Добре. Я можу поділитися. Але то не було кохання, а просто різні знайомства, спілкування, що потім переходили у телефонні дзвінки, а після цього - у реальні зустрічі. Зустрічі ці закінчилися нічим, тобто стосунки було припинено (у різних випадках ініціатива була з різних боків). Можу сказати, що найцікавішим було знайомство з людиною, якій я відразу сказала, що реальних зустрічей не буде. І ми приблизно 2 роки (з перервами) спілкувалися через мейл. З цікавою людиною цікаво скрізь!
Ще одне спостереження: все, про що я здогадувалася, спілкуючись в інеті, підтвердилося в реальній зустрічі. Тобто, наша сутність "вилазить" і через письмове мовлення
Я докладно описала?
(Мені здається, що Нацпатріотка не просто так про все це розпитує!)

До вебмайстра:
Ви праві, догодити мені важко. Але цей сайт мені подобається!

Так! Я не просто так про це розпитую. Бо маю 1 історію зі свого життя, де знайомство відбулось в інеті. І мало деяке своє продовження в реальному житті. От мені і стало цікаво: в кого ЩЕ були якісь приклади? І чим то все закінчилось?

та можна на "ти"

Нацпатріотка, а поділитися не хочеш?

Маю товариша, що через ICQ познйомився зі своєю тепершньою дружиною
Так що, по різному буває

Як романтично! Я не можу поділитись ДЕТАЛЬНО своєю історією...на жаль, бо це зачепить і іншу людину... Можу сказати лише таке: у МЕНЕ з цього ніц не вийшло...

Усе закономірно. І реальні знайомства раніше чи пізніше теж здебільшого нічим закінчуються. Чого ж чекати від "віртуальної ріальності"?

А шкода...

усілякі трафунки бувають...

Але частіше не бувають

В мене була історія знайомства, спілкування в і-неті.

Переписувалась з хлопцем у чаті. Не знайомилися, просто обговорювали теми кохання та дружби.. Через місяць такого спілкування вирішили зустрітися. Тільки при зустрічі дізналися як звати один одного. Багато гуляли, розмовляли. Кохання не спалахнуло. Зараз товаришуємо.

На мою думку, головна проблема віртуального кохання - це те, що спілкуючись з людиною ми поневолі уявляємо собі її. Так як людина здатна ідеалізовувати предмет свого захоплення, то при зустрічі ця людина часто не відповідає нашим уявленням. Після зустрічі ми просто розачаровуємося. Щоб інтернет спілкування переросло в дещо більше, необхідно знов налагоджувати стосунки, знаходити сільні риси у реальній людині з тим інтернет-розмовником. на жаль більсть людей розчарувавшись припиняє спілкування.

Саме так воно і трапляється...

Крім описаної вище, бачу ще одну причину того, що віртуальні стосунки припиняються після реальної зустрічі. Спілкуючись в інеті, люди знаходять співрозмовника, з яким цікаво, є спільні погляди, спільні теми для обговорення тощо. Але для того, щоб виникло якщо не кохання, то хоча б симпатія, - між людьми має проскочити "іскра"! А через комп вона не вдарить (на щастя! ) Тому, зустрівшись "в реалі", люди в кращому випадку можуть залишитись просто приятелями. Або можна продовжувати стосунки з розрахунку. Але це вже до кохання немає ніякого відношення.
Хоча, як кажуть філологи: немає правила без винятку!

Чому?!
Я часом як торкнуся до свого компа (металевого корпуса) - то мене так трісне, що іскри аж в очах світяться

...іскри аж в очах світяться

Для кохання це добре, але заради здоров'я треба поставити заземлення.

campanella,
а чом не уявити собі, що люди просто ще не навчилися цієї форми спілкування, тому й набивають собі гулі? Бо сам по собі інет ажніяк не суперечить, а навпаки, сприяє ГОЛОВНОМУ в людських стосунках - взаєморозумінню?
Чи це не головне?

Взаєморозуміння - це ДУЖЕ важлива річ, але не треба ПОВНІСТЮ відмітати ЗОВНІШНІЙ фактор. Часто так буває: чудове взаєморозуміння одне одного, але зовні - не тягне до людини, не подобається людина зовні, не подобаються повадки, манери і т.д. Та багато чого! Навіть, якщо обмінятись фотками - все рівно не те... Це я вже знаю із особистого досвіду...

До Діда Василя:
Згодна, що люди не вміють спілкуватися в інеті або й не хочуть вчитися. Але щось подібне можна сказати і про вміння спілкуватися в реальному житті, хоча за стільки віків мав би вже накопичитись колосальний досвід. Та чомусь це не допомагає. І кожен набиває власні гулі.

Абосолютно згодна з останньою реплікою Нацпатріотки!

Видно, що найдосвідченіший тут Вебмайстер, яким, власне, і повинен бути модератор!
Я от чомусь ніколи не торкаюся металевого корпусу компа... Мабуть, варто спробувати! Може, допоможе?

То що, виходить, кохання з першого (чи якого там) форуму - теж примара? А я думав...
Ну й торкайтесь своєї залізяки!

Ні! Ну, не все так погано! Просто деяким таланить: окрім взаєморозуміння вони ще й подобаються зовні один одному! І тоді виходить в сумі оте кохання!.. Таке теж буває!

> Може, допоможе?

безперечно!
головне - сильно захотіти!

Е-е-е, пане webmaster, не в кожного ж така напруга, як у Вашого корпуса...

я чомусь відчуваю шостим чуттям, шо у campanella вона теж непогана

Так, ДідуВасилю, кохання з першого форуму ще більше примара, ніж кохання з першого погляду

А от Вебмайстер мав би знати, що напруга скрізь однакова: 220 В!

Якось я спілкувався в одному чаті, можна сказати, жив у ньому ... Познайомився з однією панею, вона мені стала слати в лічку такі постінги - суцільна порнографія ; вона мені і те, і се....; потім мені каже - а напиши, як ти мене....

Ну , одним словом - така досвідчена жінка , років на 35.
Коли ж зустрілися в реалі - а там все навпаки, мені - 35, а їй - 16. Вона відразу і стухла.... замкнулася в собі...

Зрозуміло...

campanella,
То може кохання - завжди примара?
А якщо все ж таки воно трапляється - скажімо, з 14-го погляду, - то може й на форумі, хоча б на 28-му, гляди здибаєш?

Кохання не потребує слів. Слова його тільки відлякують і з часом знищують. Залишаєтся лише звичка.

ДідусюВасилю,
не вірю я в це. Допускаю, що в інеті можна познайомитися. Але для кохання потрібне реальне спілкування і реальні стосунки (в усякому разі для мене). А сидіти перед компом, незнати що собі уявляти і тим тішитись... це якось ненормально...

Кохання без сексуальних відносин - пусте слово.