А ви, пане Худий, спробуйте. Мислеформами.

Чому не відповідаєте? Рівно дві години (з 17-04) не відповідаєте.

Висновок:
кохання з використанням мислеформ на даному етапі розвитку для вас незбагненно.

То кохайтеся як вам хочеться.
Кожному своє.

"Кожному своє"
Напис на воротах концтабору, в якому спалювали людей.
Ви що, - фашист?

Ви будете здивовані, коли довідаєтесь, звідки взялось це речення.
Зустрічне питання.
Ви крім цього латинського вислова, ще якісь знаєте?
То викладіть їх та навпроти кожного поставте свій ярличок.

Мені здається, чи на форум зайшла людина із середньою будовою тіла і РОЗДВОЇЛАСЬ!!! на Худого і НЕхудого....

Ні, шановно дівчино.
Це принципово різні люди.
Один веде себе як ментальний агресор без жодного натяку на повагу до незнайомих йому людей, яких він вже охрестив "купкою шанувальників", але йому майже миттєво віднайшовся опонент, який зацькував цього "хижака-початківця"
Навряд чи це шизофренічне марення однієї людини, такого собі Джекіла та Хайда.

Хижаки й паразити насправді дуже корисні, навіть необхідні. Коли б їх раптом хтось вилучив із земної біосфери, то решта живих організмів і біосистем швидко загинула б. Так каже біологічна класика.

Цей потрясаючий феномен мало хто усвідомлює з належною глибиною. Ми ніколи не збудуємо омріяне штучне суспільство загального добробуту, бо закладаємо в самісінькі його підвалини СОЦІАЛІЗМ - установку на те, щоб усім було добре. Це дуже солодко звучить в ідеологічних мареннях, але ж брутально суперечить вищезгаданому біологічному законові. А біологію ще ніхто не відміняв.

Тож кохаймося, як казав ззагарячу Данило Яневський. Потім він злякався й замовк, бо побачив, що кохання не захищене від хижаків. Даремно. Хижаки оздоровлюють кохання. В тому числі й форумне.

Кохаймося. Когось може й з'їдять, але якщо кохання продовжуватиметься, то нехудий скоро схудне, а худий взагалі... покине форум. Від заздрощів.

Згоден з вами, діду
Тож вітаймо філософію, яка дає інструмент розуміння чинників буття.

...а худий взагалі... покине форум. Від заздрощів.

Від співчуття.
Прийміть їх...

Ридаю.
Від сміху.

Був би радий розповісти вам про свою Історію, але вона в мене поки що не трапилась.
Згоден з тим, що варіант знайомства в реалі після спілкування в форумі, чаті, ISQ, Skype це набагато краще, ніж навмання вивчати численні анкети на сайті знайомств.
Звісно, зовнішність жінки для чоловіка має значення. Але з власного досвіду скажу, що після того, як з жінкою проживеш деякий час, зовнішність вже не здається такою визначальною для того, щоб відчувати до неї потяг.
Зовнішність - це як перший замок до якого ключ (тобто власні уподобання) може підійти блисковично, або трохи згодом. Головне, щоб не було інстинктивної відрази, проти якої інколи навіть інтенсивне інтелектуальне спілкування та самопожертва заради кохання може не допомогти. Це моя думка.
Якщо це відбулось, то тому, хто кохає, потрібно, напевно, змиритись з таким нещастям.
Якщо вже перший крок пройдено, далі вже набагато легше. Хоча неприємні несподіванки можуть бути. Наприклад, прихована зневага до співрозмовника тільки тому, що він/вона виявився з іншого соціального прошарку (однаковою мірою на це неподобство хворіють як жінки так і чоловіки).
Хоча, як чоловік, я вважаю, що ми менше звертаємо уваги на статусні атрибути співрозмовника. Може це тому, що жінки більш реалістичні по-справжньому?
Ну добре. Хай там як, але початок реального знайомства через форум - це непоганий варіант для одинаків, яких розкидало по містам та селам нашої України

> Хоча, як чоловік, я вважаю, що ми менше звертаємо
> уваги на статусні атрибути співрозмовника.

Та не думаю.
За моїми спостереженнями, статусним атрибутам приділяється дуже мало уваги в обох випадках. Чиста практичність є рідкісною. (І до речі, хоча чиста практичність - це погано, але бувають ще гірші принципи).

Основна увага приділяється зовнішності, характеру, уподобанням з одного боку та довгому язику - з іншого. Здогадайтесь, коли є перший варіант, а коли другий

Ну от я к приміру, люблю, коли у співрозмовника є хороша, гарна зовнішність, м'який при м'який характер, коли людина спокійна, добра, чуйна, ніжна, талановита, скромна, не скупа, відверта, надійна, з широким світоглядом, політично добре підкувана, майстрова, люб'яча тваринок і діточок, не заядла, мовчазна і дружелюбна. А коли має довжилезний язик, як помело, і всюди всіх перебиває чи доповнює, тоб то завжди залишає за собою останнє слово, то така людина кожному не є дуже приємна. Бо це не дуже гарно, коли довгий язик. Може це добре, коли треба вилизати з банки вареня, а коли при розмові, то це погано. Я стрічаю багато різних людей, коли розношу пошту і бачу це все. Добре і не дуже добре.

Досконало, поштарю, досконало! Правильно розумієш ситуацію. А я додам спеціально для тебе, друже, що дії таких людей, котрих ти описав в своєму відвертому пості в простонародді називаються «лізти без мила в дупу». Ось так, чоловіче. Тепер хоч ти второпав, що нормальний народ, ну, той, котрий без відхилень, зовсім не скриває своїх вражень і асоціацій по темі задньої частини тіла.
І ось тепер я попрошу тебе частіше заглядати в тему «Трішечки про секс… і не тільки» і ти відкриєш для себе, а втім і кожен завітавший туди, необхідність і чудовість інших частин людського тіла, - цього справжнього витвору Божественного Творіння і Мистецтва.
Ласкаво просимо!!!

Доречі, якщо повернутись до теми: http://kim-pennock.livejournal.com/profile - особисто зна'мий з цією сім'єю.

По темі: kim-pennock.livejournal.com/profile
Бідний, нещасний, загублений, кінчений маленький хлопчику! Як мені тебе шкода! Не встиг народитись, а вже помер...

? це ти до чого?

Є така пісня:
"Двадцать пять, двадцать пять, -
импотенция опять!"

Якщо історія хлопчика правдива, то дійсно йому можна тільки поспівчувати... Хоча, може усе і не так запущено

А щодо "статусних атрибутів"... Загалом їм, можливо, і не надають великого значення. Але якщо "статус" жінки вищий, то чоловікам це зазвичай не подобається.

Вибачте, але я чогось гумору не розумію...

З чого ви взяли, що хлопчику потрібне співчуття?

Ви знаєте, люба campanella, цей хлопчик трошки підросте і я впевнений: зустріне (в Неті) таку саму дівчинку, а від спілкування на форумах і чатах народиться у них така собі віртуальна дитинка, бо в натурі їм буде не до того і не буде, так би мовити, чим це зробити по людськи. І будуть вони виховувати своє "дитинча" не відходячи від компів. І будуть вони щасливі.
Нагадайте мені, як називалась та байда, що продавалась у вигляді брелків-не-брелків, яку потрібно було годувати, доглядати за нею, інакше воно здихало. Ну, ви мене зрозуміли...
От така історія одного кохання.

2 Іванців

Ви перебільшуете. Я особисто знаю цю сім'ю в ній не сповідують культ компьютера, а інтернет лише засіб обміну інформацією, не більше. Коли я при ходжу до них в гості, то дитина бавиться звичайними дитячими іграшками і розвивається цілком нормально, батьки приділяють велику кількість уваги всебічному розвитку дитини. Блог веде мати хлопчика, яка є кандидатом філологічних наук і займаеться танцями, а не сам хлопчик.

Доречі, якщо вже пішла розмова про інтернетзалежність, то треба зауважити, що її причиною є не інтернет, а соціальні проблеми від яких людина ховається в інтернеті. Інтернет - це спосіб обміну інформацією не більше і не меньше, і не треба з нього чорта робити