Ансамбль Льонок

Історія

Житомирський хор "Льонок", започаткований і очолюваний майстром хорового співу Анатолієм Авдієвським, "розцвів" наприкінці 50-х років минулого століття. Ансамбль "Льонок" має свій виконавський стиль і манеру. Основу репертуару складають вокально-хореографічні композиції та пісні Полісся, музику до багатьох з яких написав керівник ансамблю Іван Сльота.

Художній керівник та диригент Іван Сльота – український хоровий диригент, народний артист УРСР (1979). Народився в 1937 році у селі Яснозір'я на Черкащині. З 1970 року незмінний керівник Поліського ансамблю пісні і танцю "Льонок". Дружина Валентина Бартош — теж солістка ансамблю "Льонок". Відома фраза — "Льонок" — то Сльота, а Сльота — то "Льонок". Проте його талант, його особистість настільки багатогранні, щедрі і природні, що звужувати його суто до "льонової" ділянки було б вельми невдячно.

Заснований 1958 року як народний хор Анатолієм Авдієвським. Кажуть, назва колективу наснилась Анатолієві Тимофійовичу. Першому "Льонкові", судилося досить недовге життя. На початку 60-х міністр культури СРСР Фурцева сердито гримнула і недвозначно дала зрозуміти: мовляв, Україна занадто "розспівалась і розтанцювалась" за державні кошти. Результатом примітивно мотивованого наступу на культуру стало те, що поскорочували, а фактично порозганяли, близько двадцяти професійних колективів. Серед інших і "Льонок". У 1962 році ансамбль було розформовано. У першому Льонку працювала серед інших Раїса Кириченко.

1970 року був заново організований талановитим випускником Одеської консерваторії Іваном Сльотою під назвою Поліський державний ансамбль пісні і танцю "Льонок", до складу якого увійшли хорова, танцювальна та оркестрова групи.

В основі репертуару – кращі зразки народної творчості; ансамблеві, хорові, танцювальні та вокально-хореографічні композиції, створені в колективі на ґрунті українського поліського мелосу. Окрасою репертуару є народні пісні та оригінальні твори Івана Сльоти "Якби мені сивий кінь", "Ой на горі калина", "Не згорає зоря", "Ти мене замани", "Чайка степова", "Бджоли", "А льон цвіте", які люблять, знають і співають в багатьох куточках світу, а також композиції "Тополя", "Уляна", "Господиня", "Їхав козак з України", "Калина", "Ойра" та багато інших. Прихильники ансамблю "Льонок" - це переважно люди зрілого віку. Для них народна творчість має непересічне значення.

Сьогодні, знамениту пісню композитора Івана Сльоти і поета Василя Юхимовича "А льон цвіте" (звучала ця пісня й у штаб-квартирі ООН) багато людей щиро вважають народною піснею.

Достойним уваги є факт, що як і Іван Сльота так і Василь Юхимович, керуючи відомими хоровими колективами, завжди залишалися безпартійними.

"Льонок" – лауреат багатьох всеукраїнських та міжнародних конкурсів. З концертними виступами побував у Болгарії, Польщі, Словенії, Румунії, Франції, Росії, Білорусі, Казахстані, Вірменії, Азербайджані, Грузії та багатьох інших країнах.

Наприкінці 2011 було вирішено надати хору назву академічний. Це звання не лише підвищить статус ансамблю, але й допоможе йому у фінансовому плані, адже тепер артисти матимуть більші зарплати. Крім цього, з'явиться можливість пошити нові костюми для виступів, адже потреба в цьому є давно.

Пісні Івана Сльоти і Анатолія Пашкевича свого часу співала вся Україна. Вони були — та й залишаються — в числі найпопулярніших без будь-яких застережень.
Сторінки в інтернеті:
  • Ансамбль Льонок - офіційна сторінка