Буття

Історія

Влітку 1997 р. Євген Єфремов (викладач пісенного музичного фольклору) зробив традиційне оголошення із запрошенням бажаючих студентів у байдаркову фольклорну експедицію. В числі тих, хто пристав на цю пропозицію був й Олег Бут (на той час студент-другокурсник кафедри композиції київської консерваторії). Рішення їхати в байдаркову експедицію стало переломним у творчій біографії Олега. Яскраві враження: вечірній спів ансамблю "Древо", походи у села, спілкування із природніми носіями фольклору раз і назавжди відвернули серце цієї творчої людини від композиції до виконання фольклорної музики. Захотілося співати в тій автентичній манері, що культивувалася ансамблем "Древо" й доживала свій вік у природньому середовищі...

Оскільки український спів має гуртову природу, виникла потреба співати з кимось гуртом. Першим товаришем по співу для Олега Бута став Ілько Фетисов, який на той час вчився на кафедрі композиції. Ілько також захопився співом в автентичній манері та став для Олега учителем співу (співав верхній голос, а Олег - нижній). Паралельно Ілько приймав участь в ансамблі "Володар". Через деякий час Бут також з'явився у складі "Володаря"...

За час творчих взаємин із Фетисовим Олег встиг з'їздити з ним та Сусанною у три піших фольклорних експедиції - на Чернігівщину, Сумщину й Полтавщину. Ці експедиції були надзвичайно вдалими з точки зору рівня майстерності записаних виконавців, репертуар, записаний в них й зараз по праву вважається золотим фондом ансамблю "Буття". Подальший творчий розвиток Бута, як фольклорного виконавця, спрямувався керівником "Володаря" Іриною Клименко.

...Важливою людиною для творчого становлення Олега був Михайло Йосипович Хай (викладач інструментального фольклору в НМАУ). Саме він спрямував творчий інтерес Бута на інструментальний фольклор й спричинив його захоплення виконанням в автентичній манері на скрипці. Олег почав вчитися у Сергія Охрімчука (першого скрипаля гурту "Надобридень") скрипкової гри. Як результат почав грав втору (скрипковий традиційний акомпанемент), на басолі (не притискаючи струн – у бойківській бурдонній манері), паралельно вчився грати й мелодію. Далі було здійснено кілька результативних фольклорних експедицій на Бойківщину, Закарпаття, на Херсонщину, які дали новий поштовх до опанування Олегом скрипкової мелодії. Здійснені записи ретельно нотувалися Олегом і негайно впроваджувалися в репертуар ансамблю "Надобридень". На цей раз партію першої скрипки грав вже Олег Бут.

Згодом у питаннях творчості між учасниками ансамблю "Надобридень" Олегом Бутом, Михайлом Хаєм, Сергієм Охрімчуком та Оксаною Бут виникли певні розбіжності. В результаті Олег та Оксана Бут в 2002 р. вийшли із ансамблю "Надобридень" для того, щоб розвивати власну інструментальну групу.

...Гурт "Буття" утворився у 2000 р. Поштовхом до утворення стали заняття Олега із Валерієм Гладунцем, який попросився до Олега в учні по співу. Спочатку Валєра й Олег співали удвох, згодом до них приєднався Василь Денисович Бут (батько) Оксана Бут (сестра). Власне, в такому складі відбувся перший виступ гурту на фестивалі Світовид восени 2000 р. У такому ж складі було записано перший аудіоальбом гурту "Розкопаю я гору" (2001 р.). Великою мірою цей альбом був результатом вуличного музикування, що "Буття" практикувало із самого початку свого існування. Пісні, що розучувалися, одразу ж апробовувалися на Андріївському узвозі. Тут вони відпрацьовувалися, після чого одразу записувалися як матеріал для аудіоальбому.

Згодом до ансамблю приєдналися ще три учасника: Северин та Кий Данилейки й Дмитро Сидоров. У такому складі в ансамблі було розучено багато ліричних пісень, а також колядок і щедрівок. Останні використовувалися для проведення обрядів колядування та щедрування. Результати колядницької діяльності гурту були зафіксовані в другому альбомі "Поклонімося" (2002 р.).

Уже в цьому складі визрівала інструментальна група, всі учасники Буття так чи інакше вчилися грати на інструментах: Олег – на скрипці, Василь Денисович – на барабані з тарілочкою, Оксана – на бубні та цимбалах, Северин – на скрипці-вторі, Дмитро – на бубні. Згодом з гурту пішов Дмитро Сидоров, а натомість прийшли Сергій Постольніков й Олександр Вовк. Сергій Постольніков в Бутті не затримався, а з приходом Шури Вовка в гурті з'явився такий інструмент як басоля. Під керівництвом Олега Шура освоїв цей інструмент і грав на ньому в Бутті до 2005 р. включно. Перші результати інструментальної гри було зафіксовано в аудіоальбомі "Ой весілля-весіллячко" (2003 р.).

2004 р. виходить аудіоальбом "Мелодії душ" (спільний проект Бутівців та родини Данилейків).

2005 р. виходить перший офіційно виданий аудіоальбомом "Життя Буття" (в якому представлена вся сучасна жанрова палітра репертуару гурту: ритуальна й танцювальна інструментальна музика, ліричні, весільні та календарні пісні Полтавщини, Тернопільщини, Гуцульщини, Чернігівщини, Закарпаття).

Взимку 2005 р. спільними зусиллями гуртів Божичі та Буття в музеї Івана Гончара було відкрито Школу Традиційного танцю. Результати цієї діяльності були зафіксовані в аудіоальбомі "Танці Буття" (2006 р.). Це інструментальний (інколи з приспівками) супровід до Гопаку, Гречаників, Картоплі, Молодички, Ойри, Краков'яку, Карапету, Баламута й ще багатьох інших танців Центральної та Лівобережної України.

Гурт "Буття" відомий в Україні та за її межами, учаcник практично всіх чільних фестивалів в Україні: Країна Мрій, Шешори, Трипільське Коло, Етноеволюція, Рожаниця, Ростоки, Рожаниця, Тайстра-чугайстра, Покрова, Орелі, Родовід, Світовид, Київська Русь; учасник закордонних фестивалів: Skamba Skamba Kankliai (Литва), Viljandi (Естонія), Mykolajki Folkowe, Українська Маланка (Польща).

Буття:

• Олег Бут – спів, перша скрипка
• Василь Бут - спів, барабан
• Оксана Бут - спів, цимбали, бубон
• Анастасія Бут - басоля
• Ірина Сосницька - друга скрипка
• Михайло Качалов - скрипка-втора
• Ярослава Чистякова - спів
• Євгенія Шевченко - спів