Чом засмутилася краса

Місяць в криниці сипле зірниці,
На русу косу впала роса.
Скажи, дівчино, що за причина,   |
Чом засмутилась твоя краса?      | (2)

Не засмутилась, не зажурилась,
Тільки задума моя пройшла,
Бо я не знаю, в якому краю       |
Пристав віночок, що я сплела.    | (2)

Моє гадання і сподівання
Несла в задумі синь-течія.
Про очі карі, з якими в парі
Була б довіку в коханні я.

Я в серці грію дівочу мрію,
Вона в діброву мне веде,
Щоб заповітну знайти там квітку, |
Як на Купайла в ніч зацвіте.     | (2)

Як на Купайла в ніч зацвіте...

Поділитись сторінкою: