Доля Вкраїни

Ледве теплий вогник живої людини
У самотнім віконці старої хатини -
Та ще жевріє іскра сільської родини
В фотокартках пожовклих бабусі Марії.

На яких мені бачиться доля Вкраїни   |
І болить моє серце, мов рана-руїна.  | (2)

Сліпо блимають степом пригаслії села
На посивілі думи мої невеселі,
Та ось знову сяйнуть мені променем з ночі
Повні туги й тепла непогаслії очі.

Все горить, не згасає в степах України
Ясне сонце віконця бабусі Марії.

Давнє щастя святкує бабуся у хаті,
Довгожданому гостю несказанно раді
І вітають мене за синів і онуків
Через горе своє, через біль, через муку.

Хай не згасне повік у степах України |
Ясне сонце віконця бабусі Марії!     | (2)

Поділитись сторінкою: