Пісня про Оксану

За рікою постріли в туманах,
І по селах згашено вогні,
Дмуть вітри із півночі, Оксано, |
В нашій неспокійній стороні...  | (2)

Що ми знали й бачили з тобою,
І страшить майбутнє, наче ніч...
Ось полинуть літа за водою,
І не буде більше теплих стріч...

А як осінь в вирій птиць поманить,
Неодмінно я вернусь назад!..
Тільки ти не вийдеш в ніч багряну
В задрімалий, опустілий сад...

Стрілянина розпочалась з шанців,
Зіллям і травою обросли...
Йшли в розвідку вечором повстанці
І тебе, розстріляну, знайшли...

В нашім краю осінь у туманах,
Від набоїв рвуться береги...
Чуєш, нарід наш встає, Оксано?  |
І тремтять, тікають вороги!..   | (2)

Поділитись сторінкою: