Поклич мене

Знову серед дня вітер злих перемін
Тебе змітає...
Не лишає він навіть тіні взамін,
І не питає,
Може хочу я полетіти також
Листям осіннім, або ж
Білим крилатим птахом...

Приспів:
Ти поклич мене туди,
Де короткі теплі ночі!
За собою поведи,
Щоб нам шлях не напророчив!
Я прийду туди, де ти
Намалюєш в небі сонце,
Де немає суєти,
І не знатиму я горя самоти!

Довго я не міг відшукати тебе –
Завжди зникаєш...
Думав, я тепер не відпущу тебе,
Та ти тікаєш...
Зараз ти, мабуть, не впізнаєш мене...
Я так кохаю тебе,
Хоч відпускаю тебе...

Приспів.

І як тільки морок заповнює вщерть
Все місто сонне,
Я тікаю з дому безсонного геть,
В нудьгу бездонну...
Серед снів безликих шукаю тебе,
Та в двері нового дня
Ти знов заходиш сама...

Приспів. (3)

Поділитись сторінкою: