Відгомін

Історія

Ансамбль засновано 1990 року. Це унікальний ансамбль і за своїм складом, і за репертуаром. Поштовхом до його заснування стали зустрічі колишніх політв'язнів у Клубі репресованих, утвореному 1989 року при Львівському меморіалі. Уже тоді гуртування і зустрічі у Клубі часто перетворювалися на експромт-концерти, де звучали пісні й вірші заґратованої, але нескореної юності їхніх учасників. Це були репетиції до майбутніх виступів перед ширшою аудиторією.

Від дня заснування впродовж п'яти років керувала ансамблем самодіяльний дириґент Віра Лемеха, а згодом, до 2004 року, - Стефа Хотинецька. Увесь його склад: і дириґент, і хористки - колишні в'язні сталінсько-беріївських спецтаборів. Тож його репертуар, ясна річ, складений відповідно. Слова і музика до багатьох пісень репертуару створені в ув'язненні, як, наприклад, до пісні О. Матещук "Не забуду тюремної ночі...", або ж наисані колишніми політв'язнями згодом (наприклад, пісні Івана Говди). У цілому репертуар складав близько півсотні пісень.

З 2004 року ансамбль взяла під опіку талановита дириґент-професіонал Богдана Сімович - керівник відомого львівського хору "Нескорені". Цей крок логічно обумовлений її громадянською позицією, а також спорідненістю репертуару і патріотично-виховною спрямованістю обох хорових ансамблів, і це, безперечно, стало запорукою подальшого успішного функціонування і високого мистецько-виконавського рівня "Відгомону".

Пісні у виконанні "Відгомону" завжди звучать невимушено-природно і надзвичайно хвилююче. Хористки, не зважаючи на свій вік, по-молодечому завзято і дзвінко ніби доспівують недоспіване в юності. Словом, співають вони не лише голосами, а й душею. Вчувається в тому, серед іншого, і копітка, терпелива праця згаданих диригентів, і музичний супровід Лесі Блавацької, зокрема під час підготовки хорових виступів, і особиста відповідальність кожної хористки. Окрасою чи не кожного виступу до часу були декламації незабутньої Наталі Попович, її артистичні інтерпретації української поетичної класики, зокрема Богдана Лепкого й Олени Теліги, яких у минулому вона знала особисто.

Слухаючи виступи цього ансамблю, мимоволі схиляєш голову перед мужністю й посвятою хористок - тендітних жінок в елеґантних вишиванках, із гордо піднятими головами, згуртованих і окрилених бажанням донести до слухача, до нинішнього покоління пісню і правду покоління свого. Їхню юність знівечили, відняли емгебистські тюрми, етапи, гулагівські зони і криваві кенґіри. Але того, на що насамперед замахнулися їхні кривдники, - любові до рідної землі, рідного слова, рідної пісні, рідних звичаїв, відняти у них не змогли. Тим святим цінностям вони залишилися вірними назавжди, до схилу віку.

Із перших днів заснування "Відгомону" і до сьогодні вони самовіддано й невтомно беруть участь у численних масових заходах, які проводить Львівська спілка політв'язнів, а також виступають у навчально-освітніх закладах, інтернатах. військових частинах тощо. І не тільки у Львові й на Львівщині, але й в Ужгороді, Тернополі, на Бережанщині, у Батурині, Крутах...

Невмолимий плин часу вичерпує творчу енергію, фізичні можливості, а то й забирає зі собою багатьох діяльних хористок "Відгомону". Відійшли у вічність колишні його керівники Віра Лемеха і Стефанія Хотинецька. Нині "Відгомін" налічує менше половини свого первісного складу, проте з уст хористок продожує злітати окрилена пісня:

Джерела:
1. Лунає "Відгомін" (збірка пісень) / Упор. Сімович Б. – Львів: НВФ "Українські технології", 2005. – 48 с.

Читайте також спогади учасниці хору Омеляни Войцехович-Рафальської "Нас було десять тисяч у Кенґірі".