Хочу відмітити вірш І. Калиниченка (Гориславця). Невдало десь колись з ним пожартував, не хочу, щоб Ігор ображався. Вірш - сила! Живу на Львівщині і їхнє Євро дістало конкретно. А ще уявляю собі, що людина, яка живе на Сході України, має такий здоровий і добрий глузд. Уявляю, як йому важко спілкуватися. Те саме скажу за Олександра і за NNN з Пєрьмі.
Колись думав, що тільки на Заході свідомі, а на сході - одні зомбі і москалі. Але переконуюся, що це не так, а отже нема чого ділити Україну на Захід і Схід.
Геть політику провокаторів! Україна єдина!

Не пригадую, чесно кажучи, вашого жарту. Будемо вважати, що нічого не було.
Свідомі люди на Сході України є. Їх не так вже й мало. Просто більшість з них в громадських місцях та на роботі користується зазвичай російською мовою, і через це ви не зможете визначити їх з першого погляду. Скільки таких людей, наприклад, у моєму Запоріжжі - сказати не можу. Напевно, тисячі. Також не раз був свідком того, як за українську Україну щиро вболівали деякі румуни, болгари, вірмени, татари і навіть росіяни!
Думаю, що наша головна проблема не у відсутності свідомих людей, а в їхній роз'єднаності, розпорошеності. Якби їх об'єднати, впевнений, що їхній сумарний потенціал виявився б куди більшим за потенціал бидла, маргіналів та інших несвідомих осіб, і ми через доволі короткий час мали б зовсім іншу країну.
Галичан люблю мабуть більше за всіх українців. Напевне через те, що вони найбільш свідома частина української нації. Але й серед них всякі люди зустрічаються. Наприклад, галицькі сепаратисти, що хочуть відокремитися від України, або такі унікуми типу однієї пришелепкуватої депутатки львівської облради, яка під прицілом телекамер казала дітям у дитсадку, що якщо вони будуть називати себе "Мішами" чи "Альонами", то їм доведеться пакувати валізи і їхати до Москви.
Отже, треба шукати ключ до об'єднання свідомої, патріотично налаштованої частини суспільства. Але як це зробити, коли українцям з-за деяких рис свого менталітету об'єднуватися неприродно і важко? А вороги не сплять...

Щодо моєї творчості. Не вважаю себе особливо талановитим поетом, але час від час з'являються вірші, які подобаються людям, як наприклад, ось цей. Кому буде цікаво - ось сторінка про мене, на ній знайдете посилання на сайт, де можна прочитати мої твори
http://www.pisni.org.ua/persons/2480.html
Не сприймайте це за самопіар та за рекламу. Буду радий, якщо хтось знайде для себе щось корисне. Як сказала одна видатна поетеса: "слово - моя ти єдиная зброє!"

Повертаючись до теми, започаткованої Лесею.
На початку я давав посилання на благодатний вогонь, що сходить у Єрусалимі на Паску. Дід Василь слушно зауважив про неоднозначність цього питання.
Ось досить об'єктивна стаття про "благодатний вогонь". При чому, - розміщена на церковному сайті. Суть її - дійсно, як казав дід Василь, чудовне сходження вогню є проблематичним.
http://poltava.adam-i-eva.com/church/fire.html
Але по вірі дається кожному.

Я теж приєднуюся до враження віршем п. Ігоря щодо "євро". В нас у Харкові основним плацдармом цього є стадіон "Металіст". Років з три тому там була повністю реконструкція той же євро ремонт (автоматичні двері, санвузли, інші сучасні зручності). Як тільки почали готувати це "євро" всі ці зручності знесли/ зламали і почали переробляти по новій. Найняли іноземців (німців, поляків, турків здебільшого і платять їм скажені гонорари (понад 50 тис грн. на місяць, годують, поять та забезпечують у люксах перебування їхніх офіційних представників, які зверхньо поглядають на наших та нахабно (здебільшого поляки) промовляють "украинские хрюши", це на тих найманих місцевих батраків, що виконують такі ж ремонтні роботи за копійки. Блохастим туркам, у свою чергу постійно не подобаються наші апартаменти, їжа тощо. А взагалі з'їдеться тут усяка... та навезе нам іще хвороб і усякого лайна ніби у нас його не вистачає.

...а Україна мовчить і терпить!..
Її хата скраю! Вона готова усіх годувати - і свиней-депутатів, і свиней-європлеканців, і свиней провладних зеків.
Те, про що ми тут теревенимо, цим свиням до с...ки. Допоки повне їхнє корито, доти і будуть звідти чавкати. Якщо воно спорожниться, тоді тільки рила свої підіймуть.
Але ж Україна - це ненька! А ненька - це самиця-годувальниця зі своїми материнськими інстинктами і тупими зазомбованими виродками.
Хтось вдаряється у патріотизм, хтось записує себе у характерники, хтось горланить патріотичні пісні (про що?..), але, в результаті, - це все зазомбовані виродки тієї ж самиці-годувальниці, а не УКРАЇНИ, яка була 400 років тому, де...
...ох, навіщо це комусь?..

Що ви пропонуєте?

Як на мене теж влучний вірш, випадково знайшов його в інеті, автор не відомий, не пам'ятаю під якимось специфічним ніком у коменті новин виклала хоч російською, але влучний який. Може хто вміє перекладати, з російської як, наприклад, п. NNN якщо звичайно буде бажання.


ДОНЕЦКАЯ ВЫГРЕБНАЯ ЯМА (невідомий)

Семён Битый Табачник? Янукович? - лишь лишай,
Лишь корочка на раковой саркоме.
Не плач дружок, не ной, не вопрошай -
За что такое "счастье", и доколе?

Таков народ, вернее нет его -
Опарыши в отбросах копошатся,
Кто пожирней повысосал дерьмо -
В "элиту" повылазил поякшаться.

Народ — убит. В земле лежит народ,
Составами на гибель "раскулачен",
Россией выбит в тридцать третий год -
Костьми в оврагах — зверя путь означен.

И сорок пятый не последний год,
Гулял топор Кремля над головами -
Под корень изведён казацкий род,
Народа нет, лишь тень его меж нами.

Безмозглое, безглазое дерьмо -
"Совок" российский пёр через границы,
Злословное совком плодилось чмо -
Дебильный взгляд, изжёванные лица.

Власть избирать допущено оно -
Безумная с гранатой обезьяна,
Говно голосовало за говно -
За лихолетье сорного бурьяна.

И как минули миллиарды лет,
Пока амёба шкурою покрылась -
Жить-пережить нам горестей и бед,
Чтоб Украина к свету возродилась.

Ну а пока — ТВ продажный ор,
Бл..дей бесстыжих властная орава,
Мадам в борделе - "несудимый Вор,
И зам его седая шлюха "Вава".

Быть может детям - хоть чуток взглянуть,
Быть может внукам — жить в другое время,
Тебе ж, дружок, земной заказан путь -
Нести "совка" пожизненное бремя.

Мабуть що Семён Битый - то й є автор (під псевдо, звісно). Без цих слів перший рядок струнко стає в ритмічну колону.
А я б не дуже радів цьому віршу. Це теж інформаційна торпеда. Проти Українців. Нас переконують, що нас немає. Чули вже не раз...

Суперовий вірш. Діду Василю ніхто не радий цьому віршу, але якщо і в Карпатах є досить дебілів, що хотять до росії, то що можна сказати про Схід?
Це не означає, що українців немає, а те, що вже майже винищено потворами український генофонд - це так!
Україна - це маленька Атлантида, тільки покарав її не Бог, а диявол...

Хто покарав і за що?
Таке питання в Українському домі поставили з залу найпреосвященнішій особі, котра саме читала проповідь і благословляла цілу конференцію.
Висока духовна особа відповіла: "Це Господь покарав нас за гріхи наші". Зал стримано загудів, але так ніхто й не спитав - а за які ж такі гріхи? Чим ті гріхи тяжчі за гріхи інших народів?
Відповідь я несподівано почув днями від муляра (насправді він володіє, здається, всіма господарськими мистецтвами, що логічно, бо кілька місяців тому в них народилася десята дитина - треба все вміти). Він сказав: "Українці за природою своєю - справжні язичники, це їхня сутність. Але вони прийняли на себе християнство. Вони виконують обряди й чекають милості Господньої, насправді Господу не належачи. Фактично вони намагаються дурити Його. От за це й мають кару".
Хай вибачить пан Вебмайстер, але це ніякі не заклики й не проповідь, просто тут тема така, що як же не поділитися таким дивовижним міркуванням.

Там, де Істина, там не бояться чиїхось недобрих закликів.
За совітів боялися фрази "Слава Україні!", бо Істина крилася у цих словах.
Це все, що можу сказати…

Точка зору атеіста: ми не грішні, і ніхто нас за це не карав. Просто ми маємо щастя-нещастя жити на цій благодатній землі, яка споконвіку приваблювала різних загарбників, яка лежить на межі трьох цивілізацій, трьох світів. Про це блискуче написав великий Кобзар у своїй поемі-містерії "Великий льох". А в нас же такий менталітет, що ми не вміємо об'єднуватися, от і керують нами то ляхи, то москалі, то ще хтось, словом, всі, кому не ліньки...
Так, українці за природою язичники, але ж українське православ'я - це не чисте православ'я, а суміш християнства з язичництвом. Тільки церква цього чомусь не визнає, та й самі віруючі погано ставляться до "синів Перуна". А дарма. Без релігійної толерантності і взаємоповаги ми не станемо процвітаючою нацією. Пам'ятаю, колись на Гуцульщині десь ляпнув, що я не ходжу до церкви, так одна дівчина на мене подивилася як на якогось збоченця, як на останнього покидька. Не можна так!

Я не атеїст, але погоджуся з Гориславцем. Забрати в українця неповагу до ближнього, забрати неповагу до іншого віросповідання (а чи несповідання) - і буде золота нація! Адже, окрім благодатної землі, українці, навідміну від багатьох націй, мають збережену величезну духовну та наукову спадщину, можуть виживати в неймовірних життєвих труднощах і дуже люблять свою землю. Бракує об'єднаності і спільності думок, а це, у свою чергу, і призводить до сумних результатів, які багато називає "карою Божою". Дурниці, Бог не кат! (десь таке читав уже у вірші Макоші).

А відносно боязні якихось закликів, то там, де Істина, там їх не бояться. От зараз напишу: Вступайте до лав КПСС! Посмієтеся і не сприймете всерйоз...
Чому ж так бояться язичництва?..

КПСС зараз на спаді. А була колись на зростанні. І це було страшно.
Язичництво зараз на підйомі...

Зараз на підйомі піна. Або щось трохи густіше, але все одно зверху плаває. Потрапило туди й язичництво, а жаль. Трохи б більше світла - Українці розібрались би. Та нічого не вдієш, у теперішній темряві ніхто не бачить, де своє, а де чуже. Залишається тільки проклинати темряву.

До Святослава.
Я був у тому храмі автокефальної церкви Харкова що Ви вказали. Мені сподобалося. Це колишній кінотеатр. Будівля потребує ремонту, зокрема внутрішніх робіт. Людей мало (здебільшого кілька кволих бабць), отже дохід на будівництво/ремонт, зрозуміло... Купол зараз зводять з паганенької цегли, і взагалі ледь помітно, що це храм. Натомість московська патріархія має в місті безліч храмів вже й будує низку нових великих, позолочених з тисячами людей. Вони бачать красиві, розкішні храми і йдуть, несуть, а який московський чи не московський їм байдуже. "Так би мовити звикли". Майже ніхто достеменно переймається тим, що молиться і годує московітів та їхню п'яту колону. Отже як я писав це крапля в морі.

Все правильно, це колишній кінотеатр, але ще колишніший величавий Димитрівський храм (до більшовиків).
http://kharkiv.dyvy.info/ourkharkiv/78-2010-05-04-07-36-11/401-2010-05-04-07-39-17

А люди бувають там під час служб. Як правило по всій Україні, - це неділя зранку з 10 год., або субота з 17 год.