Так, з цим я згодна, але на одне питання все ж я би хотіла отримати відповідь: не щодо того, за що нас люблять/поважають, а МИ самі за що відчуваємо гордість? Просто сьогодні я мала деяку неприємну нагоду переконувати одну кияночку і одного майже львів"янина (з-під Львова) в тому, ЧИМ САМЕ я пишаюсь і що то дійсно є те, чим варто пишатись. Тому, хочеться знати думку інших людей.

У таких випадках, п. Юлю, задається зустрічне запитання:
ЧИМ САМЕ панове жиди чи москалі ви гордитеся своєю нацією на українській землі і що тут робите і взагалі, як ви можете взагалі щось "блеяти" про гордість нації, пожираючи український хліб і користуючись нашою водою, дихаючи нашим повітрям, живлячись нашими плодами праці?.. А може б пора "домой" і піднімати з руїн "матушку-рассєю"?
А я знаю, чим я горжусь! Я горжусь неповторним мистецьким талантом мого народу. Немає ні в кого таких пісень і такого співу, як в Україні. Я горжусь науковими відкриттями українців, я горжусь, що Україна, навідміну від Росії не присвоює собі чужих талантів, я горжусь, що арії пішли з української землі і стали початком культури майже усіх європейських народів. Я горжусь, що українці - щирий і гостинний народ. А ще я горжусь, що врода українських дівчат неперевершена у світі (нехай жиди не брешуть про японок!). Я горжусь красою природи України, починаючи від суворої чоловічо-юнацької краси Карпат і закінчуючи неповторною жіночою природою Шевченкового краю.
А ще я горжусь тим, що мало який з народів так самовіддано любить свою країну і мало кого з народів так настирно намагаються знищити і ніяк не вдається. Мало кого з народів завіщось зневажають і прагнуть загарбати, розтоптати і підкорити. Вибачте на слові, "ХРЕН ВАМ!!!"

...я нині в Португалії... ця країна різнобарвна на різні нації - тут, крім португалів, багато бразилів, африканців, китайців і.т.д. ...ну і , звісно, українців...
Почну зі слов"янської зовнішності, і погоджуся з Лесею - наша нація найгарніша!!! : Аж ніяк не маю наміру підкидати дрова у расову ворожнечу, однак...наша гарна біла шкіра, виразні риси обличчя, статура тіла...я лише там, за бугром, зрозуміла, що українці - найприємніші на зовнішність

...а ще - ми розумні та винахідливі...це нам плюс, і наша, на жаль, трагедія: за кордон їдуть багато українців із вищими освітами, педагоги, медики, економісти...Ми швидко адаптовуємося до нових умов життя...

Для прикладу (розказував один знайомий) деякі португальці не знають таблички множення і дістають калькулятори... він сам не визначить площу приміщення, якщо в нього філологічна освіта і телефонує до спеціаліста...а наші можуть і вміють усе - і рахувати, і прибирати, і шити, і їсти готувати, і будувати, і вірші писати, і співати...ми сприймаємо речі глобально, а вони - вузько... Ну...це моя думка, і мої спостереження...

...і ще - українці акуратні, роботящі (і це не новина), співчутливі, добрі...ось так!!! можливо я тут далеко не всі наші "достоїнства" описала, їх можна доповнити ...

Єдине, іноземці дивуються, чому ми такі розумні, гарні, працьовиті їдемо працювати до них...

П.Лесю, щось Ви надто агресивно вже ставитесь до жидів та москаликів А я говорила про УКРАЇНЦІВ: про киянку і хлопа зі Львівської області. Вони не бачать в Україні нічого такого, чим би вони могли пишатись. От я і намагалась їм втлумачити свою позицію. І стала цікава думка ІНШИХ українців. Можливо, ще хтось вважає з українців (не манкуртів)?...
Дякую, п.Мавко, досить вичерпна відповідь. Ви там, як туристка, чи як працівниця?

Ох, шановна Нацпатріотко, по паспорту та поглядах на подальше життя - туристка, а фактично - як працівниця...

Я агресивно ставлюся до жидів і москаликів (зовсім не до росіян, як до нації), які тут живуть і зневажають усе наше національне, а ще сміють вимагати державності на свою мову. До нас три роки назад приїхав працювати японець і за три роки він оволодів українською, а цей непотріб живе тут усе життя і "оно нє понімаєт! По-русскі, пожалуйста!.." А якщо у Вас була дискусія з українцями, то є окремий гібридний сорт українського походження - "чухраїнці" (це визначення одного з відомих наших письменників. Соромно признатись, але забула, кого). Я з такими не спілкуюся. Таким "зомбі" все одно нічого не доведеш.
А їм і нема чого гордитися, що в них десь якесь коріння з України. Тим не менше тут живуть і не спішать у Рязань на "русскіє бєрьози". І сумніваюсь, що живуть у селі і тяжко працюють. "Оні - городскіє"
Сама я наполовину "москалька" (батько - з Брянщини), але готова "очі видряпати" за погане слово про Україну! У мене половина родини живе в Росії і розповідає за російську політику зневаги і презирства до українців. Чомусь... Україна ніби й не лізе до них, самі лізуть ("Накормі, хахол, Рассєю!").
Мій чоловік - художник і я часто з ним їжджу на міжнародні пленери, де присутні художники з Росії, Білорусії, Польщі і з України (Луганськ, Донецьк та ін.). Одна поїздка пролягала через Карпати і художник з Білорусії сказав: "Теперь я понимаю бандеровцев! Нельзя такой рай отдавать никому!" Хоча художники зі східної України, наслухавшись про так званий націоналізм, з обережністю з нами знайомились. А від'їжджали з захопленням про наших гостинних людей. Окрім любові до свого краю, вони не знайшли у нас ніяких шовіністично-націоналістичних настроїв.

А відносно запитання, чи Мавка туристка, а чи працівниця, то туристка - це почесно, а працівниця - ні?.. А є якась різниця, у якості кого людина перебуває за кордоном? Подякуйте Богу, що Вас доля не змусила їхати на заробітки, живете при мамі і тіштеся. Я у своєму віці вкусила багато хліба, і черствого, і цвілого. Я щаслива, що маю роботу вдома, в Україні. Багато тут "замудрих" зневажають жінок, що виїжджають на заробітки. Суть не в тому, де ти працюєш, а хто ти є. А на місці Мавки я б не звітувала ні перед ким, де і що я роблю. Головне те, про що я думаю!
А ти, Мавко, молодець!

І ще не все сказала відносно "москаликів". Мій рідний дядько, уроджений москаль з Башкирії (туди за Петра І утікали всі старовіри) за життя був одним з головних архітекторів м. Мінська, а на пенсії, не будучи православним християнином за борошно і цукор піднімав проекти з фотографій церков у Шевченковому краю, зокрема у Звенигородці і Моринцях. Спілкуючись ламаною українською, він за Україну був готовий боротися всією душею. По його смерті правили службу усі ці церкви. Зараз церкви діють, відновлені. Але мій дядько сам не поважав зазомбований люд, який тупо обирає Януковичів, надіючись на якісь матеріальні подачки. І таких росіян у мене дуже багато. Але це - не москалики і не зомбі. Це - свідомі нормальні люди, які також засуджують все те, про що ми дискутуємо. Але навіщо дискутувати між собою? Українець українця навпаки повинен підтримувати і тішитись, що є однодумці, а не викликати на якийсь дискусійний поєдинок.

СВІТОЛЯД, РІДНИЙ СВІТОГЛЯД ОТ КЛЮЧ ВІД ДУХОВНОГО РАБСТВА.

Зрадником нашої нації перед усім виступає нашпигована прогнила манкуртами, яничарами, жидо-москалями, монголоїдами, бандюками "влада", а оті, про кого пише п. Леся зомбовані, виступають лише їхніми шавками, а таких нажаль особливо у східних областях (отут у Харкові, наприклад) ой як багато. І перспектив вибратися з цього лайна зовсім не помітно. Невже пропала Україна назавжди?
Був шанс у 1991 та особливо у 2004 році, але і то був обман, що дискредитував себе як міг, а тепер все.

Хочу також нагадати, що Україна минулого тижня (15.06.10) збідніла на ще одну видатну особистість, а саме помер кінорежисер, політичний діяч Юрій Іллєнко, про що як завжди "дуже українські" ЗМІ "поквапилися" повідомити. Як і те, що його фільми теж не показують. Земля йому пухом.

Воно ніби й справді страшно. Але згадаймо: після Мазепи на цій землі жодного разу не було своєї влади - але за цей час Україна не тільки не вмерла, а й дала найвищі зразки національної культури (фольклор, Котляревський, Шевченко, Франко, ...) та національної свідомості (січові стрільці, Холодний Яр, УПА, Василь Стус, Василь Симоненко, ...).
За цей час на жодну мить не вмирала туга за волею.
За цей час, нарешті, велика кількість Українців дійшла розуміння, що суть усіх трагедій і поразок - безперервна й безпощадна міжетнічна війна, а не якісь там політичні чвари, мовні питання чи економічні реформи. Головна зброя чужих етносів - не танки й навіть не гроші.
І коли Українець остаточно зрозуміє, де його ворог і в чім його зброя, то почнеться зовсім інша розмова.

До речі, щодо української нації. Я звичайно схвалюю віру в перспективи діда Василя, хоча сам вже зневірився. Так дійсно у минулому ми теж постійно мали зрадницьку, чужинську владу, але хіба у минулому було таке, як наприклад Харків потерпає не те, що від неукраїнства, а й від засилля нігерів, в'єтнамців, китайців (вони в нас звуться "хачиками"), хіба було таке, що українські жінки отак масово народжували від них дітей, (більшість за пляшку пива або пару купюр) а таких метисів вже ціле покоління дітей за останні 15-18 років виросло і далі зростає та й з'їжджається таких з тих країн більше й більше. (я вже мовчу про кавказькі національності, нуй звичайно про москалів, вони вже тут зовсім старожили і до речі діюча влада). Дедалі частіше цих "хачиків" можна бачити на дорогих авто, бачити як вони купують квартири, які коштують захмарні ціни. І це вони ще не влада не верхи, вони просто вже масовий заможній народ у нас. Коли і як виходити з цієї ситуації, бо нинішня проблема не просто в політиці, економіці, мові, територіях а в етносах ( в переведенні (псуванні)нашої нації)). Ті проблеми розв'язуються (лись) зміною влади, міжнародними переговорами, протистояннями. А ця я хочу запитати?. Методами Гітлера, чи масовою депортацією? чи ще чимось?

Он вище п. Анатолій уже відповів. Аби лиш почули.
Пора заводити свого царя в голові. А то все Спасителя чекаємо. А дітей у чужі руки віддаємо. Оті жіночки, що метисів народжують - ото й є ті вчорашні дівчатка, яких мами дворічними в дитячі "садочки" вкинули, та й по всьому "вихованню".
Нормальних дітей треба виховувати, якщо не хочете, щоб вони, ріднісінькі, вас на смітник викинули.

Боже ДідВасиль Святі слова промовляє почуйте , почуйте,не хтось винен, а ми самі , перестаньте скиглить, то не для нас. Зробіть духовну переоцінку в собі, перестаньте поклонятись чужому , чужій духовній силі.

Прочитала пости п.Лесі і аж неприємним холодом повіяло... Я теж інноді буваю такою, але мені здається, що Ви трохи не в ту "точку" б"єте. Що я маю на увазі? В моєму пості я писала про УКРАЇНЦІВ, які спілкуються українською, мають тут коріння (один із села Львівської області, а друга народжена в Києві, а коріння мами на заході України), але він 5 років жив/працював/навчався в Німеччині, іноді відвідуючи Україну, а вона іноді їздить за кордон у відрядження. От вони, порівнюючи нашу країну з іншими, ніяк не можуть віднайти в Україні позитивів. Любий позитив України, про який я пишу/кажу відразу має критику про те, що у нас ПОГАНО в інших галузях і вои не хочуть сприймати те, що ХОРОШЕ, бо відразу кидаються словами про те, що ПОГАНЕ. От у нас і непорозуміння виходить. А москалі/жити тут взагалі ні до чого. Це - НАШІ, УКРАЇНЦІ.
"А відносно запитання, чи Мавка туристка, а чи працівниця, то туристка - це почесно, а працівниця - ні?.. А є якась різниця, у якості кого людина перебуває за кордоном? Подякуйте Богу, що Вас доля не змусила їхати на заробітки, живете при мамі і тіштеся."
Я дуже не люблю закритих/закомплексованих людей і задаю ті питання, відповіді на які мене цікавлять. П.Мавка могла і відповісти, і не відповісти. То ЇЇ справа. Відповіла - добре. ДЯКУЮ їй, що не почала оцю "сварноту" про почесність/непочесність. Я ж нічого не казали про те. Розумію, що є багато людей, які вважають зрадою України, коли їдеш працювати в іншу країну, а свою залишаєш. Я теж не прихильниця таких рішень, але я не засуджую, бо кожен обирає шлях САМ. А запитала, бо хотіла ЗНАТИ. Тепер - знаю. Всім відомо, що краще розмієш людину, коли розумієш, як вона живе, як вона діє в різних ситуаціях. Я люблю пізнавати людей, така я вже є.
Дуже приємно читати позитиви п.Василя.
Маю одне прохання до всіх, хто тут відписує: більш поважніше, будь ласка, щодо християнських цінностей і взагалі щодо християн. Дякую.

Та все гаразд... я не соромлюся, і не почуваю себе незручно, чи якось некомфортно, що я нині за кордоном не у ролі туриста, а простого заробітчанина... задали питання - я відповіла...

...це нормально - всі у моєму віці працюють, заробляють собі на хліб...

...навпаки - тут, за кордоном, я отримую більшу зарплатню, і робота мене не виснажує, як на Батьківщині (згадую свої безсонні журналістські ночі за компом...затримки зарплати і т.д.)

...у мене тут є багато вільного часу, бо робота - погодинна...

нині зайнялася малюванням картин на полотні і вивченням української міфології (з подальшим написанням роману на кшталт "лісової пісні" і т.п. )...

...я б на Україні собі б такого не дозволила б...

...а душею я завше з Україною, але з не тією, де безпардонні політики, безробіття, корупція, хабарництво, злидні......

.......а з тією, де гарні українські традиції, історія, мова, дух.....

НЕ ПОВІРИТЕ, АЛЕ ЛЮБИТИ УКРАЇНУ МОЖНА І НА ВІДСТАНІ!

так, це навіть простіше...

саме так, пане вебмайстре...

Я теж згодна з Вебмайстром. Це - доведений факт, що на відстані будь-що/будь-кого любити легше. Мавко, а Ви вже намалювали щось з картин? Якщо так, чи можна глянути?

ну ...
...я намалювала поки що лиш одну картину - найпростішу: два великих соняшника на фоні голубого неба та зеленої трави... хочу ще намалювати маки...це банально, але дуже непогано вписується в інтер"єр кухні

... вже сто років не тримала пензлі в руках...тим паче - не малювала фарбами на основі олії...

...це був просто жах ...пензлі почергово падали на підлогу ...одяг став заляпаний ... фарби ніяк не набирали при змішуванні потрібний відтінок...

але вийшло в результаті так нічого та сканувати картину якось нема можливості... там нічого особливого...

... малюнок вже третій день сохне - я от думаю: чи висохне він взагалі???

Хм, любити , а хто ж розбудовувати буде?
...скиглити на відстані дійсно просто...

і ніхто тут не скиглить на відстані....

У нас є на то депутати, щоб "розбудовувати"... нехай закони нормальні приймуть для середньостатистичного українця...

...моя присутність на Україні ніяк не добавить кількість робочих місць, не створить нормальних умов праці...не покращить життя простої людини...

я не надто значима для України...ну хіба що, як дешева робоча сила...як платник податків...
ні фіга!!! я не збираюся працювати на бездарів - наших депутатів!!!

Любити на відстані, дійсно, простіше, я з вами, Вебмайстре, погоджуюся. Але не забуваймо й, що велике здалека проглядається краще. Якщо конкретніше, то любити щось одне, не бачивши і не спробувавши нічого іншого, ще простіше. А ось маючи вибір, порівняння...
Мавко, а Ви в Україну повернетеся?

Ну що ж будемо всі у світогляді, рідному світогляді, тільки нажаль в цей час зграя нечистот і надалі обдиратиме Україну на власний розсуд. Може коли вони одне одного самі по-собі розчавлять. Що тут в такому разі іще думати.

"я не надто значима для України..."
Посмію не погодитись
Беру до прикладу СЕБЕ. Я впливаю на людей. Безпосередньо на людей в Україні. І знаю, що цей вплив буває негативний, а буває і позитивний. Іноді буває важко, іноді вже набридає і даю собі перепочинок, але потім думаю "якщо не я, то хто?.." Чим же ж я корисна тут? Я намагаюсь окультурити, присоромити людей, які плюють лушпиння від насіння на підлогу, які курять на платформах метро, які викидають папірці з вікна трамваю, які на державних роботах спілкуються зі мною не державною мовою. Це - ВАЖКО. Я вислуховую досить багато негативу. Але це потрібно. Треба ще вміти підійти, вміти сказати, вміти довести, що так не треба робити і тд. Далеко не всі це слухають, розуміють. Але за ті випадки, коли все ж я перемагаю (людина перестає поводитися по-свинськи) - я щаслива. Хай навіть та перемога на пару хвилин, поки я біля тієї людини. Іншого разу вона подумає, чи варто це робити, щоб знову до неї хтось чіплявся із зауваженнями. І, якщо б КОЖНА людина працювала в цьому напрямку - я впевнена, що люди змінили б свою поведінку. Так само тільки ТУТ, будучи в Україні, я можу пропагувати українську мову, можу пропагувати українські костюми, вишиванки, можу пропагувати життя без хабарів, без алкоголізму/цигарок і тд. Здалеку я би цього не змогла, лише будучи ТУТ. Тому, КОЖЕН українець потрібен і може зробити іншого українця кращим. Хоча є і той факт, що українці за кордоном теж можуть пропагувати українське ТАМ, можуть в якійсь мірі допомагати фінансово Україні, або ж, як Квітка Цісик, - вона зробила неоціненний вклад в українську культуру, будучи за кордоном. Тут теж є свої нюанси. Але теж є правдою те, що і в Україні треба розгрібати той бруд, що накопичився саме серед звичайних українців, де політики нічим не зарадять.

Василю...


Звичайно, що на Україну повернуся... У мене там надто багато прив'язаностей... є люди, без яких сумно тут... трохи побуду, та й приїду... Планую навіть цієї осені літаком прилетіти...

депутати то чужинці і ви хочте щоб чужинець дав те чого в нього нема, як може англієць дати українське як він англієць, в ньому нема нічого українського , цеж просто неприродньо і біда не в чужинцях, а в нас що ми своє відапи на поталу чужинцям, а самі блудемо світами.

Олександре ...а що таке світогляд?

Хочу звернутись особисто до п. Юлі-Нацпатріотки. Не ображайтеся на мене за деколи сказане різке слово. Я відношуся до вас зі щирою симпатією і ви - молодець, що "замітаєте у власній домівці" безкоштовно, а не шукаєте "панів", де це робиться за гроші. Ви є щира і смілива людина і не прикриваєтеся псевдонімами, я - теж. А те, що я деколи буваю "придурком", то цього не відняти. Але холодом від мене не віє, повірте мені! Поважаю ваші смаки і ваші коментарії відносно музичних моментів. Ви - справжня українка і справжня християнка, поважаю в людях щиру віру! А християни довго не сердяться. Ви вже не сердиті на мене?..

п.Анатолій, я й звісно в цих ділах не сильно розбираюсь (мені ще навіть 16 років нема ), але патріоти України можуть навіть бути не Українцями по національності. А любити не на відстані, але заробляти добре можна. Як ось мій тато-ПАТРІОТ працює тут на канадську фірму.