О! Бабуся вже по польськи заговорила? Молодець! Що значить живе на Дикому Заході!

п. Сумко,

Справді є таке право, навіть обов'язок (хоча б перед дітьми) - скинути, згребти всю ту пащекувату собарню до помийної ями та наставити до державного правління совісних і розумних людей.

1. Де Ви бачите ту силу, яка згребе до ями негідних?

2. Де Ви бачили негідників, які так собі просто підуть до ями? Не забудьте, що це найхитріші, найспритніші і найпідліші - тож спробуйте їх спіймати або перехитрити. Яку б Ви святу державу не вибудували - вони без мила пролізуть до головного корита.

3. Отже Ваші кроки?

Або: революція (коли допече, почнеться сама собою)

Або: для початку - ініціювати Всеукраїнський референдум щодо внесення змін до виборчого законодавства, правових актів щодо статусу вищих посадовців. І хай тільки спробують зробити з волею народу те ж, що і в 2000! (Та то - величезна робота - назбирати достатню кількість підписів)

Я, правда, чесно маю признатися, що за типом темпераменту - об"єктивно - до активної організаторської роботи, якщо Ви це мали на увазі, кажучи "Ваші кроки", ніколи хисту не мав . А змінювати власний темперамент по бажанню, на жаль, неможливо.

Жоден з опитаних мною знайомих не проти того, щоб депутати обиралися в територіальних округах.
А щоб не було такого гармидеру, як до реформи - довести до пуття закон про політичні партії: тоді і їх стане, як і має бути, штук 10 (коли при створенні і реєстрації дотримуватимуться таки всі вимоги). Кандидати обиратимуться шляхом самовисування, більшість з них належатиме до якихось партій. Так, позапартійні будуть, та це нормальна практика. Після виборів формуватимуться таки фракції партій - причому має бути встановлно мінімальну чисельність фракції. Імперативний мандат відмінити, бо за мажорит. системи він не має сенсу, але за перехід туди-сюди з фракції в фракцію депутат ризикуватиме своїм мандатом, адже виборці на місцевому референдумі отримають змогу відкликати "надто активних" в будь-який час.

Для організації ініціації референдуму має бути створено відповідну всеукраїнську громадську організацію

==Для організації ініціації референдуму має бути створено відповідну всеукраїнську громадську організацію==
Як казав мій тесть: "треба" не робить. Бедете робити - я підтримаю.

Привіт, Незіванців! Це я, Іванців. Якесь ім'я у тебе чудернацьке. Чи це натяк?

"Як і очікувалося, «глибинний» сенс призначення гловою Держархіву України екс-нардепки від Компартії Ольги Гінзбург - в приховуванні від українців правди.
Отже, в своєму телевиступі Гінзбург заявила, що збирається втаємнити архівні документи, що стосуються злочинів комуністичного режиму проти українців. Вона вважає проблемою, що майже всі архівні фонди (за винятком 3%) вже відкриті для всіх охочих. Зокрема, Гінзбург хотіла б повернути гриф «Таємно» документам про право власності на землю і інше майно, експроприйоване більшовиками в українців за радянських часів. Ставленик КПУ в уряді Януковича також проти обприлюднення списків прізвищ тих діячів, які за часів СРСР брали участь в репресіях, оскільки (цитата) «це може нашкодити їхнім нащадкам».

Ясна річ, що комуністи нікому не віддадуть свій «історичний» привілей шкодити як «нащадкам», так і сучасникам. Але і це ще не найсмачніше у висловах Гінзбург. Головний архівіст країни заявила, що не бажає передавати хоча б деякі архівні документи в київський Музей радянської окупації, оскільки вважає цей музей «за непотрібний для України».

Цитата: «Такого музею не повинно бути у нас в країні взагалі, тому архіви не давали матеріалів для цього музею. Якщо вони звертатимуться, то я поставлюся до цього абсолютно негативно. Абсолютно негативно! Кому це треба? Моєму поколінню це не треба. Якому поколінню треба розповідати про комуністичну окупацію?!»

Так, її поколінню це вже не треба. А про наступні думати - то це зрадити ідеалам компартії. Як можна!

Ну, нічого. Є такі, як Ви; є такі, як Я; і є ще багацько людей в Україні таких! Ми - все будемо пам"ятати!

Сумко, ви говорите багато вірних речей.
А я вбачаю проблему не в діагностиці проблем (це ми вміємо - заговорити проблему так, що потім тільки революція потрібна, щоб її вирішити), хоча й це потрібно.
А в тому, що серед українців нема згоди в тому, в якому напрямку повинна рухатись держава.
Тому що від вибору стратегічних напрямків залежить перелік інструментів, які можуть використати всі гілки влади, щоб організувати поступовий рух. Поки що я постійно бачу лише подеякі намагання працювати системно над зміцненням української держави в гуманітарній та економічній сфері, але політична метушня та галас душать ці наміри в зародку.
Ті люди, яким я за це докоряю, стверджують, що все буде добре і що вони неодмінно візьмуться до справ, коли отримають владу (неважливо яку, але хоч яку-небудь ВЛАДУ)
Але, на жаль, часто-густо буває так, що коли людина отримує владу, то її енергія чомусь перетворюється на хапальний рефлекс.
Тому маю надію на зміну політичних поколінь. Хоча кого ми бачимо на горизонті? Сина Богатирьової? Сина Януковича? Сина Ющенка? Я б не довірив цим мажорам навіть 500 доларів (маю декілька сумних випадків у своєму житті спілкування з нащадками наших "недоторканих").
Тому я вважаю, що якщо такі як Сумко не будуть шукати собі подібних та об`єнуватись у політичні або громадські організації з власними програмами розбудови держави - ми будемо й далі сидіти в різновекторному болоті.