Понад лугом

Клич - не докличешся, тільки долиною
Злякано кинеться тиха луна,
Знаю, не кожному бути людиною,
Стати людиною мусить вона.
Листя спадає, поле засіяне,
Обрій нечутно долають ключі,
Жевріє пісня колись не доспівана
Ніби долоні тепло на плечі.

Приспів:
Понад лугом - гей, не тринож коней
В білу гривоньку, упаду лицем,
Ой, ти місяцю, розпочни оцю,
Що згадається - не співається.

Ой за туманом сльози не видимі,
Тай козаченьку не до лиця,
Поле проступить рядками озимими,
Ані початку, ані кінця.
Все передумано, сіно не кошене
І не співає вдова молода,
Нелюб на рученьці, трави зарошені
Греблю, де верби цілує вода.

Приспів.

Сумно криниченьці, як під калиною
В два чи три голоси - пісні не чуть.
Щось пригадаю, зайду на хвилину я,
Тай відеречко на денце впущу.
Чом же доріженька коротко вишита,
Кидала срібло зозуля в траву,
Тай не вгадала, що вічно я житиму -
Доки співаю — допоки й живу!

Приспів:

Поділитись сторінкою: