Це Ви мене питаєте, п. Гориславцю? Самі не можете визначитись, чи провокуєте сварку? А по суті Вам нічого сказати?
То я й Вам пораджу почитати Гаврилу Абрамича: http://maidan.org.ua/static/mai/1105618704.html
Російською, до речі, мовою.

Я для себе давно визначився, хто я. І не треба мене повчати. Якщо для вас якась мова - наче удар батога, то це ваші особисті проблеми. А щодо пана Юрія, то я не думаю, що у нього подібне відношення до російської - бо він вже давно живе в Москві. Але не розумію, чому якісь перм'яки йому дорожче за донеччан.

Поки діди не схопилися за ціпки пропоную згадати назву топіку і писати якось ближчє до теми.
Може вже час мені викласти свій переклад? Усі мене відшмагають та закриємо на цьому, хоч і цікаву, але надто вже затягнуту тему про переклад пісні Б.Олійника?

Отож не треба людей тримати в напруженому чеканні, а то справді за дубці візьмуться. Де той переклад?

Песня о матери (пер. с украинского)

Посеяла людям
лета свои, леточки житом.
Месяцем ясным
постель убрала малышу,
Детей научила,
что нужно по совести жить им,
Вздохнув, улыбнулась
и тихо пошла за межу.

- Куда же ты, мама?! -
испуганно кинулись дети.
- Куда ж ты, бабуся? -
заплакали внуки. - Прости!
Да я недалече...
где солнышко гаснет под вечер.
Пора мне, родные…
Теперь без меня вам расти.

- Да как без тебя мы?
Да что ж ты надумала, мама?
- А как мы, бабуся,
без сказок окажемся в снах?
- А я оставляю
вам радуги все с журавлями
и серебро в травах,
и золото на колосках.

Не надо нам радуг
и золота тоже не надо,
Лишь только бы ты
всегда была рядом, всю жизнь.
Да мы ж тебе, мама,
построим резные палаты, -
останься, мамуся.
Навеки останься. Вернись.

(проигрыш)

Покатятся годы
без мамы, - на все божья воля,
Но где бы я ни был -
В родной ли чужой стороне,
Вдруг ветер промчится
Над спелым задумчивым полем,
И тихо качнутся
колосья пшеницы ко мне.


13.03.2012

______________

Пісня про матір

Посіяла людям
літа свої, літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко -
і тихо пішла за межу.

- Куди ж це ви, мамо?! -
сполохано кинулись діти.
- Куди ж ви, бабусю? -
онуки біжать до воріт.
Та я недалечко...
де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
А ви вже без мене ростіть.

- Та як же без вас ми?..
Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю,
У сон поведе у казках?
- А я вам лишаю
всі райдуги із журавлями
І срібло на травах,
і золото на колосках.

Не треба нам райдуг,
не треба нам срібла і злота,
Аби тільки ви
чекали на нас край воріт.
Та ми переробим
усю вашу вічну роботу, -
Лишайтесь, матусю.
Навіки лишайтесь. Не йдіть.

Вона посміхнулась,
красива і сива, як доля,
Махнула рукою -
злетіли увись рушники.
- Лишайтесь щасливі. -
І стала замисленим полем
На цілу планету,
на всі покоління
й віки.

Борис Олійник.

Знаєте... я б на Вашому місці не кинув перекладати.
Хоча цей переклад нікудишній. Дуже насправді важка задача, дуже небанальний оригінал (як і сам автор), а у Вас надто багато простих технічних помилок. Зате чути щось... головне.
А останній куплет... Не піддавайтесь на дешеві провокації, перекладайте автора, а не його редакторів.
Тільки бережіться зайвої мелодрами. Вона й так у Олійника трохи стирчить.

І не треба мене повчати.

Якщо й повчав десь, то більше не буду.

Якщо для вас якась мова - наче удар батога, то це ваші особисті проблеми.

Не якась, а окупанта. І проблеми зовсім не особисті. Друге діло, що Українців, котрі розуміють ці проблеми, в Україні десь біля 6 %. Приблизно 2 мільйони. Така собі Чечня. Наче й мало, а кісткою в горлі можуть стати. А решта... хай поки що "фанатіють" олійниками та колекціонують етикетки.

Талант перекладача дійсно є. Але його треба розвивати.
У першому куплеті непокоїть слово "леточки". Щось не пригадую такого в російській мові.
Далі. Перед "месяцем" краще поставити "А", тому що ритм збивається. І на вашому місті замість "малыша" я би залишив авторське "послала стежкам спорыша" чи якось так.
Другий куплет бездоганний.
Далі. У слові "серебра" зміщено наголос. Не забувайте, що це пісня.
Далі взагалі йде якийсь набір слів. Я б на вашому місці написав би щось таке: "Лишь только бы ты нас ждала у дороги всю жизнь".
Далі мене насмішили "резные палаты". Після цього пісня наче втратила український колорит, що підкреслювався "бабусею" та "житом", і уява почала малювати російську бабцю в напівзгнилій "дєрєвєнской ізбє".
Наступний куплет дійсно треба брати саме автора, а не придумувати своє.
І ще ви забули останній куплет, він теж Олійника. Який складається з частин попередніх куплетів. "Куди ж це ви мамо... зітхнула полегко і тихо пішла за межу."

Гугл знає слово леточки
Месяц ясный легко на луной серебристой (побоявся, що серебра забагато буде, та й анакруза легко прибирається в піснях)
...
Те, що палати не лізуть - засмутило.
Піду втоплюся.

Я перед цим попереджав. Не варто було. Така тематика у російському варіанті всеоднак поступається українському. Не варто. Це всеодно, що прослуховувати одну й туж пісню у менш якісному записі, чи у виконанні менш талановитого виконавця, а то й гірше.

Олександр: Така тематика у російському варіанті всеоднак поступається українському
Чому ви так вважаєте? Невже в русском языке немає якихось мовних засобів, що є в українській?

(резные палати, до речі (слава мні ))), декілька російськомовних читачів (усі, що прочитали ) таки сприйняли добре. Був навіть випадок, коли жінку, що не читала Олійника, пройняло так, як багатьох українських під час слухання оригіналу)
Не хвалюся, бо бачу, завдяки й вам, недоліки. Ділюся, доповідаю просто.

(резные палати, до речі (слава мні ))), декілька російськомовних читачів (усі, що прочитали ) таки сприйняли добре. Був навіть випадок, коли жінку, що не читала Олійника, пройняло так, як багатьох українських під час слухання оригіналу)

Навряд чи її пройняли саме резные палаты, скоріш вона на них і уваги не звернула. А от перекладач мусить звертати. Вводячи в переклад резные палаты, Ви фактично "локалізуєте" твір - то вже тоді робіть це послідовно, стилізуючись під російські реалії. Але то вже буде не зовсім переклад, а трохи щось інше. Вищий пілотаж - донести не тільки пісню, а й відчуття, що вона Українська. Приклад: "Когда из твоей Гаваны отплыл я вдаль,/Лишь ты угадать сумела мою печаль" - ніхто не переклав як "Когда из твоей Одессы отплыл я вдаль".
Але топитися я б Вам не радив, бо такої помилки допускаються й стріляні перекладачі.

Дякую.

А як наприклад пісні шансону перекласти на українську, вийде казна що правда.

Є немало спроб. Один мій приятель заповзявся всю російську пісенну лірику перекласти українською, часом його й у шансон заносить. Виходить знаєте що? Виходить щось подібне до того, якби хто взявся весь російський матірний епос викласти цензурною мовою: все правильно, все пристойно, але... нєт таво вєсєлія...
Взагалі, я тільки один раз читав російський твір, перекладений українською мовою так, що після того я вже не міг читати російський оригінал. Це була "Піднята цілина" Шолохова. Ганьба мені, було це давно, забув, хто перекладач.

Таке було ж і зі мною після прочитання "Тихого Дону"! Бо перший том я прочитав українською, а другий в оригіналі. Чомусь зник колорит, хоча це і парадокс.

Додаймо до цього, що славетний словник Даля складався переважно на основі "південноруських діалектів" - от і судіть, чия мова краща. Парадокс - це виклик думці...

Ану порівняйте останні куплети:


Вона посміхнулась,
красива і сива, як доля,
Махнула рукою -
злетіли увись рушники.
- Лишайтесь щасливі. -
І стала замисленим полем
На цілу планету,
на всі покоління
й віки.

і

Покатятся годы
без мамы, - на все божья воля,
Но где бы я ни был -
В родной ли чужой стороне,
Вдруг ветер промчится
Над спелым задумчивым полем,
И тихо качнутся
колосья пшеницы ко мне.


Зміст, можливо, і схожий, зате квіти поезії, як засушений гербарій...

Макошо, сонечко, покажіть щось із Ваших віршів. Не повірю, що у Вас тільки один справжній вірш (про бабусю). Може де висять в інтернеті?
А цей NNN не такий простий, як зопалу здається. Наш хлопець, по-моєму. Звісно, екзерсіси початківця з Олійника на російську великого успіху принести не можуть, але сам задум... От навіщо воно Вам, п. NNN?

Ану порівняйте останні куплети:
Я краще розповім, чому мені, як я казав у самому початку, ніколи не подобався останній куплет пісні, настільки, що я аж зрадів, коли побачив на сайті версію пісні без нього (на жаль то була звичайна недбалість при копіюванні).
1. "Красива і сива як доля". До кого відноситься слово "красива"? По правилу до іменника, що йде за прикметником... До того ж після "вона посміхнулась" є цезура (і при співі там пауза) і текст сприймається так: "Красива як доля, і сива як доля" (красива і сива як доля). Але доля може бути, і найчастіше є, НЕ красивою.
2. Метафора з рушниками. Виникає, як чорт з млина. Це ж пісня! Все йде реалістично, і, раптом, така гіпербола. Пересічному слухачеві це занадто (повторюю, що це пісня, а не елітарний вірш).
3. Чи багатьом людям прийде в голову в той момент, коли мамо йдуть назавжди, саме в той, в цю секунду, хвилину ось це: "На цілу планету"... До того ж і слухачі тут вже плачуть, потрібна якась пауза, а їм цілу планету з поколіннями й вічністю на обидва вуха))

Це є також відповідью на питання, чому в мене виникла потреба цей куплет переробити, зберігши, звісно, вдалий образ задумливого поля. Мабуть, а скоріше, точно, можна це зробити краще, але це поки все, що зумів.

До Діда Василя:
Дякую Вам, Діду Василю за добрі слова, а вірші я пишу рідко, тим паче, в інтернет їх не посилаю, бо рідко маю змогу сюди залазити. От прийду у Верховину до тітки, так і посиджу трохи, а там, де мешкаю, то тільки мобілка робить, та й то не завжди.
Але щось як позбираю, то надрукую на цьому сайті у темі з віршами. Це, в основному, мініатюрки на кшталт хоку, або римовані думки вголос. Щось таке:
Стук-стук! - горохом об стіну.
Гороху - зась, бо це стіна.
Дверей хотів би, та нема...
А Ви - просто незвичайний Дід! Не перестаю Вами захоплюватися. Бігме, стану атеїстом, як і Ви...

До NNN:
Навіщо так "пережовувати" вірші? "Красива і сива, як доля" - тут все "грає" нормально. "Вона (мати) - красива, і разом з тим сива, як доля" А рушники - це не "чорт з млина", а нормальна метафора, крила ж бо мають! У піснях і в казках можна все! Не треба обуденнювати і опускати все на землю, опираючись на те, що це просто пісня, а не елітарний вірш.
Хоча, нащо я це пишу?.. Все одно не погодитесь.

Якщо граматичні правила ні до чого, а їх використання є пережовуванням, то, звісно, погодитись важкувато)). Аргументуйте, докажіть. До речі, якісний текст завжди сприймається однозначно

Наочний приклад:

Риба ворухнулась, маленька і червона, як пожежна машина.

Макошо,
Справжній атеїзм - це ще небезпечніше, ніж будь-яке язичництво. Каміння кидають відразу з усіх боків. Мало того, однозначно записують у комуністи. Але що можна Б. Олійнику, то атеїсту зась.
А я ж не простий атеїст, а глибоко віруючий. Стережіться мене, я надзвичайно підступний.

Після слова "красива" повинна бути кома: "красива, і сива, як доля".
Про рушники гарно написано. І про "замислене поле" теж. А от з "планетою" певний перебор. Та чогось іншого від космополіта Олійника я не очікував.
В цілому - чудовий вірш. Пісня звучить ще краще.
До речі, Олійник ніколи не позиціонував себе як пісняр. Як і Ліна Костенко. Спочатку була поезія, а вже потім композитори клали її на музику. Іноді поет сам не знав, що хтось написав пісню на його вірші.

На жаль, кОму після "красива" ставити категорично заборонено. Жаль, кажу, бо там би таки потрібна якась засторога, щоб народ не плутався, що до чого віднести. Але граматичні правила тут невблаганні. От хіба що авторське тире: Красива - і сива, як доля. Але Борис Ілліч не догадався.