До Lemko з побажаннями "щастья в лічной жізні"............

Можливо, у вас на лемківщині і підмінюють одне поняття другим, а у нас, в тих, що закінчили українську філологію Львівського Державного університету ім. І Франка, це все одно, що сказати "ноги", маючи на увазі "дупу". Хоча вони з неї і ростуть...

Дуже дякую Lemko. Справді. Саме це я і мала на увазі.
А мене тут уже так пообзивали і сказали, що не варто влазити в розмову старших, що я вже й не знаю чи вартує далі щось писати. Баба Текля, справді образливо....
Я теж людина. І теж маю право на висловлення власної думки. Подобається вам це чи не подобається.

Крім того, мені теж одинаково зрозуміло усі попередні пости. Не знаю, чому Іванціва одні влаштовують, а одні - ні!!!

Господь дав людям мову, щоб вони могли спілкуватись і розуміти одне одного - їх бажання, наміри і таке інше. Людина ж замість того, щоби мову удосконалювати, спрощує її. Це знаходить вираз у використанні сленгу та слів іншомовного походження, які несуть менше вимовне і смислове навантаження, аніж є у рідній мові.
Ми, як одні з тих, хто використовує у своєму спілкуванні мову, як засіб для порозуміння, повинні зауважити, що таке спрощення веде до деградації мови і, в решті решт, зникнення її.
Тому не має потреби у своїх висловах здаватися розумнішим за співрозмовника, а вести діалог просто і зрозуміло, не зважаючи на те, що деколи думка випереджує слово. Це, можливо, не так важливо для спілкування віч-на-віч ("слово, як горобець, вилетіло - не впіймаєш"), але коли пишеш, то потрібно бути уважнішим, адже людина може перечитувати адресоване їй по кілька разів. Особливо, коли думка зформульована не чітко. І ображатись тут - смішно. Ми не в дитячому садочку.
А на рахунок "пообзивали", так це вам приснилось, мадам.

Дозвольте встрягнути і мені у вашу розмову.
.......Не знаю, чому Іванціва одні влаштовують, а одні - ні!!!.....
Очевидно, що одні пости написані простіше і зрозуміліше, а інші надумано.
Я вже колись говорив, що перша думка сама найправильніша і нехтувати нею не варта. Бо коли мозок починає обмірковувати те, чи інше питання, - то в результаті тільки заплутує істиний стан справи.
Перша думка - від серця, від душі. А вони рідко коли помиляються............

===Може в тебе хвора уява? ===
Якщо для вас це був би комплімент, то тоді все зрозуміло.
Мені ж прикро таке читати в свою адресу, тільки тому, що хтось неправильно зрозумів мої слова. Отже, мені нічого не приснилося.

По-моєму в моєму пості навіть думати над нічим не приходиться і написаний він був саме так як ви і рекомендуєте - від серця, від душі, те перше, що народилося в голові після перечитування теми.
І недоброзичливого в ньому я нічого не бачу, то чого ви даремно мені псуєте настрій?

Вибачте, що встряла вчора у розмову і комусь моя репліка здалась якоюсь не такою... Кожен пише, як може, чи вважає за потрібне (моя форма викладу зумовлена, очевидно, віком і професією). Але, на мою думку, для спілкування на форумі більше значення має зміст, а не форма.

Я так зрозуміла, що всім все одно ніколи не догодиш. Тому тепер постараюся не звертати уваги на подібні закиди. І настрій у мене уже хороший

От і я скажу.
Нехай хто як вміє, так і пише. А кому щось не зрозуміло, то нехай перепитає. Тоді і настрій у всіх буде, і ніхто не ображатиметься. Ну, а якщо хтось і повне (як я вичитав тут одне добре порівняння) дуб-дерево, то тоді просто "не звертати уваги на подібні закиди", як і каже StarochKa.

До campanella
Зміст без форми нагадуватиме перелік основних подій. Для розвитку "солов'їної" все ж пропоную висловленому придавати форму.

До StarochKa
А і не потрібно нікому догоджати. Кожен вправі мати свою думку - єдину і непорушну.

Повністю погоджуюся. Дякую за підтримку.

Все буде добре... Все і є добре...
Мир вам!

До Ярослава:
Абсолютно в Вами згодна. Просто мала на увазі не повну відсутність форми, а першочерговість змісту Але це дрібниці. Подальше ж заглиблення у дані категорії - це вже філософія!

До campanella:
Взагалі-то я прихильник філософії і рахую, що в темі з такою дотепною назвою як "Кохання з першого форуму" є про що поговорити. Поговорити, власне, на теми віртуальної дружби, захоплень, а, можливо, кохання. Мені, людині старшого віку, здається трішечки кумедним ця переписка, що стає невід'ємною частиною життя співрозмовників. Причім, реальне життя стає для них чимось другорядним, ілюзорним. А основне тут - в Інтернеті. І сперечатись на цю тему - марна справа.
Я зараз дозволю собі сказати, що це є своєрідна хвороба і ми подивимось на реакцію...

До Ярослава

Не можу погодитися, що зацікавленість до такого роду форумів можна називати хворобою...
- через те що, незважаючи ні на що, форум залишається способом спілкування, тільки формат інший...
- у форумах (і інших засобах спілкування через інтернет) практично повністю стирається вікова різниця між людьми.
- у форумі можна висловитися, так як би ти в реальному житті ніколи не сказав. Іноді досить жорстко, а іноді навпаки дуже улесливо. Часом можна спілкуватися досить сороміцько, що теж дуже відрізняє інтернет від реального життя. Тут, свого роду, зтираються певні психологічні бар'єри. Нажаль, бувають індивідуми, що відверто хамлять, не маскуючись, що є наслідком усунення тих самих психологічних бар'єрів.
- У форумі можна подумати над тим як сказати ту чи іншу думку, які слова підібрати, висловитися саме так як ти сам цього хочеш. (І не дуже переживати, що тебе дехто не розуміє )

На мою думку кохання через форум (Chat, ICQ, MSN, Skype, і інші засоби того чи іншого спілкування через інтернет) не можливе! Можна лише домовитися про зустріч в реальному житті, а тоді вже як піде . А спілкування в інтернеті хлопця і дівчини може бути не більше як захопленням.
Це як іграшка - бавимося нею доки не набридне.
Набридла, чи з якихось причин перестала працювати (в даному випадку - відповідати на повідомлення), шукаємо іншу іграшку.

І хіба забаки іграшкою - це хвороба?
Таке от віртуальне життя.

Воно як дивитись. Для СП і ДСП це справді виглядає хворобою, і то підступною, бо поступово підмінює справжнє спілкування. Мовляв, віртуальність замість реальності...
Але що таке справжнє спілкування? Тілесне наближення? Візуальні спостереження? Фізіологічні вправи? З погляду тих самих СП і ДСП, кохання-милування на пероні чи ескалаторі метро не менш огидне, безглузде й виснажливе, ніж на форумі. В цьому є своя правда. Та тільки за цією логікою будь-які залицяння, будь-які форми знайомства можна засудити як неефективні.
А якщо спробувати дивитись неупереджено, то знайомство через форум (саме через форум, а не через сайти для знайомств!) може стати найвишуканішою культурою добору собі пари, бо розкриває в першу чергу ментальний, душевний світ учасників.
Звичайно, для тих, хто вище поціновує інші складові частини своїх партнерів (Іванціву привіт!), форум є дещо незручним і заповільненим механізмом, отож їм, буває, й не йметься...

Панове!
Ноги з дупи не ростуть! Це нонсенс!
В ембріогенезі людини вони мають різні зачатки!

До Ярослава:
Не хочу сперечатися, але не можу погодитись з тим, що переписка на форумі є "невід'ємною частиною життя співрозмовників", а "реальне життя стає для них чимось другорядним, ілюзорним". Таке спілкування, на мій погляд, скоріше просто забава. Іноді лише для розваги, іноді вона має певне пізнавальне значення тощо.

До ДідаВасиля:
А що таке СП і ДСП? Просвітіть, будь-ласка

Люба campanella! А ви почитайте ось що:
Ніколи б не подумала, що я ТАК підсяду на інет і на ЦЕЙ САЙТ зокрема... ЯК ВАЖКО!..
Це текст Нацпатріотки кількома постами вище. Це усього-навсього фрагмент з одного життя. Я мав на увазі не тільки наших форумчан, а взагалі - відвідувачів Іне-ту по світу. Адже в багатьох прогресивних країнах світу людей уже лікують від захоплення компютером. Причому, рахується, що захворювання це досить серйозне.
А ми з вами і не сперечаємось. Так - розмовляємо на цікаві теми. Розкачуєм, так би мовити, забаву пізнавального значення.

СП - старі перуни (це такі... ну, ніби язичницькі боги; а може волхви). А ДСП - дуже старі перуни...

От що значить зрозуміти необхідність усіх частин тіла. Зокрема, чого? Правильно! І дідусь Василь дає таку акуратну ссилку, на що? Вгадано! Цілком свідомо пропускаючи літеру "д" у слові "перуни". Тепер дідів текст з СП і ДСП набуває змісту і все стає на свої звичні місця! Ура!

До Ярослава:
вже й люба?!?

До ДідаВасиля та Іванців:
красно дякую за детальні тлумачення!

Ну, тоді так: Віртуально-люба campanella!..
Так краще?

Дозволю собі з"явитись, НАРЕШТІ!!!
Доброї ночі, ДРУЗІ!
Ви навіть не уявляєте, що було зі мною...
Троха вище згадувалось про залежність від інету. Так, це реальна залежність, так само, як залежність від солодкого, від гарної музики, від відчуття того, що ти кохана і т.д. Тобто, окрім інету - є ще БАГАЦЬКО речей, від яких у нас є залежності - і це нормально.
Перших 2-3 дні у мене була досить сильна "ломка" , але потім попустило!
Я так рада бути знову разом з вами!!! Якщо б могла - розцілувала б!

Хіба ж це нормально - втішати свою ломку в той час, коли Природа й Бог поклали людині спати?

Іванціву:
А бодай Вас комар за... губу вкусив, як ото Ви мої думки фальшуєте. Де ж би хто сумнівався в необхідності ВСІХ частин тіла? В тому числі й тієї, що поєднує ноги з головою. Вам вона чомусь не дає спокою - дак хіба ж це підстава, щоб отак підсвічувати знизу моїх волхвів? Певна річ, вони тим органом користуються при нагоді, але ж не для кохання. А у нас тут розмова про кохання, та ще й з першого форуму. Поважайте тему й не перебивайте людям суто духовне спілкування.

До Нацпатріотка
Я так рада бути знову разом з вами!!! Якщо б могла - розцілувала б!
Там по темі анекдоти Іванців розповів анекдот, який торкається його улюбленої теми, сам не підозріваючи, що ця тема торкається безпосередньо мене (от молодчинка! так дєржать!). Анекдот цей про поцілунок. Перечитай його собі, дівчино.
Але я обійдусь якось без твоїх поцілунків.

Для ДідусяВасиля
...тим органом користуються при нагоді, але ж не для кохання.

Я зрозуміла ваш тонкий "намьйок". Йшлось про мене. Тобто про мої вподобання... Помилочка! Бо не одну дівчину я знавала, що користувалась власне вищесказаним для кохання і не тільки при нагоді.
Бу-ги-ги!

Бабо, я казав про волхвів та про дуже старих волхвів. А в Ваших "дівчатах" я, звиняйте вже, ніц не тямлю й зовсім не мав їх на увазі. Якщо ж зачепив якусь делікатну струну, то ненавмисне, - вибачайте.

Струна дійсно делікатна (хто не знає про це), але навіть і не починаю, бо тут Іванців, певно, тільки те і робить, що чатує на слушний момент.
Всім привіт! Як почуваєтесь? Опісля віртуального парування.
Бу-ги...

До Ярослава:
Взагалі-то не краще... Я більше реалізм полюбляю...

і спробуй тут догодити...

Оце правда!
Але чомусь ніхто не хоче поділитись досвідом з приводу того, ЯК закінчувалось "кохання", яке починалось в неті? Чи так прикладів ні в кого немає?