Храм сповіді й любові

Я буваю в радості й печалі,
Хочу з полем розмовляти день.
Тут і дощ, і трави я стрічаю,
До них іду, неначе до пісень.
Ластівки питають над рікою -
Як на білім світі ми живем?
Чи розвієм смуток свій весною,
Чи з добром до літа ми прийдем?

Приспів:
Тиша, зачарована діброва,        |
Зорі біля тихої верби.           |
Все життя я йтиму на розмову     |
До цього храму сповіді й мольби. | (2)

Я себе на завтра не лишаю,
Хочу, щоби марно час не сплив.
Я неначе зерна засіваю
Серед рясних, таких холодних злив.
Я буваю в радості й печалі,
Хочу з полем розмовляти день.
Тут і дощ, і трави я стрічаю,
До них іду, неначе до пісень.

Приспів. (3)

Поділитись сторінкою: