Забуваєм себе, забуваєм

Фіолетова тінь вечорова,
Наче аркуші білі тумани,
Я на них напишу тобі слово,
Але вранці те слово розтане.
Зупинюсь серед зелен-розмаю,
Затрепече душа, ніби жайвір,
І збагну я, що слово те зайве,
Забуваю тебе, забуваю...

Тиша лагідну ніч заколише,
Ти літатимеш в снах до світання,
Давню пісню пошлю в твою тишу,
Та вона у туманах розтане.
Вранці жодного сну не згадаєш,
Лиш туман до очей доторкнеться,
Лиш крило затрепече під серцем,
Забуваєш мене, забуваєш...

Як же ми дні у днях розгубили?
У літах наше літо розтало,
Може ми, може ми не любили?
Може ми, може ми не кохали?
І тому серед зелен-розмаю
Ні мені, ні тобі не вернути
Крізь тумани до слова спокути,
Забуваєм себе, забуваєм...

Фіолетова тінь вечорова,
Наче аркуші білі тумани,
Я на них напишу тобі слово,
Але вранці те слово розтане...

Поділитись сторінкою: