Геть, вороги, з України

Геть, вороги, з України" вийшла друком в одному з дволисткових "пісенних метеликів" (так називали колись дво- чи однолисткові друковані видання невеликого формату) на початку 1940-х років в музичному видавництві Бориса Тищенка у Відні. Цей видавець (очевидно, емігрант з Наддніпрянщини) таких "метеликів" з українськими піснями випустив щонайменше сотню, а потім (1943) ще й окремий збірник "Рідна пісня". Були це переважно співанки народні і популярні авторські. Призначалися вони для виконання під супровід гітари або гармонії в опрацюванні українських композиторів, які проживали тоді в австрійській столиці.

Ці "пісенні метелики" потрапили в той час і до мого рідного села Скородинці (на Тернопільщині), і я був одним із перших виконавців названого твору.

Мелодію "Геть, вороги, з України" подаю у цьому збірнику так, як вона збереглася в моїй пам'яті. А слова, що вже були призабулися, допоміг відтворити варіант цієї пісні, записаний на Бережанщині (Тернопільска обл.) і надрукований у збірнику Василя Подуфалого "Повстанські пісні" (Тернопіль, 1992).

Коли пісня була опублікована в одному з чисел "Світу Дитини", про неї відгукнулася відома в Австралії українська діячка і композитор Оксана Тарнавська. В листі до журналу вона пише: "... побачила в ч. 7-8/2008 пісню "Геть, вороги, з України" і зраділа. Цю пісню виконувала з моїм Молодечим Кафедральним хором у багатьох концертах у Мельбурні та інших місцевостях Австралії... Слова і музику написав молодий композитор Андрій Гнатишин, професор і диригент славного хору церкви св.Варвари у Відні".