Романс прощання

Хай любов пропаде -
Нам давно на пропаще наврочено...
Я назад поверну,
Обминувши твій теплий поріг...
І остання зоря,
Розімлівши в заметах столочених,
Пожаліє мене
І сховає в темницю мій гріх...

Теплі зернятка слів
На зимовім багатті обвугляться,
Обпікаючи губи,
На землю німу опадуть...
І розколеться навпіл
Ця сонна засніжена вулиця,
Й дві дороги від тебе
Мене в синю ніч поведуть...

А на вікнах твоїх,
Так химерно заплетених інеєм,
Слід маленьких долонь
Припорошить завбачливий сніг.
І кохання мого
Ледь помітну, тонесеньку лінію
Перекреслить чужий,
Переповнений чарами сміх...

Поділитись сторінкою: