| |
Доки всі сплять...
Доки сонце іще не зійшло,
Гине вогонь, догоряє остання лампада...
Де той літак,
Що світанком візьме на крило
І понесе там, де небо, тепло й зорепади?
Доки всі сплять,
Доки тиша скрипить за вікном,
Холод весни заповзає в кімнату над ранням...
Де той вокзал,
Що покличе сигнальним гудком
І проведе між одвічними "вперше" й "востаннє"?
Доки всі сплять,
Доки сон обіймає рідню,
В світлі вогню ти ледь чутно виходиш з кімнати...
Сонце встає, йде на зустріч наступному дню,
А літаки й паротяги чекають команди рушати...
Гідність для тих, хто гідний...
Воля для тих, хто вільний...
Мужність для тих, хто мужній...
Сила для тих, хто сильний...
Що може знати про Гідність той, хто її не має?
Що може знати про Волю той, хто її не знає?
Що може знати про Силу той, хто боїться Сили?
Кожному по потребах Доля чесноти вділить...
Кожному по заслузі,
Кожному по потребі...
Ким тобі в світі бути –
Вибір в руках у тебе...
Коли мій день запеленає ніч,
В ту мить, як шлях обірветься струною,
Зів'ялим листом піду за водою
Повз сотні рідних та чужих облич...
В той день, коли затихне серця стук,
Остання рима відбринить луною,
Я тихою нестримною рікою
Спливу, немов пісок з дитячих рук...
У час, коли зупиниться політ,
Знесилено впаде замерзла птаха,
Скипить вогонь свічі під рідним дахом,
І димним маревом душа покине світ...
Коли забуревіїть, зажудить
І холодом гаряча кров скується,
Я сподіваюсь, хтось комусь озветься
І скаже: він зумів життя прожить!
Що може знати про Гідність той, хто її не має?
Що може знати про Волю той, хто її не знає?
Що може знати про Силу той, хто боїться Сили?
Кожному по потребах Доля чесноти вділить...
Кожному по заслузі,
Кожному по потребі...
Ким тобі в світі бути –
Вибір в руках у тебе... Поділитись сторінкою: 
| |
