| |
Часто твої очі,
Замість світла весни,
Так холодні й дивні бувають...
В розмовах кволих
Хочеш погляд відвести
І від мене очі ховаєш...
Дотик рук не завжди дарує тепло,
Не загоює рани м'ятою...
Мене в обіймах твоїх обпекло
Громом щастя над прірвою клятою...
Прошепочу на вухо, що,
Що я, я зрікаюся цього...
Що я, я зрікаюся цього...
Тих ранків,
Коли біля вікон твоїх,
Я сидів за деревами часто...
І п'яних зірок,
Що хотіли так впасти...
В ту ніч, коли буду вмирати,
Прошепочу на вухо, що,
Що я, я зрікаюся цього...
Що я, я зрікаюся цього...
Зрікаюсь, бо...
Зрікаюсь, бо ніхто
Не казав ще так гарно,
Що боїться кохання,
Не казав ще так гарно,
Що боїться кохання,
Як ти...
Поки грім і веселка
Перейдуть смутку міст,
Поки день відлетить
Геть на хмарі,
Поки мак і троянда цілунок
Пошлють через пліт,
Поки пил замете тротуари,
Прошепочу на вухо, що...
Що я, я зрікаюся цього...
Що я, я зрікаюся цього...
Зрікаюсь, бо ніхто
Не казав ще так гарно,
Що боїться кохання,
Не казав ще так гарно,
Що боїться кохання,
Як ти...
Як зустріну тебе
На життєвому зламі,
Тільки це я до тебе промовлю...
Як зустріну тебе
На життєвому зламі,
То ще раз я до тебе промовлю,
Що ніхто
Не казав ще так гарно,
Що боїться кохання,
Не казав ще так гарно,
Що боїться кохання,
Як ти... Поділитись сторінкою: 
| |
