Наш ворог – мерзенна потвора!

Щось зі мною не так,
Хоч все так, як завжди,
Як раніш в лісі пахне зимою,
Хуртовина так само ховає сліди...
Побратим не прийшов з поля бою...
Сперечались ми з ним і про те, і про се,
Але завше він був сам собою...
І болить, і гнітить, і у грудях пече –
Побратим не прийшов з поля бою...

Приспів:
Наші мертві завжди нас тримають, живих,
Їхній спокій нам — наче опора...
Надихають нас жити і мстити за них,
Бо наш ворог – мерзенна потвора!

Вітер гасить вогонь,
Що горів для нас двох,
Тиша плаче тонкою струною,
І крізь тишу звучить тихий голос його –
Голос правди, надії, спокою...

Приспів.

Він про себе мовчав, говорив: "То таке..."
Небагато дізнавсь я про нього...
На питання моє лиш рукою махне,
Не любив він словечка міцного...

Приспів.

Мов крізь сон, у думках його кличу назад,
Лиш відлуння у відповідь чути...
І тепер зрозумів: це не він, а це я
З того бою не можу вернутись...

Приспів.

Поділитись сторінкою: