Живиця

Бентежить душу в ріднім краї
Високе небо, шум ялиці,
Сопілки голос ген на плаї
І запах вистиглий живиці.
Той запах в маминій колисці
Поїв мене живлющим трунком,
Подібно ранній грозовиці
Торкнувся першим поцілунком.

Приспів:
Живиця, живиця, сльоза лісовиця
Карпатської диво землі.
Живиця, живиця на сонці іскриться,
Як промінь в орла на крилі.

О, недарма трембіта плаче
Ген на кечері за горою,
Плюндрують голови гарячі
Красу одвічну над рікою.
Вам не простять мої Карпати,
Поля загублені і ріки,
Онуки будуть проклинати,
Допоки житимуть на світі.

Приспів. (3)

Як промінь в орла на крилі!

Поділитись сторінкою: