Верховиночка

В синьогори до села росами незбитими
Верховиночка ішла, говорила з квітами.
Розкривались пелюстки,          |
А коли засяяв день -            |
В косах дівчини квітки пісень.  | (2)

Приспів:
Ой, ти чаклунко синіх гір,
Щасливий той, хто чув твій спів!
Ти квітам вір, ти квітам вір,
Їх голос пісні казковий.
Бо ти сама із казки йдеш,       |
А казка не минається.           |
Той жар, що в серденьку несеш   |
У пісні виливається!            | (2)

Пісня крила розвела лебедино лагідно,
В синю казку із села вирушали легіні.
Тут її просять ніжних чар,      |
Ти співай мені, співай,         |
Ой, який то дивний дар - пісні! | (2)

Приспів.

Поділитись сторінкою: