А звідси гора, звідси другая

А звідси гора, звідси другая,
Межи тими,                           |
Тими гороньками ясная зоря.          | (2)

А я не казав, що зоря зійшла,
А то моя,                            |
Моя гарна любка по воду пішла.       | (2)

А я за нею, як за зорею,
Чистим полем                         |
Сивим конем я її здогоню.            | (2)

А як здогонив, то й заговорив:
А хто ж тебе,                        |
Моя гарна любко, так рано збудив?    | (2)

Ніхто не збудив, я сама встала,
Вийшла зоря,                         |
Зоря серед моря, я личко вмила.      | (2)

Дівчино моя, напій ми коня!
Не напою,                            |
Бо ся бою, бо ще не твоя.            | (2)

Як буду твоя, напою ти два
З студеної криниченьки,              |
Нового відра.                        | (2)

А кінь воду п'є, копитами б'є:
Тікай, тікай,                        |
Моя гарна любко, бо він тя заб'є.    | (2)

А як мя заб'є, то слава буде,
Маю сестру,                          |
Сестру наймолодшу, за тебе піде.     | (2)

Молодша сестра, то вже не така,
Не пристане до серденька             |
Так, як ти сама.                     | (2)

Дівчино моя, сідай на коня,
Поїдемо чистим полем                 |
До мого двора.                       | (2)

А в моїм дворі штири покої,
А п'ятая,                            |
П'ята світличенька для миленької.    | (2)

Неправда твоя, не маєш двора,
Тільки в полі,                       |
В полі корч калини, та й то не твоя. | (2)

Поділитись сторінкою: