Закохана

Ось на тому й ущухла злива,
Розійшлися з під'їзду всі...
Ти брела по струмках, щаслива
В загадковій своїй красі...

Били блискавки ще тривогу,
Розтинаючи небосхил, –
І веселка тобі під ноги
Опустилась, чудна, без сил...

Довго вітер уперто віяв,
Та чомусь навіть він тепер,
Зазирнувши тобі під вії,
У волоссі твоєму вмер...

Через вулиці нахололі,
Повз очей зачарований хміль
Йшла ти в сонячнім ореолі
Невідомо куди й звідкіль...

Йшла, та й годі... Може, з роботи,
В магазини чи на базар...
Дріботіли маленькі боти
Об розчулений тротуар...

Не дивилася ні на кого,
Йшла й не чула, напевне, ніг...
Але щастя твоє ще довго
Голубіло з очей у всіх...

Довго вітер уперто віяв,
Та чомусь навіть він тепер,
Зазирнувши тобі під вії,
У волоссі твоєму вмер...

Поділитись сторінкою: