| |
Так, не вмерла Україна і не вмре вона ніколи;
І вже дуже-дуже швидко посміхнеться добра доля,
Бо не може все відразу бути кращим і хорошим,
В цьому світі де немає правди й всім керують гроші
Де ніхто про боже слово навіть слухати не хоче,
Безсердечність не нагонить навіть вже й сльозу на очі.
Своє "я" усі шанують, а про ближніх забувають,
І в багні життя такого людство просто погибає.
Але є на Україні ще наслідники козацтва,
Що звільнити дуже хочуть Україну від кріпацтва.
І лише вони одні зуміють свою батьківщину
Підійняти із колін і вбрати в іншу сорочину.
Я готовий їм завжди кричати: "Слава! Слава! Слава!";
Бо без них уже не зможе нині вижити держава.
Хай рятують від біди вже неминучої соколи,
Бо не вмерла Україна і не вмре вона ніколи.
music
І загинуть вороги усі, немов сеча на сонці.
Заживемо ми щасливо в наші дорогій сторонці.
Не звертатимем уваги на маленькі негаразди
І тоді з нас вийдуть пречудові господАрі - ґазди.
Будем грудьми, мов стіною, боронити свою землю.
Свою неньку Україну, водночас нову і древню.
Щоб ніхто не зміг покерувати нами в нашім домі,
Замість жовто-синього прапор підняти свій червоний.
До останньої краплини крові у широких венах,
Доки небо голубе, чистий струмок, трава зелена,
Не здамОсь, не піддамось і не признаємо поразки.
Буде ще кінець щасливий в нашої сумної казки.
Навпаки ми всьому світу свою міць покажем гордо
І розвієм міф про те, що боїмося дати в морду.
Є недоліків багато, але є та середина
Золота, котру возносим – наша рідна Україна.
music
Душу й тіло ми положем, якщо треба за країну
Бо усе одно нема життя - ми й так потрохи гинем.
А москаль з жидом та інші лізуть нагло нам на плечі
І знаходим порятунок ми, нажаль, лише у втечі.
Ходим, бігаєм по колу, заблудившись в своїй вірі.
Дні на дні всі так подібні – одинакові всі сірі...
І не бачимо просвітку, бо нам очі закривають.
І давно бредем туди, куди нас просто посилають.
Як соромитися важко за тих, ким ти так пишався,
Хто боровся, був героєм, ну а врешті-решт піддався,
І відразу став за мить найбільшим ворогом народу.
Зрозуміло, що таких відразу зі скали - і в воду.
Але серце моє мліє з тої радості, що досі
Є у Львові козаки, як у тисячному році.
І навчають їх науки, як підуть лише до школи,
Що не вмерла Україна і не вмре вона ніколи !Поділитись сторінкою: 
| |
