Ну тоді до Золотого фонду треба занести ще кілька тисяч таких Зеників. Правда, проба трішки підупаде... (не ображайтесь!)

А шо... Гучка у нас знають. Ну, до Золотого фонду я б його не клав, але чувак він непоганий. Безголосий, правда...

Та чого там. Хай собі живе естрада, це прекрасна лабораторія для молоді. Але витіснити й замінити собою народну пісню - це вже агресія, для культурного суспільства непрощенна. Оскільки наше суспільство музично (і не тільки) некультурне, то я йому прощаю - не відають, що творять. Що зробиш, коли люди не відрізняють народних пісень від, скажімо, популярних. Оця нерозбірливість і приводить до втрати свого золотого фонду й поступової підміни його різним фуфлом, у тому числі й естрадним. Так із геніальної "Їхав козак за Дунай" виростає дурнувата триндикавка "Ти ж мене підманула", а замість не менш геніальної "Розпрягайте, хлопці, коней" І. Негребецького маємо "залихватский" кубанський казачок, а свій варіант потихеньку забуваємо. Про смаки не сперечаємось, але від того фуфло не стає золотом...

Відучора, діду Василю, не давали мені спокою Ваші коментарі. А я, до речі, почула вище названі триндикавки "Ти ж мене підманула" і "Розпрягайте, хлопці, коні" тільки тут, на Франківщині. З дитинства знаю оригінальну мелодію на "Розпрягайте, хлопці, коні" без дебільної "Маруся раз-два-три..." і оригінальний текст "Їхав козак за Дунай".
Естрада тут не винна. А що поганого в тому, що мені подобається робити на народні пісні сучасне аранжування, я вже зрозуміла!
Я це все можу порівняти з нашими Карпатами. Прадавні гори з чистими джерелами, смерековими лісами і неповторною гуцульською піснею...
І ось раптом тут приїжджає багате бидло і будує "Буковель", рубає ліс, каналізацію скидає у потоки (з них колись можна було воду пити, Макоша про це вже писала). Ніби й Карпати залишилися Карпатами, ніби й пісню насильно не нищать і трембіту люблять послухати як екзотичний карпатський інструмент... А от Карпати - це вже не Карпати... Отак, мабуть, Діду Василю, і з піснею, в яку я втручаюсь.
А оте маля Майя Негребецька (ви помітили прізвище юної виконавиці "Веснянки"), то її батько з Миколаївщини, може і нащадок того Негребецького, що Ви згадуєте.
Так оце дитя мене просить зробити фонограму на народну пісню, щоб не було ніяких барабанів.
Ви мене змусили добре замислитися і я Вам за це дякую.

А Майя Негребецька, до речі вже сама пише фортепіанні п'єси, любить джаз і народну пісню. Їй би трішки "розкрутки" і була б не гірша, а може й краща віт усяких Гросу та "Ассоль" http://www.pisni.org.ua/persons/1793.html , http://www.pisni.org.ua/songsfiles/3168727.html

ДідВасиль каже: Всяке бажання поділитися з ближніми тією екзотикою, що зняв із чужого дерева, є природним бажанням "перекладу"
Дерев у мене двоє) русское та українське. На межиріччі пребиваю. Тож, продовжуючи вашу думку, ділюся я своїм з своїми)))(хоч насправді в першу чергу я просто вчуся писати мовою свого батька).

Олександр каже: Але мова йде не про взагалі, а про пісню про матір Б. Олійника, (а па -ґускі як пасєяла мать..., вибачте, але не варто).
От і русскому человеку, пане Олександр, українське "посияла маты" видається СМІШНИМ (у підсвідомості в освічених і свідомості в погано освічених). Саме тому і потрібно перекладати, щоб донести ... бла... бла...

От і русскому человеку украінське "посияла маты" видається...

Якби русскій чєловєк не вживав свої мати, то й не видавалося б. А через те, що "русскому чєловєку" щось не те вчувається завжди (менталітет-бо збочений, прости, Боже, бо і в мене батько москаль...), ще не означає, що треба зробити переклад. Українська мова доступна слов'янам і зрозуміла. Чомусь для москаля "Бітлів" ніхто не перекладає, хавають і так, без розуміння отєчєствєнного язика, а українські - давай переклад! Мати їм, бачте, не подобається, звикли все в "мать"...

Боже, чим ви переймаєтеся? Ну не подобається їм слово "маты", най їм буде мать... Най їм буде 100 перекладів.
Українська пісня від того не змінить свого обличчя і своєї енергетики. А може змінити енергетику від непотрібного втручання з боку самих фанатів її. Адже українська пісня - це своєрідна старовинна мантра (зараз це так називають) народу і поєднання віршів і музики в автентичному виконанні має дуже велику містичну силу.
Естрадизація народної пісні - це те саме, що воду з цілющого джерела накачати вуглецевим газом, як у сифоні. Воно стане газованим, але цілющість втратить.

Лесю, матюки - це окрема тема. Вона тут - не приший кобилі.
Англійська - це теж трохи не той приклад (бо там слова геть інші).
От я вам "проспіваю" польське: "Пук, пук"
Розумієте?

Я телевізора не дивлюся, але, коли спускаюся з гір до своєї тітки, то мимоволі бачу оті зображення усіляких шоу, де, окрім українського ведучого обов'язково має бути присутній ще й перекладач "для особо тупих".
Нехай "особо тупі" на мене не ображаються, бо, все життя прожити в країні, яка тебе годує (московити хліба не вирощують, лиш у містах тусуються), не навчитися розмовляти майже близькою за змістом мовою і ще якісь претензії робити на кшталт ущємлєнія вєлікой нації?..
Далі не пишу, бо понесе...

NNN, я добре розумію і вільно володію польською, і через те пояснюю вам, що це не окрема тема, а якраз те, що я маю на увазі. Якщо якісь слова по своєму співзвуччю нагадують якусь нецензуру на іншій мові, то це не означає, що відразу комусь потрібно для цього народу щось перекладати (згадайте посла Росії Фокіна (в перекладі на англійську - це трахання).

Естрадизація народної пісні - це те саме, що воду з цілющого джерела накачати вуглецевим газом, як у сифоні. Воно стане газованим, але цілющість втратить.
Красиво, та не згоден))). Це коли вмираючому вганяють адреналін у сердцевий м"яз! Оце і є "естрадізація". А як оклига - тоді вже можна й без ліків. Можна так і вбити? Можна, на жаль...

Лесю, прочитайте що я казав про "мовну домівку" і більше не будемо про матюки.

А навіщо вмираючому вганяти адреналін у сецевий м'яз? Ви не задумалися над тим, чи робите краще, рятуючи його від забуття?
Ті, що рятують вмираючих, думають у першу чергу про себе: а як же без нього?..
А може вмирання (я не сказала смерть) - це і є якась винагорода за те, що тут на землі пережилося і побачилося?..

Не переймайтесь, то алегоричне висловлювання))

Їй би трішки "розкрутки" і була б не гірша, а може й краща від усяких Гросу та "Ассоль"

Дитині, безперечно, бог дав. А я в таких випадках завжди потерпаю, що люди відберуть той божий дар. З доброго десятка талановитих (музично) дітей, яких мені доводилося спостерігати або й учити на своїм віку, жодне не стало не те що розкрученим, а бодай музично культурним. Це подібно до того, як ми ще довго після школи ненавидимо класичну літературу, і рідко кому вдається ту ненависть переступити та таки відкрити для себе і "Лісову пісню", і "Зачаровану Десну", і Шевченка, і Стефаника, і ...
Музичні заклади калічать дітей чужою музичною культурою, а батьки цього зазвичай просто не розуміють. Але тиснуть на дитину з усіх сил - може ж таки... Якщо дитя вдатне до брехні й лицемірства, то, дивись, і виросте білик чи повалій та й кривлятиметься заради куска хліба. А від музики там і сліду не залишиться.
Я благав батьків не раз: не здавайте дитину в музичні заклади, подбайте краще про її справжню загальну освіту, бо саме таким дітям вона потрібна і саме їм ні звичайна, ні музична школа нормальної освіти не дасть.
Куди там. Оглухли, не чують.

А ви,Діду Василю,думаєте, що я інакше кажу? - Те саме! Мій син при усій дідівсько-прадідівсько-матерингсько-музичній династії відмовився вчитися в музичній школі і я зітхнула з полегшенням (зараз - майбутній юрист, добре володіє англійською, знає і ремонтує комп`ютер).
І батькам своїх учнів просто заповідаю: музика - хоббі.
Просила маму: не хочу музики, хочу бути лікарем. Відповіла: "на лікаря у мене немає грошей, а в тебе - знань" . В результаті і Бог щось доводив, порізaвши мені сухожилля на пальці у рік вступу до музучилища, яке мені зовсім не було симпатичним, як і все це, про що я зараз пишу..."Не дав мені Бог нічого..." - Шевченко був правий, а багато хто каже: зате ви, творчі люди, в своїй бідності повинні тішити людські серця. А ще усілякі єговісти додають жару, спонукаючи ще й до фінансового банкрутства.
дякувати Богу, що я не християнка і усі ці фальшиві витребеньки ігнорую.

Музика (як і інше справжнє мистецтво) - це не хобі.
Хобі - то розвага від нічого робити.
Погляньте на життя Явдохи Зуїхи або Катерини Білокур - чи схоже то на хобі? Минулого року мати моєї знайомої, помираючи, сказала доньці про найголовніше, найдорожче, що мала в житті: "Співала". Співала зовсім не заради грошей чи аплодисментів, а заради тої душевної розкоші, яку дає щирий спів.
Хобі - це могла би бути вся естрада, але вона хобі тільки для любителів послухати та колекціонерів, а для учасників - каторжне "відбивання" своєї копійки. І вже ніхто й не пручається - шоу-бізнес він і є шоу-бізнес, по-нашому базар.
Насправді музика - це релігія. Істинних віруючих небагато, як небагато волхвів, жерців, мольфарів, характерників. І нинішнє нещасне суспільство не тільки не шанує їх, а просто таки вбиває.
Яка ж сумна доля нашої пісні! Українська пісня, на відміну від багатьох інших, була гуртовою, а це вже найвищий пілотаж, це релігія, яка об'єднувала багатьох, практично всіх. Вона несла в собі й мантру, й молитву, але то були лиш малі складові, а верховне чудо гуртового акапельного багатоголосся творилося самими людьми, і вони почувались богами.
Світ не впізнав свого спасіння...

Діду Василю, з моєї подачі ще ніхто не пішов по професійній стежині як музикант . Досить того, що мама з мене музику (наголос на другий склад) склепала у совдеповський час. Ще й палила сховані під подушкою, політично заборонені вірші, які я писала.
А навчалася я після музичного училища у Рівному на тупому факультеті "народний хор" (Бог посміявся з мене, бо туди приймали і без музичної освіти). Я відмовилася ходити на хор, бо Ви не знаєте, що цей хор робив - ревів несамовитими голосами вже й забула, що... (щось таке, як ревіло якесь стадо "степом, степом...)
Добре, що викладач вокалу якось сказала, що народний голос мені ставити не треба, бо в мене академічний.
Діду Василю?... Ну як..
Це було колись, а що зараз твориться по подібних закладах - можна тільки уявляти, а краще не уявляти, закрити очі і не думати ні про що, але і дітей не пускати в подібні заклади вчитися на клоунів, тим паче, що вчителі у них будуть ще тупіші, ніж вони самі.

Ох-ох-ох!.. Які ви нудні, п. Лесю і Діду Василю!..
Про що ви обоє триндите!?.. Живете собі у містах, де тролейбуси ходять і дебіли по ночах співають "Пастой, паравоз..." Ви чули шум Карпат?.. Ви чули "шамкання" бабусь, які десь може і жили за "совка", але навіть не чули про нього і не знають, що це таке, бо в них немає "тівілізора"?
Усі такі дуже грамотні! У мене сусіди живуть за сонцем і для них святе - це їх маржинка (корівка і телятко). Вони й не відають, що таке інтернет, співають свої поспівки (не коломийки!) і начхати їм на усіляких спостерігачів і дослідників, бо вони живуть собі у любові і злагоді.

Макошо, а я за Вами так заскучив. Наче свіжий вітер з полонини, тільки рідко сюди залітає...
А я тепер живу за 120 км від Києва, в селі Добраничівці, де навіть сільради немає. Тут теж є бабусі й маржинка, тільки маржинки тої з кожним роком меншає. Та й бабусі не дуже веселі. Це тому, що ота нечисть добралася сюди раніше, ніж до Ваших бабусь і маржинки. Але й туди вона добереться, та власне вже добралась, Ви й самі про це розповідали, я не забув.
Отож не будьте хоч Ви занудою та розкажіть щось незвичайне.

Ну й роздули тему з Олійника!..
А незвичайне - воно скрізь і поруч. Просто треба його зауважувати.
У мене з'явився пес. У жовтні знайшла під ворінням у селі. Або хтось завіз та й підкинув, або саме десь приблудило, не знаю. Назвала Любком. Породи там ніякої, але українську мову розуміє так, що хай у нього повчаться ті, що "нє понімают" відколи й живі.
А ще майже всю зиму у мене в хаті жив метелик

була змушена обірвати свою історію, бо не вдома ж...
Так от про метелика, десь з'вився ще наприкінці осені і всю зиму сидів на віконній фіранці, часто шумів крильцями і Любко на нього гавкав. Потім заснув і не прокинувся (це було у лютому на Стрітення). Думаю, що просто вік його закінчився.

А відносно Олійника, перекладати його в Пєрьмі чи ні - звичайно що перекладати! Вам що шкода? Хай в Пєрьмі хоч таким чином ознайомляться з українською піснею.
Набагато гірше, коли часом у Києві почуваєш себе як у Пєрьмі...

Трошечки уваги: перм'яки це назва народу, що мешка на Уралі, нація така. Ображати не треба. Належать до угро-фінської сім'ї (не групи!) Як наступним разом здумаєте згадувати про перм'яків, будь-ласка чуйніше, би не ображати. Бо там люди живуть, поважайте. Дякую.

Цікаво, чи теперішні перм'яки своєю перм'яцькою мовою спілкуються?

Там де й українці своєю - по селах...

Так, перм'яків ображати не треба! Але якщо якийсь українець з Донбасу напише на цьому форумі російською, то ми його знову обісремо, правда, пане Юрію? Бо там же не люди живуть.

Дозволю собі повторити (в котрий раз): російська мова стьобає Українця боляче, як батіг, - не тому, що вона погана, і не тому, що росіяни погані, а тому, що це мова окупанта. Так само болісно сприймали наші предки на своїй землі і примітивну мову батиєвих орд, і одну з найбагатших мов світу -
мову Моцарта й Гете.
Можете щось заперечити по суті?

до NNN:
Українці по селах розмовляють каліченою Українською (як, мабуть, і перм'яки своєю). Але в Україні є й дедалі дужчає освічений люд у містах, який тримається своєї мови, шкіл, періодики, радіомовлення. А також оцього сайту. Чи існують, наприклад, перм'яцькі сайти?

Мене російська мова як батіг не стьобає. Значить я не Українець?