Олександр Сергійович Пушкін

Біографія

ШС (Шевч.сл.:)

ПУШКІН Олександр Сергійович (6.VI 1799—10.11 1837) — рос. письменник, родоначальник нової рос. літ-ри.

Вплив П. позначився на розвитку нової укр. літ-ри, на піднесенні її ідейно-худож. рівня.

П. виявляв інтерес до життя укр. народу, його історії, фольклору, використовував укр. перекази, пісні, істор. факти у своїх поетич. творах ("Полтава", "Гусар", "Козак" та ін.), написав "Нарис історії України" (1831).

Як свідчив художник І. Зайцев, Шевченко слухав вірші П., які він читав В. Ширяєву.

Ім'я П. часто трапляється у творах, листах і "Щоденнику" укр. поета. В повісті "Художник" Шевченко переказав розповідь К. Брюллова про зустріч з П., у "Щоденнику" згадував, як читав твори рос. поета К. Піуновій (12.1 1858), як слухав їх у виконанні M. C. Щепкіна (18.V 1858), К. Піунової (12.1 1858).

Шевченко високо цінував волелюбність, життєву правду й художню довершеність творів П. 12.ХІІ 1857 він писав у "Щоденнику" про велике враження від інсценізації "Станционного смотрителя".

Відома ілюстрація Шевченка до поеми П. "Полтава".

Значний інтерес Шевченка викликала тема нар. повстань у творах П. Він писав у "Щоденнику" 12.І 1858, що "отогрел губернаторским холодом обвеянную душу", читаючи "Сцены из рыцарских времен". У повісті "Близнецы" згадував "Капитанскую дочку" і "грозного Пугача". На зразок поеми П. "Анджело" збирався написати поему "Сатрап и дервиш".

Дослідники вказують на ідейний перегук цих двох поетів, вивчають вплив П. на Шевченка в галузі жанрів, віршових розмірів, ритміки та окремих образів. Вплив П. позначився й на формуванні творчої особистості Шевченка, на його розумінні великої суспільної ролі поета.

Ідейна спорідненість рос. і укр. поетів визначається тим, що П. був близьким до декабристів, а Шевченко належав до революціонерів-різночинців, які, за висловом В. І. Леніна, підхопили, розширили, зміцнили, загартували справу, почату першими російськими благовісниками свободи (див. Ленін В.І. Повне зібрання творів, т. 21, с 249).

Розвиваючи засновані П. принципи реалізму, Шевченко поглибив критичне ставлення до самодержавно-кріпосницької дійсності. Тема співчутливого зображення пригнобленої людини в творах П. ("Станционный смотритель") у Шевченка набирає гострішого звучання, пов'язується із закликом до боротьби за волю.

Віра П. у часи, коли народи "зіллються в одну сім'ю велику" ("Он между нами жил") була близька й укр. поетові ["Ісаія. Глава 35 (подражаніє)"].

З.В. Кирилюк.