До помсти

Кохана моя Україно,
Як довго була ти у сні!
Зробили із тебе руїни
Кремлівські кати навісні.

В Москві у найбільшого ката
Вино і розкоші були,
А наші змарнілі дівчата
Під тюрмами долю кляли.

Гей, слухай недолюдок Сталін,
Потонеш ти в морі пожеж!
Ти мрієш нас нищити й далі?
Собако, від нас не втечеш!

За чорні години розпуки,
Сльозу що у неньки сія,
За всі катування і муки
Відплатить країна моя!

І не допоможуть чужинці-
Англієць проклятий і жид.
До помсти, брати українці,
До помсти, великий нарід

Поділитись сторінкою: