кохання до нації (як підмітила баба Текля), а про кохання до хлопця. Я зараз багато думаю, чи ж по-справжньому я кохаю людину? З однієї сторони, той, хто кохає як то кажуть "по-справжньому" - буде робити ВСЕ заради коханої людини ,аби їй не було сумно, аби її підтримати, аби вона була щаслива!.. І це все людина буде робити з РАДІСТЮ, не чекаючи на те, що та ІНША людина коли-небудь зробить так само. Бувають же ж різні ситуації: буває так, що дівчина кохає без тями, робить для нього ВСЕ, що тільки в її силах, аби зробити його щасливим. І вона може потрапити в ДВІ ситуації: 1. він це оцінить і буде віддавати те ж саме; 2. він буде сприймати все те, як належне, буде відчувати, що його безмежно люблять, буде почувати себе королем і не буде вважати за потрібне робити якісь жертви (які вона робить заради нього) заради неї.
То, мені здається, що це якось не справедливо... Хоча і доводить ЇЇ кохання до нього. Як ви гадаєте, так і треба робити, як я описала, щоб доводити своє справжнє кохання? Постійно робити ВСЕ для коханого, не чекаючи від нього взаємності? Але ж колись це набридне і, як мені здається, потім буде ГІРШЕ. Якщо ситуація постійно не буде обговорюватись, що дівчина чекає на якісь жертви зі сторони хлопця (наприклад, якщо вона попросила його щось зробити), а він просто не захоче те робити - то хіба дівчина зможе жити далі радісно і весело, розуміючи з кожним днем, що хлопець не доводить свого кохання на ДІЛІ. То ж почнуться сумніви в його почуттях, чи не так? Важке питання... Я, можливо, і забагато всього написала, але хочу почути вашу думку на рахунок таких стосунків і чи повинна одна людина постійно робити все задля щастя іншої, не чекаючи на взаємність? Це і є справжнє кохання?

У мене є ЩЕ деяка тема, де б я хотіла почути ВАШІ думки.
1.Як ви вважаєте, чи нормальним є прохання дівчини до хлопця на корпоративних вечірках НЕ танцювати з іншими жінками? (питання про БІЛИЙ танець залишилось відкритим)
2.Чоловіки, як би ВИ відповіли своїй дівчині чи дружині на таке її прохання? Погодились би (розуміючи, що для вас ті танці нічого не важать) чи почали би переконувати, що то є нормальна річ, коли на корпоративних вечірках чоловіки танцюють з різними жінками? Яка відповідь, на вашу думку, показала би СПРАВЖНЄ кохання до дівчини чи жінки?
3.Стосується ОДРУЖЕНИХ чоловіків, сім"ї котрих живуть РАЗОМ з батьками (тобто, дружина живе у батьків чоловіка): чи часто відбуваються якісь непорозуміння ваших дружин із вашими мамами? І чи ви захищали хоч в деяких випадках своїх дружин, коли мама була відверто не права? Чи було у вашому житті таке, що дружина з вашими батьками ніяк не могла налагодити контакт і, що вам довелося переїхати жити десь ОКРЕМО від них? Як ви гадаєте, чи повинна дівчина дозволяти батькам хлопця примусово переконувати її в неправильності її рішень, які стосуються суто тільки ЇЇ? І чи вважається ГРУБІСТЮ, коли дівчина в такому випадку відповідає його батькам так: "я прошу, більше не переконуйте мене. Бо, якщо я прийняла якесь рішення - то вже прийняла. Якщо Ви не будете більше переконувати мене - то буде набагато краще."?
Я вас дуже прошу: не минайте моїх питань. Просто дійсно потрібно знати, а як ІНШІ думають про такі ситуації?
Можливо, допоможете?

ЩОдо першого посту Квіточка, я останнім часом дуже довго думала на ту ж тему. Я вважаю, що ні, що не повинна дівчина робити ВСЕ задля нього. Стосунки, коли вони претендують аби називатися СТОСУНКАМИ, повинні бути гармонійними. Мені здається що в більшості випадків станеться другий варіант, тоді буде насправді гірше для всіх. Я думаю, що вартує поговорити на ту тему. Просто гарно поговорити по-доброму в ніякому випадку без сварок... міцно обнявшись і в хорошій романтичній атмосфері. Треба спитатися про його почуття. Якщо у відповідь почуєш, що я тебе люблю, то я думаю вартує спитатися як саме, або в чому це проявляється, чому я цього не помічаю і так далі. Я думаю - це має багато чого прояснити. Але якщо чесно я думаю, що проблема в ментальності чоловіків. Є така категорія хлопців, які не люблють виявляти свої емоції. надіюся, має помогти

ех...
закохані, чи ви не читали:
"Переконливе прохання: НЕ писати ВЕЛИКИМИ ЛІТЕРАМИ."
га???

так це вже стара тема.... А чому між іншим цікаво???

так бо дуже ріже погляд, хіба вам ні?

а те шо стара я прошляпив, винуватий
я чомусь не помітив першої сторінки

перший пост: підтримую зірочку
другий пост:
1)прохання нормальне. Хоч я б особисто, мабуть, такого від своєї дівчини не вимагав.
2)я б почав переконувати, що це є нормально. В мене така точка зору: ревнувати це не добре, і, якщо вона ревнує мене, то вона має постаратись цього відчуття позбутись, а не я відчувати якісь незручності. Сказав би їй: довіряй мені. Вона має вірити мені, що я її не зраджу. Але я сумніваюсь, що я б довго їй це доказував. Погодився би на прохання швидко, а вже після вечірки, мабуть, би цю тему затронув.
3)нічо не можу сказати

Щод 2): а якщо дівчина каже, що вона довіряє. Їй просто не приємно, коли її хлопець танцює з ІНШИМИ. Я думаю, що, якщо б вони жили РАЗОМ вже деякий час - то було б деяке "насичення" один одним і тоді вже все рівно ХТО з КИМ танцює. Але поки що дівчина і хлопець знаходяться далеко один від одного і вона, пояснивши свою думку, просить ЗНОВУ хлопця не танцювати з іншими, бо їй не приємно. Ти б все рівно (на місці хлопця) продовжував дискутувати чи зглянувся б на її відчуття (бо для хлопця то є все одно НЕ ВАЖЛИВО - танцювати чи ні, а дівчина страждає)??

В вище описаній ситуації важко щось говорити, але на місці хлопця я, мабудь, би погодовся.
В принципі все залежить від особистих рис характуру хлопця і дівчини

та, мабуть, погодився би з нею

На перше питання.
Прохання є нормальним. Воно відображає почуття дівчини в даний час і має бути почутим.
На друге питання. Як відреагувати на нього чоловіку?
Якщо він кохає, то зважить на нього і виконає прохання. Якщо не зважить, то означає, що він (1) ще сам точно не знає, чи закоханий він у свою подругу чи ні, і тому це прохання його обтяжить, (2) якщо він раніше казав жінці про своє кохання до неї, (а це вже Слово, яке ще не має такої ваги як на вінчанні перед Богом, але воно теж важливе), то він мабуть, вже не закоханий. (Я не вірю у кохання одночасно до декількох жінок). Отже дівчині варто зробити висновок (сумний чи ні, це вже як складеться).
На третє питання.
Непорозуміння між невістками та свекрухами бувають набагато частіше ніж між зятем та тещею і, враховуючи усі обставини, я категорично не рекомендував би жінці жити з батьками (свекром та свекрухою) чоловіка (якщо тільки свекор, то це ще сприйнятно).
Краще йому (якщо вже так склалось) жити з нею у її батьків. Ніякий чоловічий гонор не вартий того, щоб змушувати свою кохану жити у постійній напрузі.
А їй варто розуміти, що те, що він живе у неї, це не означає, що він попав у підбори до неї.
Сімейне життя це не змагання за першість.
"Переможці" в цьому змаганні насправді програють.

Маю 15-річний досвід сімейного життя і даю пораду - робіть що хочете, але намагайтесь жити окремо від батьків хоча б перші 2-3 роки подружнього життя.

Цього часу достатньо, щоб старше покоління звикло до самостійності своїх улюблених доньок та синочків.
А потім, коли підуть онуки, ставлення різко зміниться і вони (батьки) визнають за дітьми право бути відповідальними за свої родини не тільки на словах, а й у думках.

Мудро.

Щодо другого посту Нацпатріотки.
1)Прохання нормальне (як я зрозуміла, йдеться про танці у вашій присутності).

2)Для чистоти експерименту сформулювала таке прохання своєму чоловікові. У нього одразу з'явилися уточнююче питання - танцювати у моїй присутності чи відсутності на вечірці? Якщо я буду присутня, жодних заперечень, погодився би одразу - з іншими не танцює або тільки після моєї згоди. Наш попередній спільний досвід показав, що так воно і було навіть без моїх прохань.
Якщо відсутня (фірма, на якій працює чоловік, на корпоративні вечірки дружин і чоловіків своїх працівників не запрошує) - то виконання мого прохання створить йому певний дискомфорт, оскільки він туди йде відпочити, і кілька танців входять в "програму відпочинку". (Добре, що корпоративні вечірки з танцями влаштовують рідко.
Натомість чоловік запитав мене, як би я відреагувала на його прохання не танцювати з іншими, коли опинюсь на якісь вечірці без нього. Я собі уявила таку ситуацію: якщо будуть танці, мені захочеться танцювати, а тут таке прохання від чоловіка. У мене настрій на такій вечірці зіпсувся би. (А взагалі, мені забрало трохи часу, щоб згадати, коли я востаннє була на вечірці з танцями сама.)
Отже, ми прийшли до спільної думки - при відсутності своєї "половинки" танцювати з іншими (без фанатизму, звичайно) - це нормально.

3)Повністю згодна з Lesnichiy. Хоча б перший час подружнього життя треба пожити окремо від батьків. Причому це вартує зробити одразу після одруження, а не так, щоб довелося потім переїжджати. Нам з чоловіком вдалося окремо пожити рік із нашого трохи більше ніж півторарічного сімейного стажу. Зараз частину часу я живу з чоловіковими родичами - батьками, бабцею, братом - без нього, частину - з чоловіком в іншому місті. (Чому так склалося - це окрема тема, яка до питань, що обговорюються, стосунку не має.) Скажу прямо - у проживанні під одним дахом з родичами приємного мало. Сильні протистояння і суперечки не виникають, за це треба подякувати, у першу чергу, батькам чоловіка, які менш-більш намагаються не втручатись. Дрібніші непорозуміння кілька разів були, і в таких ситуаціях чоловік ставав на мій захист, деколи і тоді, коли його думка відрізнялась від моєї. І я вважаю, що нормальний мужчина так і має робити - захищаити свою кохану людину, навіть вступаючи в певний конфлікт зі своїми родичами.

А в близькому майбутньому ми з чоловіком плануємо жити все-таки відокремлено від батьків.

я новенька тут)))
у нас склалися такі відносини з чоловіком - а одружені ми 2 роки, що ми одне ціле і відносимся одне до одного так, що це лише моє!
В жовтні ми вінчалися і святкували весілля, яке не робили після реєстрації шлюбу.
І коли його запросила до танцю його троюрідна сестра у мене такі емоції розігралися, я так ревнувала...Причому ми вже танцювали, вони танцювала з знайомим і чомусь їй захотілось помінятися...Повисла на чоловікові...Ве б нічого, ала в мене настрій зіпсувався. Я завжди хожу кудись з чоловіком, і крім нього ні з ким не танцюю. Проти рідних - батька, брата - він нічого проти немає, а коли на весіллі 2 місяці тому мене запросив знайомий наш спільній - він лише потім фото побачив - і зразу таким тоном спитав - чого це він теюе запрошував???
отакі ми ревнивці. Я боляче відносилась би до такого, тому судити потрібно по відносинах в сімї.
мене особисто це задіває. Навіть якби він мене спитав чи можна танцювати З КИМОСЬ. Я танцюю в його присутності одна - в кругу. це в нас без питань...

