Еліс

Нічний дзвінок мене розбудив:
Таких не бачив ти див...
Я про Еліс...
Я вибіг у двір як поранений звір...
Бачу Еліс – напружив я зір...
Шикарний лімузин чекав, щоб забрати її...

Приспів:
Куди вона зібралась і хто її забрав?
Напевно тут я винен, я битву цю програв...
Про свої почуття не зумів я сказати Еліс...
25 років я чекав на шанс,
Освідчитись хотів, та мабуть був якийсь нюанс...
Маю звикнути тепер – поруч не буде Еліс...

Ми росли разом в одному дворі...
Я їй довіряв як рідній сестрі...
Моїй Еліс...
Не зможу вже я зупинити її...
Стягнули очі погляд її,
Коли лімузин уже покидав великий наш двір...

Приспів.

Дзвонить Соня: Ну як ти там?
Розкажу, як можна нам
Забути Еліс...
Немає Еліс вже тут...
А я все ще тут...
Чекаю на тебе, ти – мій баламут!
І лімузин вдалину загудів...

Куди вона зібралась і хто її забрав?
Напевно тут я винен, я битву цю програв...
Про свої почуття не зумів я сказати Еліс...
25 років я чекав на шанс,
Освідчитись хотів, та мабуть був якийсь нюанс...
Не зможу звикнути тепер – поруч не буде Еліс...
Я не зможу звикнути тепер – поруч не буде Еліс...

Поділитись сторінкою: