Край Чорного моря

Є місто, яке я омріяв у сні.
О, як я люблю його міцно —
Край Чорного моря відкрите мені
В квітучих акаціях місто,
В квітучих акаціях місто —
Край Чорного моря.

Є море, в якому не раз потопав,
Та виплив же друзям на втіху.
Є вітер, який я в дитинстві вдихав,
Та вдосталь ще ним не надихавсь,
Та вдосталь ще ним не надихавсь -
Край Чорного моря.

Повік не забуду бульвар і маяк,
Вогні пароплавів з туману,
І лавочку ту, де, кохана моя,
Уперше до віч тобі глянув,
Уперше до віч тобі глянув -
Край Чорного моря.

Жадана земля, де мій друг-одесит
Схилився, обпалений боєм.
А пам'ять Вітчизни повита у цвіт,
І назване місто героєм,
І назване місто героєм -
Край Чорного моря.

Життя ж бо лишається гарним завжди —
Юнак чи вже й скроні сріблясті,
Проте щовесни прагне серце туди,
В Одесу — в це сонячне місто,
В Одесу — в це сонячне місто -
Край Чорного моря.

Поділитись сторінкою: