Пісня про хліб

Мене в дитинстві вітер колихав,
В буремні роки, сповнені тривоги,
Мій батько у степах колись орав         |
Незаймані й пахучі перелоги.            | (2)

Лягали свіжі борозни рядком
І жайвори співали в небі ранком,
Черствий окраєць хліба з часником
Для мене - найсолодшим був сніданком.

Він восени дививсь на ярину,
На щедрість хліборобського достатку,
Не продавав, але пізнав ціну            |
І колосу й маленькому зернятку.         | (2)

Душею я збагнула ще дитям -
Втомилися у батька руки згодом,
Щоб хліб родив, а хліб – це кров життя, |
В труді политий хліборобським потом!    | (2)

Поділитись сторінкою: