Забута могила

Як-небудь прикритий 
Сирою землею 
Щирий син родини 
Спочива під нею:

Пробите серденько 
Кулями-стрілами, 
Не кипить крівцею 
Життя джерелами. 

І хреста немає... 
Могила чорнява 
Свіжою травою 
Уже заростає... 

Не прийде сестриця 
Поплакать на неї, 
Не знайде матуся 
Могили тієї. 

Тільки клен високий 
І плаче зорьою, 
І кропить могилу 
Чистою росою... 

Спи собі, забутий! 
Серце не озветься, 
І чесная помста 
З нього не поллється. 

Браття! Задля волі, 
Для життя родини 
Не жаль положити
Голови в могилу.

Поділитись сторінкою: