Узявсь я нещодавно за переклад на російську цієї геніальної пісні. Звісно, шо "нє по Сєнькє шапка", але, тим не менш, взявся завзято ). Треба сказати, що мені ніколи не подобалися останні чотири рядки в контексті з початком пісні.
Аж раптом, випадково, я дізнавсь, що є ще один варіант цієї пісні, де цих рядків немає взагалі!
Чому так сталося? Хто написав і навіщо цей останній куплет ("Вона посміхнулась"...)?
Мені це потрібно, бо я його хочу геть переробити, та ж якось страшнувато))): а раптом я чогось не второпав?
До того ж я певен, що багатьом людям це може бути цікаво. Отож поділіться, будь ласка, хто зна про це хоч щось, можливо, навіть на рівні чуток.
Спасибі.

Я колись, ще у школі, читав книжку з віршами Бориса Олійника, так там текст було наведено повністю. Чого це вам так не подобаються ці рядки? Без них пісня буде неповною. Думаю, що пісенний варіант теж був з усіма рядками, як і книжний. А якщо хтось співав пісню без останнього куплету, то це було скоріше виключення.

http://www.pisni.org.ua/songs/85205.html

Невже це звичайна помилка? Шкода
До речі, а коли вас навчали у школі? 19..?

Це хтось недослухав пісню до кінця або слухав обрубаний варіант.
Я закінчив школу у 2000 році, а книжка була ще радянських часів.
До речі, мало хто знає, що є другий варіант "Пісні про матір". Музика Миколи Корецького, виконує Володимир Турець:
http://youtube.com/watch?v=bN65ECI28Jc
Мені ця версія більше подобається. Бо музика Ігоря Поклада, на мій погляд, невдало розкрила поезію Олійника.

О, таки щось вимальовується)... Зовсім же не випадково В.Турець після отого куплету ("Вона усміхнулась"...), був змушений заспівати мікст зі шматочків попереднього тексту (тільки не кажіть, що й в тій книжечці саме так і написано, бо цього не може бути ). От і мені той куплет (дуже поетичний) саме у фіналі виглядає недоречно. Т.Повалій теж була змушена логікою твору замугикати після фіналу ще одну пісню І. Поклада.
Спасибі вам велике, допомогли з"ясувати що текст писав Б.Олійник, і доведеться мені його перекладати осторожно.

Гм...
Послухав обидві - як на мене, музика однакова
Напевно то тре бути композитором, щоб відчути різницю

Та ви що? Я взагалі нічого спільного не побачив
У Поклада якась невдала мелодія, з неумісними мажорними нотками... А Корецький молодець, царство йому небесне, зумів відчути і передати енергетику віршів.

А мені жіночий спів тут більш до душі
А може цей гарний співак трохо перестаравсь - як актор...
А може, і це скоріше за все, я не музика.
Ще раз спасибі.

Скажіть, панове, може, хтось знає: цю пісню співала Ніна Матвієнко чи ні? Бо раніше на цьому сайті було зазначено, що співала.

Ніна співала зовсім іншу пісню про матір (Мамо, вечір догора).
А Повалій промугикала мелодію зовсім іншого композитора, П. Майбороди, з єдиної справжньої пісні про матір ("Рушничок").
А ці дві пісні, як і безліч інших витворів про мамині вишні, мамині яблуні, мамині черешні, сливи, картоплю й кормові буряки - це все типове для совка наслідування, експлуатування і врешті опущення теми до рівня плінтуса.
Мені, наприклад, було просто гидко дивитися, як душка Повалій з обкуреним правим оком сидить за псевдоселянським столом (більше схожим на наспіх збиті в студії "козли") й під фонограму власного голосу старанно, але абсолютно непереконливо, зображує той сум за мамою.
Та треба сказати, що й у самого Б. Олійника вже закладено в текст щось невловимо-надривно-провокативне, що не могло не надихнути нашу провінцію на оцю ліричну брехню. І композитори, і співаки брешуть. Зображують те, чого в них немає.
Не вірю, та й годі.

Знову ви про своє: "совок, совок..." Вас як послухати, так вся наша естрада 50-х - 80-х - це "совок". Якщо ви любите тільки народні пісні, то це не привід ображати інші жанри. Щодо Повалій - згоден, ця курва співає "Пісню про матір" не щиро. Але автори пісень та перші їх виконавці - люди дійсно талановиті, майстри своєї справи, які люблять своїх матерів не лише на сцені, а й в реальному житті.
Я не люблю Олійника як людину і як політика, бо залишатися й досі комуністом - це діагноз, відвертий клінічний ідіотизм. Але поет він чудовий, вірші про матір в нього - найкращі в світі. Недарма його хочуть висунути на Нобелевську премію. Напишіть щось подібне, а тоді вже критикуйте!

А поки що сидіть нюхайте те, що вам підкладають... Та не розпалюйте міжжанрову ворожнечу...

Так, загалом (винятки є, але саме винятки) вся наша естрада 50-80-х - прекрасне дзеркало совка. Та й не могло бути інакше. Але це не привід любити її. Як і все соціалістичне лицемірство.

І те лицемірство вилізе скрізь. Не може бути лицемір/комуніст чудовим поетом. Це несумісні речі. Віршомаз він чудовий, а поет... не чіпали б краще цього священного слова.

У вас якась маніакальна радянофобія. Не все, що було у радянські часи, є поганим. Тим паче музика. Переважна більшість пісень (за виключенням творів про Леніна, партію та "вітчизну нашу радянську", а також соцреалістичних плакатів) були високохудожніми і в музичному, і в поетичному плані. Ваше захоплення поливати брудом - це наслідок вузьких музичних смаків і необізнаності. Я собі таке собі можу дозволити лише відносно сучасної попси. Все інше - це справді музика, якою б дивною вона часом не була. Я не можу спокійно реагувати на ваші слова тому, що вважаю (і багато людей мене підтримує), що естрада радянських часів є не совком, не нафталіном, а класикою, яка виросла частково з народної пісні, частково під впливом західних ритмів. Так що тримайте свої думки при собі!

Пісні 50-80-х та пісні, що творилися ще до радянської доби - це дійсно пісні на відміну від сучасої бездарної попси і не має ніякого значення час їх написання. Головне те, що вони творилися професіоналами.
Пісня "про матір" Б. Олійника дійсно геніальна і я вважаю, що не потребує перекладу на російську, оскільки росіянам її легко можна вивчити і співати в оригіналі ( все ж таки не японською, не корейською мовами написана, а українською, тим самим трішки розбавивши засилля всього російськомовного пісенного простору), бо навряд п. NNN з Перьмі перевершите Б. Олійника, щоб Ви, ненароком, її не споганили.
До речі я сам по телебаченню чув від нього, що за часу СРСР він не був членом партії, а став комуністом вже у 90-х роках, тому, що одразу зрозумів, що "демократи" ( екс-комуністи-перевертні)" нічого крім вкрасти не в змозі. А ще з трибуни парламенту заявляв, що у ньому (на своїх колег) нічого ми не доб'ємося, оскільки тут сидить злодій на злодієві, злодія поганяє. Тай перебуваючи кілька скликань у ВР мажором,олігархом теж він не став на відміну від майже всіх, хто там був і є.

Ніякої радянофобії. Захоплення песнями советских композиторов я пережив у період їх найвищого розквіту (40-50-ті роки). Потім мені знадобилося не одне десятиліття уважного вивчення цієї культури, щоб зрозуміти, яка то була блискуча культурна диверсія - починаючи від братьев Покрасс, Дунаевского, Фрадкина та безлічі інших талановитих євреїв, які спільними зусиллями насадили в Україні (і не тільки) російську естраду, потіснивши на далекий маргінес питомо Українську музику. І почала наша музична еліта творити за московською викройкою "свої" шедеври, від хору Г.Верьовки (на взірець хору ім. Пятницкого) до жалюгідних "Буряки рядочками стеляться листочками" (на взірець "Комбайн косит и молотит и солому в копны жнет). Або "Шахтарочка молодесенька". Та хіба перелічиш. Усе це крутилося, як ... в ополонці від ранку до вечора - і врешті стало єдино правильним. Кому тепер потрібні ті народні пісні.
Любіть на здоров'я свою естраду, але пропагувати її - це вже шкідлива естрадоманія. Це, зрозуміла річ, невиліковне; але те, що всяка естрада рано чи пізно перетворюється на лайно, закладено в самій її основі, тому пропаганду естради слід би було заборонити. По-перше, ця погань не потребує підживлення і особливо гарно розвивається на смітниках. По-друге, вона продовжує донищувати нашу справжню пісенну культуру, як бур'ян заїдає всяку корисну городину.
Не журіться, п. Гориславцю, мої слова їй не зашкодять, а я хоч душу одведу.

Не тре перекладати на російську?))) Добре, що ви не пропонуєте взагалі їм перейти на українську)). А що, дійсно ж, не китайська

"від хору Г.Верьовки (на взірець хору ім. Пятницкого) до жалюгідних "Буряки рядочками стеляться листочками" (на взірець "Комбайн косит и молотит и солому в копны жнет). Або "Шахтарочка молодесенька".

Я, здається, ясно написав - за виключенням творів про Леніна, партію та "вітчизну нашу радянську", а також соцреалістичних плакатів.

"Любіть на здоров'я свою естраду, але пропагувати її - це вже шкідлива естрадоманія. Це, зрозуміла річ, невиліковне; але те, що всяка естрада рано чи пізно перетворюється на лайно, закладено в самій її основі, тому пропаганду естради слід би було заборонити."

Без коментарів...

І на останок - значна частина тогочасної української естради складалася з народних пісень у найрізноманітніших обробках - від оркестру народних інструментів до хард-року. По-вашему, це теж лайно?

"Не тре перекладати на російську?))) Добре, що ви не пропонуєте взагалі їм перейти на українську))"

Мої знайомі росіяни слухають наші пісні українською мовою і не просять перекладу. А особи, які говорять "говорітє/пойтє па русскі" - це та категорія населення, якій нафіг не потрібні "Пісня про матір" та інше подібне мистецтво.

"Не тре перекладати на російську?))) Добре, що ви не пропонуєте взагалі їм перейти на українську))"
...а пісню "Ти ж мене підманула" російською співають?.. Переходять нормально на українську ще й приправляють оковитою.
Мова зовсім не за це, хоч Дід Василь трішки і переборщив зі своїм "совком". Є чудові твори естрадного виконання (зразки не буду називати, бо вже десь і так звучали, не хочу нових суперечок).
Щодо мене, то набрид російський менталітет (у них постійна проблема щось обмити спиртним і потім вити своїх дебільні частушки).
А ще в мене проблема номер 2: мені подобаються пісні В. Івасюка, а "Червона рута" - ні! (з дитинства не подобаються ні слова, ні музика).
Це мені не дає права когось критикувати в масштабному огляді "Золотого фонду", але якщо там заносяться отакі "кавалки" як Зеник Гучок, то це вже не "Золотий фонд"...

значна частина тогочасної української естради складалася з народних пісень у найрізноманітніших обробках - від оркестру народних інструментів до хард-року. По-вашему, це теж лайно?
Страшно признаватися, але, по-моєму, саме ото і є найтиповіше лайно. Мій приятель називав це не обробками, а обдєлками.
Після Леонтовича не було й немає композитора, який, узявшись за народну пісню, не спаскудив би її. Саме на народних піснях і проколюються всі ці горе-музики, нездатні відчути свою недолугість і недовченість стосовно народної пісні. Думають, що народна пісня - це такий собі "матеріал", "тема", яку треба розвинути. А наша народна пісня - це найвищої проби елітарна музика + поезія + правда. Не розуміючи цього, вони роблять із нею те саме, що свиня з апельсинами. Та ще й кривляться, що шкурка гірка...
Цікаво, чому ніхто ще не додумався обробляти Т. Шевченка. Або Моцарта.
Про це не так сперечатися треба, а з конкретним аналізом. Мені противно аналізувати естраду, а от народні пісні, мірою моїх сил, намагаюсь.

Коли мені було років 15-ть (1978), (а вся родина мамина мешкає у Києві), мене у київському тролейбусі обізвали "тємєнью", "которая прієхала і нє научілась чєловєчєскому русскому язику".
Найцікавіше було те, що я відповіла цій "особі", що це вона не вміє розмовляти нашою мовою, хоч тут і живе, можливо, з народження і , як на диво, цілий тролейбус людей мовчав, ніхто не заперечив, а на зупинці один чоловік потис мені руку і сказав, що я смілива (1978!)...
Не маю нічого проти росіян, най собі живуть, але Дід Василь уже чітко пояснив нашу українську неприязнь (росіяни - 300-400 років є окупантами на нашій землі). Якщо комусь щось не подобається, то пожалійтеся в ООН і подайте Україну в міжнародний суд!

"Цікаво, чому ніхто ще не додумався обробляти Т. Шевченка. Або Моцарта."
Про це не так сперечатися треба, а з конкретним аналізом. Мені противно аналізувати естраду, а от народні пісні, мірою моїх сил, намагаюсь.

Додумалися, Діду Василю! Не хочу зараз оте все шукати по інтернету, але воно вже існує в обробці "воно"...]
А на естраду не сердьтеся, не все так погано впливає на українську музику. (Ой, як Ви схожі на мого Дідуся! Він теж ненавидів естраду і признавав суто народну пісню, а ще мене бив дубцем за непослух...)
Скажу Вам: естрада, якщо, звичайно, вона вартісна за змістом і мелодикою, - це дівчинка, яка хоче носити коротку спідничку або потерті джинси але цей одяг не змінить її погляду на життя...
... І от прийшов консервативний Дід Василь і оцю дівчинку, не вислухавши, взяв і обілляв якимись помиями, заборонив носити коротку спідничку (чи потерті джинси), або, в кращому випадку, не пустив у хату...
Діду Василю! Я багато в чому на Вашому боці, але так не можна все відхиляти, естрада повинна бути і є чудові її зразки, як і джазу, джаз-року, рок-фолку та ін...
Не відштовхуйте молоді починання, бо вони часом досить "кльово" творять!

...А в мене постійно джинси потерті, але я народну пісню просто обожнюю!..

а ще мене бив дубцем за непослух...
Видно, що пішло на користь, але й видно, що малувато бив.
Думаєте, він ненавидів естраду тому, що був старий, консервативний і вредний? Ні, він любив народну пісню, а вона відкриває людині очі. І вуха. І правду. Але не зразу, а треба добре потрудитися. Більшості людей тривіально не вистачає терпіння. І тут нема ради.

А я люблю і розумію народну пісню змалечку ( а ще дечого повчилася у Вас, Діду Василю), мало того - я від неї просто фанатію (дурне слово. але так воно і є!)
А Ви вважаєте, що я її не чую?..
Автентика - то є святе, але я люблю експериментувати у різних музичних стилях і не бачу в цьому нічого неправильного, тим паче, що можу залучати і свою молодь до народної пісні методом сучасних стилів та сучасних обробок (не обдєлок!!!).

Леся каже: ...а пісню "Ти ж мене підманула" російською співають?.. Переходять нормально на українську ще й приправляють оковитою.
Гориславець каже: Мої знайомі росіяни слухають наші пісні українською мовою і не просять перекладу.
Ну той що? Людина тільки тоді розуміє не головою, а серцем, коли відчува гомін, відлуння тих слів, що казали мамо, батько, брати; коли вона чує не чудернацьке звучання зрозумілих слів, а звучання своєі мовної домівки.
Отже - перекладати треба

А знаєте, товариство, це насправді центральна тема. Трішечки узагальнити - і стає очевидно, що більшість наших суперечок точаться навколо проблеми "перекладати чи не перекладати". Бо, наприклад,уся сучасна естрада-попса, включаючи найкрутіші "гурти", є не що інше як переклади з російської, а останні десятиліття з американської естради-попси й найкрутіших західних гуртів.
Всяке бажання поділитися з ближніми тією екзотикою, що зняв із чужого дерева, є природним бажанням "перекладу": хай же всі побачать, попробують, як це смачно, незвично, круто! Особливо це характерно для молоді, тому що вона ще не обросла панцирем своєї національної культури. А ще характерно це для поневоленого народу, який врешті таки звик зневажати сам себе й дивитися в рот окупанту та годити йому.
Для кожного народу "перекладати чи не перекладати" є вагомою часткою важливішого питання "бути чи не бути". Ніхто не забороняє "перекладу". Навіть із Міяґавою консервативні японці врешті примирились - ніхто йому не потрощив пальці і в лісі теж не повісили.
Саме тому, що це вільний народ. Вільний народ - мудрий народ, і він завжди відчує міру. На одного Міяґаву знайдуться десятки інших музикантів, які не хапатимуться за "переклади", а розвиватимуть своє. Святе діло - почуття міри: воно не дає народу закостеніти в своїм панцирі, але й не руйнує панцир, бо то його ідентичність і захист.
Українці давно втратили священне чуття міри, давно живуть у режимі "чаво изволите" - і навіть не усвідомлюють цього. Оце тому я злий. Може де й переборщив.

А Ви вважаєте, що я її не чую?..
Автентика - то є святе, але...

п. Лесю!
Це дитячі запитання й дитячі заперечення. Невже Вам і досі подобається, щоб приходив дідусь і бив дубцем? Народну пісню чують усі, але чути - це дуже мало (це кажу я, хто постійно підкреслює, що ми не чуємо свої пісень; та чуємо, але одним лиш вухом, а в друге вони вилітають). Треба ж не тільки чути, а ще й співати! І Ви це теж робите, але теж якось одним боком.
Ви любите автентику, але...
Отож бо. Спершу спробуйте визначити собі, а що воно таке - автентика? Це оте шамрання беззубих бабів, які народились і вмруть при соціалізмі, але їх, бачите, знайшли десь на хуторі палкі колекціонери автентики, та й давай записувати та дисертації про фольклор писати? Чи це круті витребеньки талановитої (але теж у дитячих штанцях) Каті Чілі? Чи щось іще?
От коли Ви ясно бачитимете, де Українська народна пісня і відповідний спів, а де карикатури... тоді у Вас рука не здійметься "розвивати" це чудо світу. Спершу захочеться дати йому жити таким, як воно є.

(але те, що всяка естрада рано чи пізно перетворюється на лайно, закладено в самій її основі),
для широких мас соціалки більшості населення згоден, бо для них усе як приходить так і відходить, прийшла мода отака, її з ентузіазмом сприймають, через деякий час тіж самі кажуть, що набридло це фуфло але я, наприклад, з малечку тай не тільки я без естради 50-80-х просто не можу. А от п. Діду Василю що конкретно Ви б запропонували, ту ж саму народну пісню без естради так, щоби вона звучала в масах української нації, як раніше (несе Галя, зелене жито, ой джигуне, цвіте терен...) тай народні пісні, вони в дійсності створювалися конкретною людиною, просто не відзначеною як автором особливо з давніх часів, виконувалися відомими солоспівами (той же Крушельницькою, Петрусенко тощо, тим самим полюблялися масам і співалися скрізь і всюди. А як Ви пропонуєте поширювати їх нині, коли села на стадії вимирання, а молоді тай не тільки їй у містах не до таких пісень/естрад.

Перш за все, потрібно поширювати українську пісню через ЗМІ, через виконання гарними виконавцями, а не забороняти естраду. Заборонити треба москальсько-жидівські ЗМІ, ШОУ, квартали, тощо, саме з цим треба боротися. І лиш, як на мене, в такому випадку українська пісня оживатиме.

До п. з Перьмі Людина тільки тоді розуміє не головою, а серцем, коли відчува гомін, відлуння тих слів, що казали мамо, батько, брати; коли вона чує не чудернацьке звучання зрозумілих слів, а звучання своєі мовної домівки.
Отже - перекладати треба. Але мова йде не про взагалі, а про пісню про матір Б. Олійника, (а па -ґускі як пасєяла мать..., вибачте, але не варто).

До Діда Василя:
Я не прагну щось "розвивати", а те, що я роблю, не вважаю шкодою для народної пісні.
Зараз молодь з нею знайомиться тільки, коли гості за столом вип'ють і заведуть "Ой чий то кінь стоїть". А в мене діти не просто співають, а знають, про що співають. І пісень багато знають мало відомих, не заїжджених по весіллях і гульбанах.
Ви писали, що у "Веснянці" нема що читати, там і так все ясно і прозоро. Це для нас з Вами, а для 8-річної дитини все треба розкласти по поличках.
Може десь воно і однобоко, може десь і недосконало, але щось таки роблю. Не треба казати, щоб я цим не займалася, бо карикатури з народних пісень я не створюю.

Ну люблю я Зеника Гучка, що поробиш! Хоч голос в нього не дуже, зате пісні! А яка харизма! Він не дуже відомий у всеукраїнському масштабі, та у Львові його кожна собака знає. Був у нього якось концерт у якомусь містечку, чи то Стрий, чи то Броди, не пам'ятаю, так на місцевий стадіон прийшло 1000 чоловік! А коли мій земляк, найвідоміший співак Запоріжжя Анатолій Сердюк проводив останній концерт, то з усього майже мільйонного міста зібралося всього чоловік 200. Оце вам приклад популярності. Львів'яни вміють шанувати своє. За це їм - дяка, а Зеника - до Золотого фонду!