Дякую всім за те, що висловлюєте свої думки з тих птань, що мене цікавлять.
Маю деяку відповідь і знову запитання Галочці.
"(як я зрозуміла, йдеться про танці у вашій присутності)."
-Ні, у моїй відсутності і в присутності - взагалі.

"фірма, на якій працює чоловік, на корпоративні вечірки дружин і чоловіків своїх працівників не запрошує) - то виконання мого прохання створить йому певний дискомфорт, оскільки він туди йде відпочити, і кілька танців входять в "програму відпочинку"."
-справа в тому, що дівчина у хлопця запитала, чи буде йому якось незручно, чи для нього це є так важливо? Хлопець відповів, що для нього це - дрібниця. Знаючи, що для дівчини - це біль, він все одно продовжує не погоджуватись. Просто тому, що він не розуміє її позиції. Я розумію так: та людина, яка кохає, буде робити ВСЕ що від неї залежить, щоб іншій людині не було боляче. Правда? То які висновки напрошуються?..Ну, і щодо того, що людина ж хоче потанцювати. Є танці не тільки парні - часто танцюють також колективно .

"Натомість чоловік запитав мене, як би я відреагувала на його прохання не танцювати з іншими, коли опинюсь на якісь вечірці без нього."
-а в ЦІЄЇ пари був такий випадок. Якось дівчину запросив один давній знайомий іноземець на танці - то був знайомий КОЛЕКТИВУ, де працювала дівчина. Вона краще володіла за інших англійською, тому, з ним якось більше спілкувалась, коли він приїздив до України. І в цій ситуації керівництво колективу попросило дівчину, щоб вона супроводжувала іноземця на танцях - щоб трохи з ним потанцювала латино-америк. танці(він мав трохи її підучити). Хлопець відреагував так: "я би не хотів, щоб ти з ним танцювала". Дівчина, зрозумівши, що хлопцю ця ідея не до душі, відмовилась іти на танці, хоча вислухала промови "незрозумілості" від керівництва колективу. Але дівчина мала відповідь: "коханому не приємно". Вона це робила з чистою совістю і з БАЖАННЯМ, бо вона не хотіла робити коханому боляче. То хіба дівчина не може попросити про таке ж і сподіватись на розуміння?

Вітаю, Квіточко.
Звичайно, дівчина може просити і, без сумнівів, має розраховувати на розуміння.

Щодо першого запитання.Я описала відносини, які існуюють у нас в сім'ї. Зараз мені особисто не спричиняє болю те, що коханий кілька танців потанцює із кимось іще, окрім мене.

Цілком розумію те, що ви описуєте. Колись у мене були схожа ситуація із хлопцем, з яким зустрічалась задовго до того, як зустріла свого майбутнього чоловіка. Мені було дуже боляче - хлопець на вечірках з іншими проводив чи не більше часу, ніж зі мною. Мої прохання практично нічого не змінювали - реагував на них приблизно так, як було описано - починав "переконувати, що то є нормальна річ, коли на вечірках чоловіки танцюють з різними жінками". Висновки напрошувались самі...

Щодо другого випадку, який ви навели - цілком схвалюю і підтримую поведінку як хлопця, так і дівчини, яка відмовилась іти на танці, бо коханому це неприємно.
Наведені обставини цілком відрізняються від простого перебування на вечірці і танцях, адже йдеться не про випадковий танець, а про цільовий супровід іншої особи протягом цілого вечора. У такій ситуації мій чоловік був би однозначно проти такого супроводу.І я би обов'язково відмовилась від такого доручення.А в аналогічній ситуації я також буду протестувати, щоб коханий когось супроводжував.

Панове і Панянки!
Роздули з мухи слона !
Ви ж не кажете як вони танцюють,
можна танцювати, тримаючись за руки,
можна танцювати притискаючись один до іншого,
до тертися один об іншого, збуджуючи партнера,
можна танець із поцілунком робити,
або взагалі й кохатися!

Краще б розслабилися і не втикали, а знайшли б когось і танцювали також!

А взагалі це велика проблема, бо якщо про таке думають то невпевнені у своєму партнерові!

танец - это вертикальное выражение горизонтального желания!
(вибачте, що російською, просто це цитата)

Розумієш, Владе.
Невпевненість в своєму партнерові з`являється саме після таких випадків, коли йому/їй начхати на твої почуття і даються відмазки на кшталт "так ета ж нармальна", або "а што в етам такова".
Краще не давати приводу своїй половинці на сумні думки.

Та й взагалі, кохання, якщо воно є, а не розігрується як вистава для сторонніх, робить людину в ту хвилю однолюбом.

Приклад з "незрозумілим" керівництвом є показовим.
Дівчина зробила правильно, що відмовилась, бо вона не покріпачена і вільна людина, а у керівництва дах поїхав на грунті "корпоративної відданості".

Це той самий ненависний для мене прояв глобалізації ворожої для людини, в якій Гроші - понад усе.

Я зрозуміла, що планувати щось в житті чи мріяти про щось - безглуздо! Бо потім може бути дуже боляче і може бути відчуття розчарування...Краще не мріяти і не планувати...І ще одне: чоловіків(хлопців) БЕЗМЕЖНО КОХАТИ не можна! Треба бачити якісь межі... Бо потім при розлученні(розходженні) дуже болить...

Абсолютно згодна!
Просто психологічні особливості чоловіка і жінки різні. Для жінки притаманно в першу зустріч (якщо чоловік сподобався) уявляти обряд хрещення спільних дітей , а коли жінка вперше потрапляє до чоловікового помешкання - уявляє, де поставить дитяче ліжечко (і розуміючи, що це безглуздо - все одно це робить! ) Чоловік же не переймається такими речами, а насолоджується конкретним моментом.
А взагалі не варто розчаровуватися, а намагатись побачити в кожній ситуації позитиви: новий досвід, приємно проведений разом час, що нового дізналася, чи десь побувала і т.п.

І ще одна порада: якщо Ви бачите зі сторони чоловіка(хлопця) ВАГАННЯ щодо потрібності ваших стосунків - КИДАЙТЕ ЙОГО ВІДРАЗУ!!! Бо одного чудового дня, коли Ви будете думати, що у вас нарешті все налагодилось, ВІН кине Вас...Переживати це ДУЖЕ важко .

Які ви злі... "якщо Ви бачите зі сторони чоловіка(хлопця) ВАГАННЯ щодо потрібності ваших стосунків - КИДАЙТЕ ЙОГО ВІДРАЗУ!!!" От бідний хлопець думає, чи так само закохані у нього, а вам якась муха загудить у голові і кинете його.

От такі ви всі

А,якщо він ТОЧНО знає, що у нього по самі вуха закохані? А він ВАГАЄТЬСЯ вже довгий час, то ЩО ЦЕ? Чи варто продовжувати такі стосунки? Я вже зрозуміла, що в таких випадках, або ТИ його відразу і менш болісно, або ВІН її безґрунтовно, але коли вже дуже боляче, бо великий термін стрічань...

Блін, та не буває абсолютної, як у математиці, рівності у стосунках! Декому той піднесений стан за місяць проходить і осідає на певному стабільному рівні щастя, а декому через пів року. От і той, хто на сьомому небі починає ображатися, що як так, я таке неймовірно раде, а ти просто раде...

Запам'ятай: людина не є поганою, якщо тебе не любить або розлюблює. СЕРЦЮ НЕ НАКАЖЕШ. Це є психологічно зумовлено. От напр., ти можеш закохатися у першого зустрічного? Звісно, симпатична людина може попастися, але ти не можеш себе змусити закохатися, це не миття вікон. Так само і людину може перестати цікавити інша людина. І ніяким плачем, проханням, погрозами цього не зміниш. Тобто, якщо дуже "за живе візьме", то з жалю побуде ще з тобою, але зазвичай у почуттях це ніц не змінить.