Коляда про війта і писаря в Шпакові

У Шпакові, у селі,
Заспівали молодці:
Дивіться, наш війт     |
З коршми манджає,      |
Писар його тримає,     |
Щоб в рів не скотився! | (2)

Війт до писаря мовить:
0й, мороз кости ломить,
0й, люди, скажіть      |
Мені що то є,          |
Завтра Великдень буде, |
А сніг по коліна!      | (2)

Писар війтові сказав:
Чи вам Мошко трійла дав,
Щоб нині навіть        |
Того не знати:         |
Завтра Зелені Свята,   |
А не Великодні!        | (2)

Цілу нічку війт не спав,
Варив яйця й малював,
А рано не дивився,     |
Що сніги,              |
Взяв у кошик ковбаси   |
І вийшов святити!      | (2)

А пан писар раненько
В сад манджає скоренько,
Сухого гилля           |
З бзини наломив        |
І всю хату замаїв,     |
Всю стріху довкола!    | (2)

На всеночне люди йдуть,
Бо Різдво всі святкують —
І бачать:              |
В писаря на хаті ліс,  |
А війт ковбасу надніс  |
І сів під дзвіницю.    | (2)

Чи наш писар одурів,
Чи наш війт блекоту з'їв?
В Одного Сошествіє     |
Сьогодні,              |
В другого Великодні, — |
Ой, стид для громади!  | (2)

А на те їм молодці:
Тому винні ви усі,
Ви знали, кого         |
На війта клали,        |
На писаря приймали,    |
Тепер їх шануйте!..    | (2)

Ой, Ісусе, маленький
Заступи нас, добренький,
Від війта,             |
На горівку ласого,     |
Й від писаря такого,   |
Як є у Шпакові!        | (2)

Поділитись сторінкою: